Рішення

від 06.03.2012 по справі 6/5007/17/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" березня 2012 р.                                                     Справа № 6/5007/17/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

при секретарі Татуревич С.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 05.03.12р;     

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "М.І.А.С." (м.Житомир)  

до Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 14017,59 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14017,59грн. за надані транспортно-експедиційні послуги в міжнародному сполученні, з яких: 13800,00грн. - основний борг, 69,00грн. - інфляційні, 148,59грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд     

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2011 року між Приватним підприємством "М.І.А.С." (перевізник/позивач) та Приватним підприємством "Спайк-Плюс" (замовник/відповідач) було підписано договір-заявку на автотранспортне обслуговування у міжнародному перевезенні (а.с.18), відповідно до умов якої перевізник прийняв на себе зобов'язання організувати перевезення вантажів замовника - плитки гранітної на європіддонах по маршруту Бердичів-Лобня (Росія), а замовник зобов'язувався сплатити перевізнику за надані послуги.

На  виконання  зобов'язань за договором на автотранспортне обслуговування у міжнародному перевезенні позивач здійснив перевезення обумовленого в заявці вантажу, що стверджується:  міжнародною  товарно-транспортною накладною CMR від 25.08.11р., підписаним актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000136 від 31.08.11р. на суму 13800,00грн. (а.с.16-17).

Відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ -0000136 від 28.08.11р. на суму 13800,00 грн.

Відповідач  свої  зобов'язання  щодо розрахунку за надані послуги перевезення  не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 13800,00грн.

24.10.11р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 13800,00грн., на яку отримав відповідь про визнання ПП "Спайк-Плюс" даної претензії в повному обсязі та з повідомленням про те, що у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами заборгованість у сумі 13800,00грн. буде погашено в двомісячний термін (а.с.11).

Проте, станом на лютий 2012 року заборгованість відповідачем не погашена, що спонукало ПП "М.І.А.С." звернутись з даним позовом до суду.

Наведене стверджується поясненнями позивача, названими вище матеріалами справи, а також відсутністю будь-яких заперечень відповідача на позов.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 69,00грн. інфляційних та 148,59грн. - 3% річних.  

З огляду на предмет і характер зобов‘язань, взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 64 Цивільного кодексу України “Перевезення”.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо  у зобов'язанні встановлено  строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу  ст. ст. 4-3, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13800,00 грн. боргу підтверджені  матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, розмір інфляційних складає 69,00грн. (а.с.3).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних, суд вважає, що від здійснений правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.3), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 112,17грн., зокрема, нарахованих за період з 01.11.11р. (сім днів з дня пред'явлення вимоги) по 08.02.12р. на суму заборгованості 13800,00грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 112,17грн. У задоволенні позову в частині стягнення 36,42грн. річних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 13800,00грн. - основного боргу, 69,00грн. - інфляційних та 112,17грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-Плюс" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Зелена, 15, код 31191428)

- на користь Приватного підприємства "М.І.А.С." (10007, м.Житомир, вул.Бугайченко, 13, код 33254030) - 13981,17грн. заборгованості, з яких: 13800,00грн. - основний борг, 69,00грн. - інфляційні, 112,17грн. - 3% річних, а також 1605,32грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено  12 березня 2012 року.

Суддя                                                                     Терлецька-Байдюк Н.Я.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)