Постанова

від 28.11.2011 по справі 2а-3540/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"28" листопада 2011 р.                                                                       справа № 2a-3540/11/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області –Токара В.І.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза" –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза" про стягнення податкового боргу в сумі 1 186,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі –позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза" (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1 186,29 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14, пункту 57.3. статті 57, пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях, застосованих за неподання декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, ІІІ квартал 2010 року та 2010 рік в розмірі 680,00 грн., та податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях, застосованих за неподання розрахунку сплати єдиного податку суб'єкта малого підприємництва –юридичної особи за ІІ квартал 2009 року,                        ІІІ квартал 2009 року та ІV квартал 2009 року в розмірі 506,29 грн. Загальна сума податкового боргу по сплаті штрафних (фінансових) санкціях з податку на прибуток підприємств та єдиному податку становить 1 186,29 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві, та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Однак, згідно управління статистики в м. Калуші із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України адреса відповідача значиться: вул. Орищака, 16, м. Калуш, Івано-Франківська область, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 29, 36). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 29.11.1999 року виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи від 29.11.1999 року, та взяте на облік Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платник податків і зборів (а.с. 8).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпунктів 16.1.3., 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України ‘‘Про державну податкову службу в Україні''(чинного на час дії частини спірних правовідносин) та пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 30.04.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності складено акт за №1433/1501/30617941, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання (несвоєчасне подання) розрахунку сплати єдиного податку суб'єкта малого підприємництва –юридичної особи за        ІІ квартал 2009 року, ІІІ квартал 2009 року та ІV квартал 2009 року (а.с. 11).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовився від підпису акта перевірки за №1433/1501/30617941 від 30.04.2010 року, внаслідок чого позивачем складено акт відмови від підпису за №155/1501/30617941 від 30.04.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

24.02.2011 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності подання податкової звітності складено акт за №210/1501/30617941, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання (несвоєчасне подання) декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року,                    ІІІ квартал 2010 року та 2010 рік (а.с. 15).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який, до 01.01.2011 року, установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаним нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), –тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, –тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі вказаних актів позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за №0003941501/0 від 17.05.2010 року та за №0000581501 від 25.02.2011 року, згідно яких відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн. та 680,00 грн. відповідно (а.с. 13, 17). Податкове повідомлення-рішення за №0003941501/0 від                17.05.2010 року отримане уповноваженою особою відповідача 27.05.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14). Податкове повідомлення-рішення за №0000581501 від  25.02.2011 року повернулося на адресу позивача із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", в результаті чого позивачем складено акт за №59 від 02.03.2011 року про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення та у відповідності до підпункту 4.9 пункту 4 ‘‘Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень рішень платникам податків''розміщено його на дошці податкових оголошень (а.с. 18, 19).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура апеляційного узгодження (адміністративного оскарження) податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями за №0003941501/0 від 17.05.2010 року та за №0000581501 від 25.02.2011 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції за неподання декларації з податку на прибуток підприємств за                    І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, ІІІ квартал 2010 року та 2010 рік в розмірі                   680,00 грн., та неподання розрахунку сплати єдиного податку суб'єкта малого підприємництва –юридичної особи за ІІ квартал 2009 року, ІІІ квартал 2009 року та                        ІV квартал 2009 року в розмірі 510,00 грн., та які частково сплачені відповідачем і на момент розгляду справи в загальному розмірі становлять 1 186,29 грн., є узгодженими.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Вимоги щодо обов'язковості виконання і сплати визначеного податковими органами податкового зобов'язання регламентовані і в пункті 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/1567070/10/240 від 11.06.2010 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/1917794/10/240 від 12.07.2010 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останнього на корінцях податкових вимог. (а.с. 20). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 1 186,29 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується актами перевірки за №1433/1501/30617941 від 30.04.2010 року та за №210/1501/30617941 від 24.02.2011 року, податковими повідомленнями-рішеннями за №0003941501/0 від 17.05.2010 року та за №0000581501 від 25.02.2011 року, податковими вимогами форми "Ю1" за №1/1567070/10/240 від 11.06.2010 року та форми "Ю2" за №2/1917794/10/240 від               12.07.2010 року, обліковою карткою платника податків станом 31.12.2010 року, а також довідкою про податковий борг відповідача станом на 12.09.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 10, 11, 13, 15, 17, 20, 40-41).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза" податкового боргу в сумі 1 186,29 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

                                             ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза" (ідентифікаційний код 30617941, вул. Орищака, 16, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант оцінка експертиза" в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень                  29 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Суддя                                                              /підпис/                                                   Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 02.12.2011 року.