Постанова

від 02.10.2008 по справі 30/134-08-2756

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/134-08-2756

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 жовтня 2008 р.                                                                                    № 30/134-08-2756  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі –Фонд)

на рішеннягосподарського суду Одеської області

від18.07.08

у справі№ 30/134-08-2756

господарського судуОдеської області

за позовомприватного підприємства "ІНТЕРТЕСТ"(далі –Підприємство)

доФонду,

третя особа:клінічний санаторій ім.В.П.Чкалова (далі – Санаторій),

прозобов'язання укласти договір

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:Тетенко В.В. (за дов. № 29 від 01.08.08);

- третьої особи:не з'явились.

Ухвалою від 08.09.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Шаргала В.І., Муравйова О.В. касаційна скарга Фонду № 10-11-04247 від 04.08.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.10.08, без початку перегляду справи по суті.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до

Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 02.10.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 02.10.08 представники Підприємства та Санаторію не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Підприємства та Санаторію повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 02.10.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Фонду.

У зв'язку з значною завантаженістю суддів Шаргала В.І., Муравйова О.В. та виходом суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. з відпусток розпорядженням від 26.09.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 02.10.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представника Фонду було повідомлено на початку судового засідання 02.10.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.10.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 18.07.08 господарського суду Одеської області (суддя

Рога Н.В.) позовну заяву Підприємства задоволено.

Фонд зобов'язано укласти з Підприємством договір оренди нерухомого майна –нежитлового приміщення спального корпусу № 3, загальною площею 522,7 м2, розташованого за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, який знаходиться на балансі Клінічного санаторію ім.В.П.Чкалова, в редакції типового договору індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності в редакції, затвердженій наказом Фонду державного майна України від 27.08.07 за № 980/14247.

З Фонду на користь Підприємства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивовано тим, що ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено такої підстави для відмови передачі в оренду об'єкта державної власності, як незадовільний технічний стан такого об'єкту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 18.07.08 господарського суду Одеської області скасувати та припинити провадження у справі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 14, ст. 767 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст. 9, ч. 4 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 3 ст. 27, ч.ч. 1, 2 ст. 43, п. 2 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві Санаторій доводи касаційної скарги підтримує.

На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Підприємства не надійшов, разом з тим, згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередньою судовою інстанцією на підставі матеріалів справи, листом від 05.06.07 № 196/01 Санаторій надав Підприємству згоду на оренду ним строком на 10 років з метою розміщення офісу будівлі спального корпусу № 3, загальною площею 522,7 м2, яка розташована на території Санаторію за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу

№ 8730880 від 24.10.05 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, спальний корпус № 3 Санаторію, розташований за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, є державною власністю.

На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим судом встановлено, що 24.05.08 Міністерство охорони здоров'я України направило на адресу Фонду та Санаторію лист № 9-03-15\204, яким надано згоду на здачу в оренду Підприємству нежилих приміщень спального корпусу № 3 Санаторію, загальною площею 522,7 м2, розташованих за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, терміном на 10 років з метою розміщення офісу.

Також, встановлено, що 26.05.08 Підприємство направило на адресу Фонду заяву щодо укладення договору оренди зазначеного державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Санаторію, строком на 10 років, з метою використання під офіс, при цьому, Підприємство зобов'язалось провести відбудовні та ремонтні роботи зазначеного об'єкту за власні кошти. Судом першої інстанції встановлено, що у додатках до даної заяви надані всі установчі документи Підприємства, проект договору оренди, звіт про незалежну оцінку об'єкту, погодження Міністерства охорони здоров'я України та інші документи.

Разом з тим, встановлено, що листом від 13.06.08 за № 11-10-03096 Фонд повернув Підприємству пакет документів, посилаючись на те, що згідно ч. 4

ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, в той час, як стан майна, яке Підприємство бажає взяти в оренду, не може використовуватися з метою, визначеною у заяві, оскільки згідно незалежної оцінки такого об'єкту його фізичний знос складає 80%, тобто ветхий (аварійний) стан. При цьому, Фонд зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 181 зазначеного Закону капітальний ремонт майна, що надається в оренду, проводиться балансоутримувачем цього майна за його рахунок. Крім того, судом встановлено, що Фонд повідомив Підприємство про те, що наданий проект договору оренди не відповідає Типовому договору оренди, із змінами та доповненнями, внесеними наказом Фонду державного майна України від 09.08.07 № 1329, а розрахунок орендної плати містить значні недоліки.

Вважаючи таку відмову Фонду необґрунтованою та безпідставною, а також такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, на підставі ст. 649 Цивільного кодексу України Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі про зобов'язання Фонду укласти договір оренди нерухомого майна –нежитлового приміщення спального корпусу № 3, загальною площею 522,7 м2, розташованого за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, який знаходиться на балансі Санаторію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно приписів ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Також, враховується, що за змістом ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно вимог ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо зокрема існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з обґрунтування позовних вимог, Підприємство вважає, що обов'язок Фонду укласти з ним договір виникає з факту безпідставної відмови в укладенні такого договору.

Щодо спірної ситуації колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що у 2008 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам, музеям, підприємствам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (в тому числі національним творчим спілкам та їх членам під творчі майстерні), Пенсійному фонду України та його органам, державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження.

Частиною 7 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Порядок проведення конкурсу визначається Фондом державного майна України –для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування –для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Пунктом 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.04 № 2149, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.04 за

№ 1405/10004, встановлено, що у разі надходження однієї пропозиції, яка відповідає умовам конкурсу, з особою, яка її подала, укладається договір оренди.

Правовий аналіз зазначеної норми свідчить, що договір оренди підлягає укладенню у разі надходження однієї пропозиції, яка повинна відповідати умовам конкурсу, визначеним у відповідності до розділу ІІІ даного Порядку. Разом з тим, відповідно до п. 3 названого Порядку конкурс на право оренди об'єкта проводить конкурсна комісія, утворена орендодавцем з метою визначення орендаря, який запропонував найбільшу орендну плату при забезпеченні виконання інших умов конкурсу.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції всупереч зазначених нормативних положень не було надано правової оцінки питанню відповідності наданої Підприємством пропозиції Фонду умовам конкурсу на право оренди спірного майна.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи по суті місцевим судом помилково не було взято до уваги положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06, № 185-V, який визначає, що серед суб'єктів управління об'єктами державної власності є Фонд державного майна України та міністерства, які надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та контролюють виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об'єктів державної власності, якщо такі передбачені договором оренди, організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що з метою повного та об'єктивного розгляду даного спору суд мав з'ясувати повне коло осіб права, інтереси та компетенція яких порушується рішенням у даній справі, та залучити їх до участі у справі.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував право відповідних органів самостійно робити висновки щодо можливості передачі в оренду державного майна, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства щодо спонукання Фонду приймати певні рішення та укладати договори.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 10-11-04247 від 04.08.08 задовольнити частково.

Рішення від 18.07.08 господарського суду Одеської області у справі

№ 30/134-08-2756 господарського суду Одеської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська