Постанова

від 21.02.2012 по справі 2а-5483/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року                                                                        Справа № 2а-5483/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області      

до

про                                      

Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ –Сервіс»

стягнення податкового боргу,

         ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ –Сервіс»податкового боргу у сумі 8960 грн. 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком на прибуток підприємства у вказаному вище розмірі.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

У судове засідання, призначене на 21 лютого 2012 року, представники сторін не з`явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, у судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а саме: 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Червоноармійська, буд. 4.

До суду повернулись конверти, направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ –Сервіс», із відмітками підприємства поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 48, 52).

Згідно з частиною восьмою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю                 «МІБ –Сервіс»(ідентифікаційний код 36293127, місцезнаходження: 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Червоноармійська, буд. 4) зареєстровано державним реєстратором Макарівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 01.06.2009, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за № 1 340 102 0000 001071                         (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 269008 (а.с. 8) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців               (а.с. 5-6).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції             у Макарівському районі Київської області, що підтверджується даними довідки Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 01.06.2009 № 55             (а.с. 9).

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у загальному розмірі 8960 грн. 87 коп.

Враховуючи вимоги пункту 6.2 статті  6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»              від 21.12.2000 № 2181-III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу                              від 27.08.2010 № 1/476 та другу податкову вимогу від 11.11.2010 № 2/548.

У зв`язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою та неможливістю вручення вимог від 27.08.2010 № 1/476 та 11.11.2010 № 2/548, останні були розміщені на дошці податкових оголошень, відповідно, 12.10.2010 та 21.12.2010, що підтверджується довідками Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області              від 12.10.2010 № 7 (зворотній бік а.с. 20) та 21.12.2010 № 21 (зворотній бік а.с. 21).

Податковий обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 8960 грн. 87 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить               з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов'язки і відповідальність платників та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались законами України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»                     від 25.06.1991, що був чинний до 1 січня 2011 року, та статті 9 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, податок на прибуток підприємств  належить до загальнодержавних податків.

Згідно з приписами пункту 1 підрозділу 9 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, зарахування до бюджетів місцевих податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період            2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Об`єкт, базу та ставки оподаткування податком на прибуток підприємств до 1 квітня 2011 року визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»                    від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 16.4 статті 16 зазначеного Закону, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі –Закон України № 2181-III), який до 1 січня 2011 року встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобов'язань визначено також пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III та пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та 2010 рік, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 18-19, 32).

Так, згідно з даними вказаної вище податкової звітності, відповідачем самостійно визначено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті ним за 1 півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та 2010 рік, у загальному розмірі 9044 грн. 00 коп.

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі                               83 грн. 13 коп., узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 8960 грн. 87 коп. платником податків у строк, визначений законом, не сплачено.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181-III встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу  платника податків.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-III передбачено, що                у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пунктом 59.5 статті 5 Податкового кодексу України, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.  

Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межи його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (аналогічний порядок оскарження рішень контролюючих органів також передбачено статтею 56 Податкового кодексу України).

Оскільки відповідач не оскаржував прийняті податковим органом податкові вимоги від 27.08.2010 № 1/476 та 11.11.2010 № 2/548, податковий борг є узгодженим.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем до Державного бюджету України, становить 8960 грн. 87 коп.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та обліковою карткою платника податків (зворотній бік) з податку на прибуток підприємства (а.с. 29-31).

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 цього Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі                                        8960 грн. 87 коп. відповідач у встановлені законодавством  строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ –Сервіс»на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 8960 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                     С. В. Харченко