Постанова

від 21.02.2012 по справі 836/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 21 лютого 2012 р.                                                                                 № 2-а- 836/12/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого - судді -   Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання -  Каряка С.Г.,

представників сторін:

позивача -  Ващенка Р.М.,   

відповідача -  не прибув,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

 Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації   

до

 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова   

про

 скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківський державний регіональний науково-технічний центр з питань технічного захисту інформації звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова,  в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у  Дзержинському районі м.Харкова № 0000192305 від 06.01.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши доводи позову заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що на підставі  наказу від 12.12.2011 року № 2632 згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями   фахівцями  ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова  було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації з питань перевірки відомостей взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Консалтінг Плюс» за серпень 2011 року , результати перевірки оформлено актом  про результати           проведення          позапланової документальної невиїзної перевірки Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації  щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»  їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року від 23.12.2011 року № 6254/2305/24128696.

Згідно висновків згаданого акту відповідачем встановлено порушення Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації  п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 -VI  підприємством занижено податок на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 119167 грн.

На підставі висновків акту від 23.12.2011 року № 6254/2305/24128696 за встановлене порушення  ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000192305 від 06.01.2012 року.  

Згідно з висновками згаданих актів перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначається про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом – ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс».

Відповідно до висновку вказаному в акті перевірки зазначається, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, основні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагента позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагента.

Також ДПІ зазначає, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем.

У зв‘язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до безпідставного віднесення суми до складу податкового кредиту з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесене податкове повідомлення – рішення за № 0000192305 від 06.01.12 на загальну суму  178 750,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За матеріалами справи, між ХДРНТЦ ТЗІ, код 24128696 та ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс», код 37093546 було укладено договір аутсортингу № 1/11 від 01.02.11.

На виконання умов договору, оплата за рахунком здійснена  в повному обсязі з поточного рахунку замовника, що підтверджується розшифровками банківських виписок по контрагенту ТОВ «Бізнес консалтинг».

Згідно умов договору ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс» (Аутсорсер) зобов'язувалося за завданням ХДРНТЦ ТЗІ (Замовника) надавати послуги аутсорсингу (надання персоналу) для виконання комплексних розрахунків умов забезпечення електромагнітної сумісності, можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DSM з використанням програмного забезпечення Cad Mat Lab, яке надається замовником. Послуги були надані в передбаченому договором обсязі, про що свідчать надані акти здачі-прийняття робіт   та звіти виконаних робіт. На послуги отримано відповідні податкові накладні.

Оглянувши зміст вказаного правочину, суд відзначає, що предметом даного правочину не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджується з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, з приводу висновку відповідача, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт реального виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг вищевказаного правочину шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб – через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198.  Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на  віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання  коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання   платником   податку    товарів/послуг,    що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий   кредит звітного періоду  визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості  товарів/послуг,  але не  вище  рівня звичайних цін,  визначених відповідно до статті 39 цього  Кодексу,  та  складається  з  сум   податків,   нарахованих (сплачених)  платником  податку  за ставкою,  встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Право на  нарахування  податкового  кредиту виникає незалежно від  того,  чи  такі  товари/послуги  та  основні   фонди   почали використовуватися в оподатковуваних    операціях   у   межах господарської  діяльності  платника  податку   протягом   звітного податкового  періоду,  а  також  від  того,  чи здійснював платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом –Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень – рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в актах, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Інших мотивів відсутності факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем і контрагентом відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення – рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем і контрагентом не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  9, 11,  71, 94,128,159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації  до  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова  про скасування податкового повідомлення-рішення -     задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у  Дзержинському районі м.Харкова № 0000192305 від 06.01.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

         У повному обсязі постанова  виготовлена 27  лютого  2012 року.

Суддя                                                              Панов М.М.