Постанова

від 15.09.2011 по справі 2а-8832/11/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2011 р. (12:57)

Справа №2а-8832/11/0170/2

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим          

до   Феодосійського державного торгівельного підприємства «Торгмортанс»              

про стягнення заборгованості в сумі 9873,28 грн.,

за участю представників:

від позивача -  ОСОБА_1 – представник, довіреність № 29 від 06.04.2011 року

від відповідача – не з'явився          

Суть спору: Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим про стягнення з Феодосійського державного торгівельного підприємства «Торгмортанс» (далі відповідач) заборгованості в сумі 9873,28 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем несвоєчасно провадиться сплата земельного податку.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.  

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи за  його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, враховуючі думку представника позивача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи за відсутності його представника, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 16.01.1998 року зареєстрований Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, та був платником податків та зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення у відповідача заборгованості).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення у відповідача заборгованості) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) були юридичні особи, на яких відповідно до Законів України був покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення у відповідача заборгованості) було встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків був зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,  зазначену  у  поданій  ним  податковій декларації,  протягом  десяти  календарних  днів, наступних за останнім днем   відповідного  граничного  строку для  подання  податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» було встановлено, що платники податків були зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку були передбачені Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 – ХІІ.

          Відповідно до ст. 2 Закону (що діяв на момент виникнення у відповідача заборгованості) використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» сплачують земельний податок.

Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачалось, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку були дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислювали суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавали відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняло від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків мав право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняло його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідачем до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим 10.02.2010 року подано податковий розрахунок земельного податку № 5286 на 2010 рік на загальну суму 16547,88 грн., відповідно до якого земельний податок з січня 2010 року по грудень 2010 року складав 1378,99 грн. щомісяця.

У зв'язку з несплатою відповідачем в порядку та строки визначені податковим законодавством земельного податку з листопада по грудень 2010 р року, за ним виникла заборгованість в сумі 2757,98 грн.      

Відповідачем в порядку ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів сплати заборгованості з земельного податку в сумі 2757,98 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення цієї суми належить задовольнити.  

Крім того, позивачем 19.11.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання по земельному податку, за результатами якої складений акт №1418/15-3/01127435. Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010021503/0 від 30.12.2010 року про визначення суми штрафу у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 275,80 грн.  

На час направлення такого податкового повідомлення-рішення відповідачу набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, у зв'язку з поверненням податкового повідомлення-рішення №0010021503/0 від 30.12.2010 року за закінченням терміну зберігання, позивачем складено акт про неможливість його вручення та розміщення на дошці податкових оголошень 02.02.2011 року.  

Також, відповідачем до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим 10.03.2011 року подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №6397 на 2011 рік на загальну суму 16414,84 грн., відповідно до якої земельний податок з січня 2011 року по листопад 2011 року складає 1367,90 грн. щомісяця та за грудень 2011 року складає 1367,94 грн.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку, передбаченого ст. 9 Податкового кодексу України – плата за землю, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.   

Пунктом 4.1.1 статті 4 встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.  

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

П. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) (п. 286.2 ст. 286 Кодексу) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Суд зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача також заборгованість в сумі 275,80 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0010021503/0 від 30.12.2010 року та заборгованість зі сплати земельного податку за січень 2011 року – травень 2011 року в сумі 6839,50 грн.

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податку становиться податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного  неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня  після  закінчення  граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 статті 95  Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Аналізуючи всі зазначені положення Податкового кодексу, суд вважає, що податкові органи мають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом виключно після дотримання всіх умов, визначених ст. ст. 59, 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів дотримання позивачем порядку щодо надіслання податкових вимог за несплату заборгованості в сумі 275,80 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0010021503/0 від 30.12.2010 року та у зв'язку з несплатою відповідачем земельного податку за січень – травень 2011 року в сумі 6839,50 грн., суд вважає, що в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.   

Ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.    

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з розрахункових рахунків Феодосійського державного торгівельного підприємства «Торгмортанс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 22, ЄДРПОУ 01127435) на користь місцевого бюджету м. Феодосія податковий борг з земельного податку в сумі 2757,98 грн.  

3. В інший частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Яковлєв С.В.