Рішення

від 05.03.2012 по справі 5499-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5499-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2012Справа №5002-17/5499-2011

За позовом  Прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах Держави в особі Роздольненського міжрайонного управління водного господарства АР Крим

До  відповідача  Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське"          

про стягнення  413 224,2 грн.

                                                                                                           Суддя В.І. Гайворонський                                                                                               

             П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Галушко В.В.,   представник

Від відповідача - Солощенко І.В., представник

Від  Прокуратури АР Крим  -  Куінджи М.О., посвідчення

Суть спору:   Прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача 826448,40 грн., у зв'язку з простроченою заборгованістю за надання платних послуг за подачу води на полив сільськогосподарських культур. Згідно з уточненням позовних вимог прокурор просить стягнути з відповідача 413 594,0  грн., із яких: 413 224,2 грн. основного боргу, інфляція 826,4 грн., три відсотки річних 543,4 грн., оскільки в процесі розгляду справи відповідач борг частково погасив.

      Зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу є правом прокурора. Таким чином, на цей час позовні вимоги складають: стягнення з відповідача 413 224,2 грн. простроченої заборгованості з основного боргу, та  саме ці вимоги підлягають розгляду судом.

       Згідно статті 84 ГПК  в описовій частині процесуального документу вказуються  заяви та клопотання сторін, а в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими  господарський суд відхилив  їх.

       Відповідач у відзиві щодо суми основного боргу з позовом згоден, зазначає, що не може одразу сплатити повну суму заборгованості, у зв'язку з значними фінансовими витратами на закупівлю насіння, добрив, ГСМ, виплату заробітної плати у лютому-березні 2012 року, та просить розстрочити виконання рішення до 30 квітня 2012 року. В засіданні суду представник відповідача уточнив період розстрочки, просить розстрочити ?  боргу до 31.03.2012 року, ?  - до 20.04.2012 року.

       Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

          По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.     

          Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                           ВСТАНОВИВ:

         Згідно Договору № 22 на надання платних послуг по подачі води на полив сільськогосподарських культур від 05 травня 2011 року даний договір передбачає умови та порядок подачі води для полива сільськогосподарських культур, а також розрахунків за послуги по її подачі (п. 1.1).

        Згідно п. 2.2.3  Замовник  зобов'язаний договору у встановлені договором строки прозводити передплату вартості послуг з подачі замовлених обсягів води та електричної енергії у відповідності до п. 4 договору.

        Згідно п. 4.1 договору оплата вартості послуг по подачі води на полив орошаємих земель здійснюється по договірній ціні послуг на подачу  1000 кв.м  води за фактично забраний обсяг води. Договірна ціна встановлюється в протоколі узгоджень (додаток № 1). Вартість послуг по подачі води на полив переглядається на вимогу однієї із сторін у випадку зміни ціноутворюючих факторів та інших причин, передбачених діючим законодавством.

        Згідно Додатку № 1 сторонами досягнуто згоди про розмір ціни на послуги по подачі води згідно рішення РМ АР Крим в сумі: 35,00 грн. за 1000 кв.м. води, поданої на полив рису; 176,00 грн. за 1000 кв.м. води, поданої на полив зернових, технічних, овоще- бахчевих культур, на влагорозрядку; 86,00 грн. за 1000 кв.м. води, поданої на полив кормових культур.

        Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

        Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим договором, а також нормами, що відносяться  до договорів.

        У встановленому Законом порядку договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний, та згідно ст. 204  ЦК України є дійсним.

        При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129  Конституції України принципу диспозитивності  сторін суд не вправі  давати оцінку  договору на предмет  його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі  його  пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином, суд вправі розглядати справу за тими матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

       Оскільки відповідні докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

       Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

       Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.      

        Споживання відповідачем води підтверджується Актами здачі-приймання води.

        Відповідачем не надано заперечень щодо  споживання води.

       Відповідачем також не надано доказів своєчасної оплати за отриману воду.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

Якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, з врахуванням заявлених позовних вимог та зменшення їх розміру сума простроченої заборгованості за надання платних послуг за подачу води на полив сільськогосподарських культур підлягає стягненню в розмірі 413 224,2 грн.

Задовольняючи позов суд також виходить із основних принципів цивільного законодавства — добросовісності, справедливості та розумності, закріплених в ст. З ЦК України, та вважає, що надані послуги повинні бути сплачені.

Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов'язків відповідачем, а не позивачем.

Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, він вправі заявити свої вимоги у встановленому законом порядку.

Окрім цього, позовні вимоги відповідачем визнані.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов'язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач вимоги визнає.

Таким чином, позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

        Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляну справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

       У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

       Відповідач просить надати йому розстрочку для погашення заборгованості.

Прокурор та позивач на надання розстрочки згодні.

Надання розстрочки передбачене п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

При цьому необхідно відмітити, що у даному випадку надання розстрочки не ставиться в залежність від будь-яких виняткових обставин.

Суд вважає можливим надати розстрочку на ?  суми (206 612,1 грн.) до 31.03.2012 року,  ?  суми (206 612,1 грн.) - до 20 квітня 2012 року.

Суд також вважає, що систематичні платежі, при тому, що відповідач вказує на його складне фінансове становище, будуть сприяти виконанню рішення. При цьому суд також враховує позицію прокурора та позивача, які згодні на надання розстрочки.

Заяву в частині стягнення інфляційних та річних суд відхиляє.

Так, згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, вимога позивача про стягнення інфляційних та річних не є збільшенням розміру позовних вимог, а є самостійною вимогою, що також відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в його інформаційному листі від 08.04.2008 року № 01-8/218.

В даному випадку заява про стягнення інфляційних та річних є самостійною позовною вимогою, тобто, мова йде не про збільшення розміру позовних вимог, а про збільшення кількості позовних вимог, тобто мова йде про доповнення вимог, що частиною 4 статті 22 ГПК України не передбачене.

Таким чином, суд не повинен  розглядати вказану вимогу при розгляді цього позову.

Більш того, копія вказаної заяви щодо такого доповнення вимог відповідачу не спрямовувалась, що порушує його права, а відкладати з цього приводу справу в порушення строків її розгляду діючим законодавством не передбачене.

Прокурор чи позивач вправі заявити відповідну вимогу у встановленому Законом порядку.

При цьому також необхідно відмітити, що ГПК України не передбачене з цього приводу приймання окремого  процесуального документу.

        Згідно ст.84 ГПК України в описовій частині рішення вказуються  заяви та клопотання сторін, а в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими  господарський суд відхилив  їх.

        Судові витрати згідно ч. 3, ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем до бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки  ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60  розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2011 року встановлено в розмірі 941 грн.

        Позов подано до суду 23 грудня 2011 року.          

        2 % ціни позову складає 16 528,97 грн. (2 % від 826 448,40 грн.).          

       1,5 мінімальної заробітної плати складає 1411,5 грн. (941X1,5).          

Згідно платіжного доручення № 194 від 16 лютого 2012 року, № 191 від 16 лютого 2012 року, № 205 від 17 лютого 2012 року погашення боргу на суми 100012,10 грн., 6600 грн., та на суму 100 000 грн. відбулось після подачі позову.

        Позивачем згідно заяви зменшено позов на 411854,4 грн.          

Згідно п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня  2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних  вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Оскільки позивачем судовий збір не  сплачувався, у зв'язку з поданням позову прокурором, відповідно, підстав для повернення судового збору не існує.

Таким чином, судовий збір в сумі 16 528,97 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем до бюджету.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

                                                                    ВИРІШИВ:

          Позов  задовольнити.

          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, АР Крим, Роздольненський район, с. Чернишове, вул.Кірова 2-а, ідентифікаційний код: 31680841) на користь Роздольненського міжрайонного управління водного господарства АР Крим (96200, Роздольненський район АР Крим, смт. Роздольне, вул.. Красноперекопське шосе 23; р/р 35227003000019 МФО 824026, ідентифікаційний код: 01034024 УДК в АР Крим, м. Сімферополь) суму простроченої заборгованості в сумі  413 224,2  грн.

          Стягнути з  Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, АР Крим, Роздольненський район, с. Чернишове, вул.Кірова 2-а, ідентифікаційний код: 31680841) на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Держказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судовий збір в сумі   16 528,97  грн.

         Розстрочити  виконання рішення: суму  206 612,1 грн. сплатити до 31.03.2012 року, суму  206 612,1 грн.  сплатити – до 20 квітня 2012 року.

        Видати накази.

Рішення оформлене та підписане

у повному обсязі:

07.03.2012 року

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.