Рішення

від 01.03.2012 по справі 5023/8422/11-4/5014/266/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12                                                                                 Справа № 5023/8422/11-4/5014/266/2012

Розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Очаків, сел. Західне Миколаївської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Квадро Транс”, м. Попасна Луганської області

про стягнення 3900 грн. 00 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача –не прибув

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3900 грн. 00 коп. за перевезення вантажу, з яких 3700,00 грн. –сума заборгованості за здійснене перевезення, 200 грн. –штрафні санкції за невиконання умов заявки-договору.

Справа №5023/8422/11 надійшла до господарського суду Луганської області за підсудністю з Господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.01.2012 справу №5023/8422/11 прийнято до свого провадження суддею Старковою Г.М. та їй присвоєно номер 5023/8422/11-4/5014/266/2012.

Представники сторін у жодне судове засідання не прибули, про причини неявки своїх представників не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання: ухвали суду направлялись сторонам за адресами, які є офіційним їх місцезнаходженням та підтверджені довідками державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал сторонами підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору,  суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2011 ним було одержано разову заявку-договір (далі за текстом заявка) на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати, підписану та засвідчену печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю “Квадро Транс”, відповідачем у справі. Відповідно до умов казаної заявки позивачу було запропоновано здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутами, вказаними в даній заявці. Вартість перевезення цією заявкою визначена в розмірі 3700,00 грн.

Позивач зазначив, що він вчасно у повному обсязі виконав умови заявки –договору  відповідача щодо надання останньому автотранспортних послуг.

У підтвердження цього факту позивачем до позовної заяви надано копії товарно-транспортної накладної від 01.04.2011 №Р1346, рахунку-фактури №046 від 04.04.2011 на суму 3700,00 грн. та податкової накладної.

Позивач також у позові зазначив, що на адресу відповідача ним була надіслана претензія №004 від 13.06.2011 з вимогами провести розрахунок за здійснене перевезення та перерахувати кошти в сумі 3900,00 грн. на рахунок позивача, але відповідач відповіді на претензію не надав, оплату послуг не здійснив (а.с.23).

Оскільки відповідач не провів повну оплату за надані автотранспортні послуги, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача  заборгованості за надані автотранспортні послуги у сумі 3700,00 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 20,00 грн. за невиконання умов заявки-договору, а всього 3900,00 грн.

          Відповідач  відзив на позовну заяву не надав та у судове засідання не прибув.

          Оцінивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Так, у відповідності до вимог ст.205, ч.1 ст.638 ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України, позивач та відповідач обрали усну форму договору на вищевикладених умовах.

Також, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.  Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.  Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.  

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (який діє на території України в частині, що не суперечить діючому законодавству України) товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) (ч. З п. 47 Статуту).

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей (ч. 4 п. 47 Статуту).

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Квадро Транс”, відповідач у справі, направило на адресу позивача - Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 підписану та засвідчену печаткою свого підприємства разову заявку-договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № б/н, без дати.

Відповідно до умов вказаної заявки-договору позивачу запропоновано надати послуги з перевезення вантажу – вати мінеральної за маршрутом: м. Житомир, вул. Промишленная, 6 –м. Миколаїв, згідно ТТН.

В цій заявці замовником зазначено вартість перевезення в розмірі 3700,00 грн. та визначено строки і порядок розрахунків, а саме, б/г з ПДВ протягом 7 банківських днів по отриманню оригіналів документів.

Позивач зазначив, що він вчасно у повному обсязі виконав умови заявки –договору  відповідача щодо надання останньому автотранспортних послуг.

У якості доказів надання відповідачу послуг перевезення за заявкою –договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати позивач надав суду копію самої заявки –договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати, а також копії товарно-транспортної накладної від 01.04.2011 №Р1346, рахунку-фактури №046 від 04.04.2011 на суму 3700,00 грн. та податкової накладної (а.с.18-21).

Отже, з доданої заявки-договору вбачається, що графа «виконавець»взагалі не містить будь-яких відміток позивача, а ні підпису, а ні печатки, тобто, доказів приймання замовлення відповідача та оформлення заявки-договору в установленим законом порядку позивачем не надано (а.с.18).

Також додана до позовної заяви товарно-транспортна накладна від 01.04.2011 №Р1346 містить відомості про те, що перевезення здійснене автомобілем ДАФ 13-392 НІ, замовником (платником) є філія «Житомирський завод ізоляційних матеріалів», вантажовідправником - філія «Житомирський завод ізоляційних матеріалів»та вантажоодержувачем –ТОВ «Будмакс», пункт навантаження –м. Житомир, вул. Промислова, 6, пункт розвантаження –м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 198 (а.с.19).

Втім, надана суду товарно-транспортна накладна від 01.04.2011 №Р1346 не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ здійснення відповідачем перевезення саме за заявкою –договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати, оскільки у вказаній накладній замовником послуг вказано не відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадро Транс») а філія «Житомирський завод ізоляційних матеріалів», відомості про найменування підприємства перевізника взагалі відсутні.

Також у вказаній товарно –транспортній накладній в графі, що стосується вантажоодержувача, відсутня печатка підприємства ТОВ «Будмакс», яка засвідчує підпис особи, що отримала товар.

Тоді як, частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Інших доказів в підтвердження надання позивачем саме відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Квадро Транс»послуг перевезення вантажу за заявкою –договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати позивачем під час розгляду справи надано суду не було.

Також позивачем не надано доказів надіслання відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Квадро Транс»оригіналів документів за результатами здійсненого перевезення, як це передбачено у п. 12 договору - заявки «Строки і порядок розрахунків».

Що стосується рахунку-фактури №046 від 04.04.2011, то її пред'явлено для оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадро Транс»транспортних послуг згідно договору –заявки №04/4 від 01.04.2011, тоді як вимоги за даним позовом пред'явлені за заявкою –договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати (а.с.18).

Суд вважає, що позивачем не надано належних документальних доказів  надання відповідачу автотранспортних послуг за заявкою –договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н, без дати та відповідно до товарно-транспортної накладної від 01.04.2011 №Р1346.

Посилання позивача на те, що на адресу відповідача позивач надіслав претензію, на яку відповідач відповіді не надав, та оплату послуг не здійснив (а.с.22), спростовується матеріалами справи, оскільки вказана претензія без номера та дати, але позивачем як доказ надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.07.2011 (а.с.24) з відміткою про отримання, де зазначено лише адресу його надіслання: а/я №1 м. Ірміно, однак, з копії даного поштового документу не вбачається, що адресатом є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадро Транс».

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не надано  належних доказів направлення відповідачу претензії, оскільки додані копії поштових документів не підтверджують факт направлення та отримання відповідачем саме претензії.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду обґрунтованих доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх вимог, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 3700,00 грн. за перевезення вантажу, тому у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 200,00 грн. також слід відмовити.        

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по державному миту в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

                                                                  в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано - 06.03.2012.

Суддя                                                                                                    Г.М.Старкова