Рішення

від 06.03.2012 по справі 5026/255/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5026/255/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 06 березня 2012 року                                                    Справа № 16/5026/255/2012

          Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських  Н.М. з секретарем  Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: - не з"явився;

від  відповідача: - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т.А.К., ЛТД"  до товариства з обмеженою відповідальністю " Містер Снек" про стягнення 82 686,48  грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 82 686,48 грн. за реалізовані хлібобулочні вироби на підставі договору  № 117 від 17 квітня 2001 року, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник  позивача позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити. В ході розгляду справи позивач також подав суду і заяву про стягнення з відповідача в якості судових витрат коштів на адвокатську допомогу в сумі 8900,00 грн.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в засідання жодного разу не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача по справі за наявними документами у  справі на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 117  від 17 квітня 2001 року (а.с. 9-10), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався продавати товар  належної якості , а відповідач (покупець)  зобов'язався  на протязі  дії даного договору, купувати товар згідно з накладними, які  являються  після їх підписання невід'ємною частиною Договору ( п.1.1). Термін дії договору встановлюється з дати  підписання  та діє до 17 квітня 2002 року. Дія  Договору автоматично  продовжується  на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін не заявила намір розірвати Договір, не пізніше  як за один  календарний місяць до кінця дії Договору ( п. 7.1).  Доказів розірвання договору сторонами у справу не надано, а тому він є чинним і на час розгляду спору.

17 вересня 2001 року сторони, враховуючи  зростаючий об'єм закупок в асортименті - бріоши, міні-бріоши, тости,   уклали доповнення  до договору (а.с. 11) у відповідності  до якого сторони зобов'язались:

Продавець:

1. Щомісячно  переглядати  ціни та асортимент товарів, зо постачаються,  та інформувати  відповідача (покупця) про можливість їх зміни.

У разі збільшення  ціни позивач (продавець)  зобов'язаний  письмово повідомити  відповідача (покупця) не менш  ніж за 10 календарних днів.

Покупець:

2.  Протягом  шести місяців  з дня підписання  цього доповнення  здійснювати  закупку асортименту товарів, що постачаються, виключно у  позивача  ( продавця).

У випадку розширення асортименту товарів, що купуються, при виборі постачальника надати  позивачу (продавцю) першочергове право  на поставку при інших умовах ( ціна, якість).

У разі збільшення  ціни відповідач (покупець)  має право відмовитися від виконання  п. 2 цього доповнення, про що повинен  письмово повідомити позивача (продавця) не пізніше ніж  через 5 днів з моменту отримання  від  позивача (продавця)  письмового повідомлення про збільшення ціни.

          За правовою природою укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Також цей договір містить елементи договору поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України про те, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 5.1 договору  сплата  за отриманий товар  згідно  з накладними  здійснюється протягом 5 банківських днів з дати одержання товару.

Відповідач не заперечує суду, що відносини між сторонами виникли на підставі договору № 117 від 17.04.2001 року, зв'язок видаткових накладних та договору вбачається судом із асортименту продукції, що реалізується позивачем і вказана у накладних та в доповненні від 17.09.2001 року до договору, яке є невід'ємною частиною договору.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання за договором виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 82 686,48 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи  (том 1 а.с. 12-150), ( том 2 а.с 1-69).  

За підрахунками суду, накладних у справу надано на загальну суму 84 273,88 грн. і позивач доводить що вони не оплачені, хоча позов заявлено лише на суму 82 686,48 грн. Позивач в частині розміру позовних вимог змін до позову не надав, а тому суд розглядає позовні вимоги у заявленому розмірі.

За доводами позивача, відповідач на погашення боргу не сплатив жодної суми і його борг за реалізовані хлібобулочні вироби становить 82 686,48 грн.

Як вказано у п. 5.1. договору № 117 від 17.04.2001 року між сторонами, сплата за отриманий товар за накладними проводиться протягом 5 банківських днів з дати отримання товару. Товар було отримано відповідачем протягом періоду з 21.09.2011 року по 02.12.2011 року, тобто на час розгляду спору строк розрахунків за товар  за всіма накладними вже є таким що настав.

Як вбачається із оглянутих судом оригіналів накладних, кожна із них має відтиск штампу відповідача із підписом уповноваженої на отримання товару особи, крім двох накладних -№ 102 від 10.11.2011 року на суму 180,00 грн. та № 123 від 12.11.2011 року на суму 172,80 грн. ( а.с. 14-19 том 2).

За доводами позивача, довіреності на ТМЦ відповідача  при передачі товару ТОВ "Т.А.К. Лтд" не вимагало, обмежуючись лише оформленням накладних на товар. Суд вважає, що накладні № 102 від 10.11.2011 року на суму 180,00 грн. та № 123 від 12.11.2011 року на суму 172,80 грн. ( а.с. 14-19 том 2) не містять доказів отримання товару відповідачем, оскільки на них відсутні, принаймі, будь-які штампи чи печатки відповідача  по справі.

Відзиву на позов із визнанням позовних вимог відповідач суду не надав, хоча і прямі заперечення проти отримання товару відповідачем суду не висловлені.

Доказом отримання товару за накладними, які наявні у справі, не може бути внутрішній бухгалтерський звіт позивача по дебетових та кредитових операціях та акт звірки розрахунків між сторонами станом на 30.11.2011 року із підтвердженням боргу відповідача перед позивачем на суму 82 686,48 грн., оскільки ці документи є лише внутрішньо-бухгалтерськими документами, а не документами на передачу товару між сторонами і є недопустимими доказами у даній справі.

Таким чином, суд вважає, що доведена заборгованість  відповідача перед позивачем становить  лише 82 333,68 грн.  (82 686,48  - 180,00  - 172,80), тобто за мінусом накладних № 102 від 10.11.2011 року на суму 180,00 грн. та № 123 від 12.11.2011 року на суму 172,80 грн. ( а.с. 14-19 том 2) .

          Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції для відповідача вже  є таким, що настав, і наявний борг у сумі 82 333,68 грн. не сплачено, то з відповідача на користь позивача підлягає до примусового стягнення 82 333,68 грн., а у стягненні коштів на підставі накладних № 102 від 10.11.2011 року на суму 180,00 грн. та № 123 від 12.11.2011 року на суму 172,80 грн. ( а.с. 14-19 том 2)  у задоволенні позову слід відмовити повністю через відсутність доказів отримання за ними товару.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 646,67 грн.

 Позивач клопотанням від 01.03.2012 року просить стягнути з відповідача в якості судових витрат кошти, сплачені за надання юридичних послуг в сумі 8900,00 грн.  Дане клопотання підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України

від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями,  витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За доводами позивача, що підтверджено ним наданими у справу документами, 23.12.2011 року між позивачем та адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Сидоренко і Партнери" було укладено договір № 26 про надання юридичних послуг, за умовами якого адвокатська компанія взяла на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по спору позивача із відповідачем щодо стягнення заборгованості із відповідача. Вартість послуг оцінено у 8900,00 грн. ( п. 4.1.). Згідно акту передачі-приймання наданих послуг, адвокатська компанія за договором № 26 від 23.12.2011 року у січні-лютому 2012 року надала позивачу такі послуги: аналіз договору, за яким виник спір; підготовка вимоги про сплату заборгованості; підготовка позовної заяви по спору між сторонами, розрахунок суми боргу для стягнення; консультації позивач по сплаті судового збору; перевірка на відповідність чинному законодавству внутрішніх документів  клієнта; підготовка інших документів для реалізації процесуальних прав позивача; інші дії  по поверненню боргу.

На доказ опати послуг адвокатської компанії позивач надав платіжне доручення № 1 від 04.01.2012 року на суму 4000,00 грн. та платіжне доручення № 80 від 01.03.2012 року на суму 4900,00 грн. за юридичні послуги.

Пунктом 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" увагу судів звернуто на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Постановою ВГСУ від 18.03.2009 року у справі № 16/3196 скасовуючи рішення місцевого та апеляційного суду про задоволення вимог про стягнення коштів на послуги адвоката у заявленому розмірі вказав, що у визначенні  розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики  або інших органів про ціни на ринку нордичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо.  Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Доказами, які позивач надає на обґрунтування клопотання про стягнення витрат на юридичну допомогу, є лише платіжні доручення на сплату 8900,00 грн., договір № 26 про надання юридичних послуг від 23.12.2011 року та акт здачі-приймання наданих послуг із їх переліком без вказівки затраченого часу та вартості кожного виду робіт.

З урахуванням того, що розгляд справи було повністю проведено за 2 засідання, предмет доказування  про правомірність стягнення коштів за поставлений товар за договором не становив великих труднощів і не вимагав великих затрат на підготовку позовних матеріалів (крім підрахунку значного обсягу сум по накладних), адвокати участі у справі не приймали, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача адвокатських витрат лише на суму 4 000,00 грн., що були  розумно необхідними  для розгляду даного спору.

          Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд -

       ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Містер Снек" , м. Черкаси, вул. Одеська, 50, ідентифікаційний код 24576727 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т.А.К., ЛТД", м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 23509255 ----- 82 333,68 грн. основного боргу, 1 646,67 грн. судового збору та 4 000,00 витрат на адвокатські послуги.

3. В частині стягнення 180,00 грн. та 172,80 грн. по видаткових накладних № 102 від 10.11.2011 року та № 123 від 12.11.2011 року - у задоволенні позову відмовити повністю.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.

Суддя                                                                                                       Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 07 березня 2012 року