Постанова

від 02.09.2008 по справі 23/32-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/32-Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 вересня 2008 р.                                                                                    № 23/32-Б  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Мамонтової О. М., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на  постанову господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року

у справі№ 23/32-б

за заявою Приватного підприємства "Якимівський шлях"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж"

проБанкрутство

за участю представників сторін:

від скаржника:  Куракін Ю. В. дов. від 19.09.2006 року за №12206/9/10-009

від арб. керуючого:   Штокалов Є. А. дов. від 10.01.2008 року

                                        В С Т А Н О В И В:

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2008 року за заявою Приватного підприємства "Якимівський шлях" порушено провадження у справі №23/32-б (суддя Демидова А. М.) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж" на весь час провадження у справі про банкрутство та призначено процедуру розпорядження майном боржника.

Господарським суд міста Києва 30.01.2008 року визнано банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Товариство з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж" (м. Київ, вул. П. Лумумби, 15 А, код 34615157), відкрито ліквідаційну процедуру у справі №23/32-б, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вершиніна А. О., зобов'язано останього письмово повідомити про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж" банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута, підприємницьку діяльність завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважати таким, що настав 30.01.2008 року, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 30.01.2008 року, ліквідатора також зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 30.01.2009 року.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва не погоджуючись з постановою суду першої інстанції звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на постанову господарський суд від 30.01.2008 року.

З касаційної скарги вбачається, що заявник не згодна з вказаною постановою суду першої інстанції тому звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції,  аргументуючи порушенням норм матеріального  та процесуального права, статті 7, 14,  23, 32, 40,  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2008 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

         Згідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути

подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

   Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами  статті  52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення  справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності  (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

       Місцевим господарським судом  в постанові  від 11.05.2007 встановлено, що представник заявника надав оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №259797 за станом на 28.01.2008, у якому значиться, що відомості про юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж" не підтверджені. Також, надано суду оригінал довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 277972 станом на 29.01.2008 року, у якій зазначено про внесення  до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експобуд-Інж" від 29.01.2008 року № 1 070 115 0003 023237.

Відповідно до вимог ст.1   Закону України   “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” №755-IV від 15.05.2003р. в редакції Закону № 2452-1У від 03.03.2005,  місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

 Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

          Однак,  матеріали справи не містять  підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження.  

         Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців,  якщо до Єдиного державного реєстру не  внесено  запис  про відсутність  юридичної  особи  за її місцезнаходженням,  то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей  про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової    служби   повідомлення   встановленого   зразка   про відсутність юридичної  особи  за  її  місцезнаходженням  державний реєстратор  зобов'язаний  у строк,  що не перевищує десяти робочих днів з дати,  яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу,  або з дати одержання повідомлення від органу  державної  податкової  служби,  направити рекомендованим    листом    юридичній   особі   повідомлення   про необхідність подання державному реєстратору  реєстраційної  картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним  реєстратором  реєстраційної  картки  від юридичної  особи  або  найменування  органу  державної  податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор    залишає   реєстраційну   картку   про підтвердження  відомостей  про  юридичну  особу  без  розгляду  та повідомляє  про  це заявника у випадках і в порядку,  встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного  реєстратора  рекомендованого листа  з  відміткою  відділення  зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою  протягом місяця   з   дати   направлення   їй   відповідного   повідомлення реєстраційної картки про  підтвердження  відомостей  про  юридичну особу  державний  реєстратор  повинен внести до Єдиного державного реєстру   запис   про   відсутність   юридичної   особи   за    її місцезнаходженням   або   запис   про   відсутність  підтвердження відомостей про юридичну особу.

          Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку стосовно того, що  вказані  норми передбачають можливість  внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"  процедури,  до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові  наслідки, в зв'язку з чим , вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника, чому суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки.  

          Згідно вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду слід дослідити наявність обставин відсутності боржника та припинення ним господарської діяльності для ведення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, застосовуючи принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю, а у випадку встановлення відсутності правових підстав для здійснення провадження за спрощеною процедурою, - прийняти рішення про можливість здійснення подальшого провадження у справі за загальною процедурою ведення справ про банкрутство.

        Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                                ПОСТАНОВИВ:

1.            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову господарський суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі №23/32-б  задовольнити.

2.            Постанову господарський суду міста Києва від 30.01.2008 у справі №23/32-б  скасувати.

3.            Матеріали справи №23/32-б направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий суддя                                                    О. Є. Короткевич

Судді                                                                                    О.М. Мамонтова

                                                                                              М.І. Хандурін