Постанова

від 01.02.2012 по справі 15904/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 01 лютого 2012 р.                                                                                 № 2-а- 15904/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого - судді   Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання –Островської М.О.,

за участю представників: позивача –ОСОБА_1, відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківський державний регіональний центр з питань технічного захисту інформації звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, після збільшення позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення – рішення відповідача, Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова за  № 0005562305 від 21.11.11.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення – рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті  перевірки позивача,  суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню актів перевірок фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов‘язання.

Суд,  заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення – рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на акти перевірок від 07.11.11 за №5198/2305/24128696 та 09.12.11 за № 5861/2305/24128696.

Згідно з висновками згаданих актів перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначається про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом – ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс».

Відповідно до висновків вказаних в актах перевірки зазначається, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, основні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагента позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагента.

Також ДПІ зазначає, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем.

У зв‘язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведених перевірок та складених актів перевірки були винесені податкові повідомлення – рішення за № 0005562305 від 21.11.11 на загальну суму  259 501,00 грн, за № 0006692305 від 22.12.11 на загальну суму 31 668,00 грн..

За матеріалами справи, між ХДРНТЦ ТЗІ, код 24128696 та ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс», код 37093546 було укладено договір аутсортингу № 1/11 від 01.02.11.

На виконання умов договору, оплата за рахунком здійснена  в повному обсязі з поточного рахунку замовника, що підтверджується розшифровками банківських виписок по контрагенту ТОВ «Бізнес консалтинг».

Згідно умов договору ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс» (Аутсорсер) зобов'язувалося за завданням ХДРНТЦ ТЗІ (Замовника) надавати послуги аутсорсингу (надання персоналу) для виконання комплексних розрахунків умов забезпечення електромагнітної сумісності, можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DSM з використанням програмного забезпечення Cad Mat Lab, яке надається замовником. Послуги були надані в передбаченому договором обсязі, про що свідчать надані акти здачі-прийняття робіт б/н від 31.03.11, 29.04.11, 30.06.11, 29.07.11 та звіти виконаних робіт. На послуги отримано відповідні накладні.

          В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Відповідно до  правочину його предметом не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, з приводу висновку відповідача, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт реального виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг вищевказаного правочину шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб – через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198.  Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на  віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання  коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду  визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості  товарів/послуг,  але не  вище  рівня звичайних цін,  визначених відповідно до статті 39 цього  Кодексу,  та  складається  з  сум   податків,   нарахованих (сплачених)  платником  податку  за ставкою,  встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або  виготовленням  товарів (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних операціях у межах  господарської  діяльності платника податку;

Право на  нарахування  податкового  кредиту виникає незалежно від  того,  чи  такі  товари/послуги  та  основні   фонди   почали використовуватися в оподатковуваних    операціях   у   межах господарської  діяльності  платника  податку   протягом   звітного податкового  періоду,  а  також  від  того,  чи здійснював платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом –Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень – рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в актах перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено, що висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів ґрунтується виключно на актах ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом не встановлено порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність  була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення -  задовольнити у повному обсязі.            Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0005562305 від 21 листопада 2011 року та №0006692305 від 22 грудня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації (61166, м. Харків, пр. Леніна,14, код 24128696) витрати по сплаті державного мита в сумі 28 (двадцять вісім) гривень 23 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

          Постанова у повному обсязі виготовлена 06 лютого 2012 року.

          Суддя                                                                                                    Бартош Н.С.