Постанова

від 01.02.2012 по справі 2а-315/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р.                                                                                   Справа № 2a-315/12/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Коломийської об'єднаної податкової інспекції Івано-Франківської області –Пони В.Д.

представника відповідача: відкритого акціонерного товариства “Взуттєва фабрика” –                 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за паданням Коломийської об'єднаної податкової інспекції Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства “Взуттєва фабрика” про стягнення податкового боргу в сумі 5 196,07 грн., -

                                                              ВСТАНОВИВ:

          Коломийська об'єднана податкова інспекція Івано-Франківської області (надалі –заявник) з підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, 30.01.2012 року о 13:20 год. звернулася в суд з поданням до відкритого акціонерного товариства “Взуттєва фабрика” (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5 196,07 грн.

Вимоги подання мотивовані тим, що відповідач в порушення статей 1, 14 Закону України "Про оренду землі", пункту 57.1 статті 57, підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14, пункту 286.2 статті 286, пунктів 287.3 і 287.4 статті 287 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з плати за землю за жовтень-листопад 2011 року в загальному розмірі 5 196,07 грн. У зв'язку із наявною і непогашеною заборгованістю податкового зобов'язання, після вручення 30.11.2011 року податкової вимоги заявник на підставі пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду із поданням про стягнення вищевказаних коштів за податковим боргом, який в свою чергу є узгодженим.

Судом 30 січня 2012 року о 14:00 год. винесено ухвалу про відкриття провадження за даним поданням. В зв'язку з передбаченим частиною 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України скороченого строку розгляду даної категорії справ, розгляд подання призначено на 1 лютого 2012 року о 11:20 год. та повідомлено сторін телефонограмою.

В судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відкритого акціонерного товариства “Взуттєва фабрика” з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відкритому акціонерному  товариству "Взуттєва фабрика" в дохід бюджету узгоджене податкове зобов'язання податковий борг з плати за землю в загальній сумі 5 196,07 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджує факсимільне повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Від відповідача 01.02.2012 року на адресу суду до судового засідання надійшла заява, в якій він просить розгляд справи здійснювати без участі представника відкритого акціонерного товариства “Взуттєва фабрика” (а.с. 21).

Відповідно до частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання. За таких обставин, суд на підставі вказаної норми коментованого Кодексу вбачає за належне розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглянувши матеріали подання, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що подання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2000 року виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства "Взуттєва фабрика", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13-14), та взятий на облік Коломийською об'єднаною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України, в редакції чинній на час дії спірних відносин.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпунктів 14.1.147., 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю –загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності –обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 коментованого Кодексу плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Положеннями пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно приписів пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 54.1 статті 54 та пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 31.01.2011 року відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю №3521 (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань на 2011 рік в загальній сумі 45 584,37 грн., із розбивкою сум платежів по місяцях по 3 798,70 грн. (а.с. 10). Даних зобов'язань відповідач за листопад-грудень 2011 року в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з плати за землю всього становить 5 196,07 грн., в тому числі за жовтень 2011 року –1 397,37 грн., за листопад 2011 року 3 798,70 грн. (а.с. 23).

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з плати за землю №3521 за 2011 рік, довідкою про недоїмку і передплату, що контролюються органами державної податкової служби, та розрахунком позовних вимог за №723/10/10-008/77 (а.с. 8-10, 12, 23).

За змістом вимог пунктів 59.1, 59.4 та 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми ‘‘Ю''за №746 від 30.11.2011 року. Податкова вимога отримана відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 11). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 5 196,07 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2. статті 95 вказаного Кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, що стало підставою звернення податкового органу до суду в порядку передбаченому Податковим Кодексом України та пунктом 3 частиною 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, не виконано податкову вимогу форми “Ю” від 30.11.2001 року за №746, то суд зазначає, що податковий орган звернувся до суду із поданням на стягнення 5 196,07 грн. у строк визначений пунктом 95.2. статті 95 вказаного Кодексу та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подання заявника про стягнення із відкритого акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" податкового боргу в сумі 5 196,01 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

          На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                     ПОСТАНОВИВ:

                    Подання задовольнити повністю.

          Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Взуттява фабрика" (ідентифікаційний код 05468446, вул. Валова, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відкритому акціонерному товариству "Взуттєва фабрика" в дохід бюджету податковий борг в сумі 5 196,07 (п'ять тисяч сто дев'яносто шість) гривень 07 копійок.

У відповідності до вимог частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                                                                                          Чуприна О.В.

          Постанова в повному обсязі складена 06.02.2012 року.