Постанова

від 20.02.2012 по справі 2а-401/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р.                                                                                  справа № 2a-401/12/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області – не з'явився

представника відповідача: приватного підприємства ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1''–не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області до приватного підприємства ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1''спро стягнення податкового боргу в сумі 1 629,67 грн., -

                                                              ВСТАНОВИВ:

07.02.2012 року Івано-Франківським окружним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області (надалі –позивач) до приватного підприємства ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1''(надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1 629,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 38, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 57.3 статті 57 та підпункту 129.1.1. пункту 129.1                статті 129 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 24.05.2011 року, 02.06.2011 року та 17.06.2011 року в загальному розмірі 1 580,20 грн., а також нараховану пеню за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання в розмірі 49,47 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 1 629,67 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 17.02.2012 року до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Поштове повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с. 26-27). Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2012 року місцезнаходження відповідача значиться: площа Єдність, 7, смт. Рожнятів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область (а.с. 10), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України            (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частиною 4 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2008 року державним реєстратором Рожнятівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного підприємства ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1'', що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10), та взятий 29.09.2008 року на облік Державною податковою інспекцією в Рожнятівському районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 11).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що 24.05.2011 року та 17.06.2011 року, позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість, складено акт за №307/10/15-050 та за №433/36132840/150, якими встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання податковими деклараціями з податку на додану вартість в розмірі 7 124,00 грн. і 3 489,00 грн. відповідно, суми яких затримувалися до сплати до і понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми такого зобов'язання (а.с. 16, 19).

За змістом вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, 31.05.2011 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки з питання подання податкової звітності з податку на додану вартість, складено акт за №327/10/15-150, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання у встановлені строки відповідачем декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (а.с. 13).

Підпунктом 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивачем на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями від 02.06.2011 року за №0000291600, від 17.06.2011 року за №0000361600 та від 24.05.2011 року за №0000241600

до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 712,40 грн.,                 697,80 грн. і 170,00 грн. відповідно, які отримані уповноваженою особою відповідача     27.05.2011 року, 25.06.2011 року та 07.06.2011 року, про що свідчить підпис останнього на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 15, 18, 20).

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 24.05.2011 року №0000241600, від 02.06.2011 року №0000291600 та від 17.06.2011 року №0000361600, суд приходить до переконання, що визначена позивачем сума грошового зобов'язання та застосовані штрафні санкції з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 580,20 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З довідки про податковий борг платежів до бюджету станом на 30.01.2012 року за №387/10/240 та облікової картки відповідача судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату у 2011 році податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 49,47 грн. (а.с. 9, 21-22).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкова вимога форми за №1/187 від 23.12.2010 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12). Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язань у відповідності до Кодексу є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 24.05.2011 року №0000241600, від 02.06.2011 року №0000291600 та від 17.06.2011 року №0000361600, зворотнім боком облікової картки платника податків з податку на додану вартість, корінцем податкової вимоги від 23.12.2010 року №1/187 та довідкою про податковий борг платежів до бюджету відповідача станом на 30.01.2012 року за №387/10/240, наявних у матеріалах справи (а.с. 9, 12, 14, 17, 20-22).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначене позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 24.05.2011 року, 02.06.2011 року та 17.06.2011 року грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 580,20 грн., а також нарахована пеня за несвоєчасну сплату зобов'язання в розмірі 49,47 грн., яка числиться у обліковій картці, являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1 629,67 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із приватного підприємства ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1''податкового боргу в сумі 1 629,67 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

          На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1'' (ідентифікаційний код 36132840, пл. Єдності, 7, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству ‘‘Рожнятівське будівельно-монтажне управління №1'' в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 629 (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять) гривень 67 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:                                                                                                      Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 24.02.2012 року.