Рішення

від 05.03.2012 по справі 28/5014/326/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/5014/326/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12                                                                                 Справа № 28/5014/326/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали  за позовом

Приватного підприємства «Кристал Плюс», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», м. Луганськ

про стягнення 11 979  грн. 41 коп.

за участю представників сторін:          

від позивача: Бажан А.В., директор;

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ДГ-ПО 190 від 20.12.2010 у сумі 11 300 грн. 02 коп., 3% річних у сумі у сумі 306 грн. 49 коп. за період з 22.01.2011 по 20.12.2011, інфляційних нарахувань у сумі 497 грн. 20 коп. за період з січня по листопад 2011 року.

Позивач у судовому засіданні 05.03.2012 надав уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № ДГ-ПО 190 від 20.12.2010 у сумі 11 300 грн. 02 коп., 3% річних у сумі у сумі 306 грн. 49 коп. за період з 22.01.2011 по 20.12.2011, інфляційних нарахувань у сумі 372 грн. 90 коп. за період з лютого по листопад 2011 року.

Дана заява фактично є заявою про зменшення позовних вимог, вона направлена відповідачу, про що свідчить опис вкладення, тому ця заява приймається судом до розгляду.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.02.2012, відзив на позовну заяву не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався.

Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір поставки № ДГ-ПО190 від 20.12.2010, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар, згідно заявки (замовлення) покупця (відповідача), а покупець –прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених договором. Асортимент та ціна товару узгоджується в специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару в пункт доставки згідно заявки (замовлення) покупця здійснюється транспортними засобами постачальника протягом 7 календарних днів з моменту подання заявки (замовлення) покупцем (п. 2.1).

Загальна сума договору складає суму товару, отриманого по усім накладним (п. 5.1). Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і до 31.12.2010.

На виконання цього договору позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № 644 від 22.12.2010 цукор на загальну суму 26 394 грн. 40 коп., який отриманий останнім, про що свідчить печатка та підпис представника відповідача.

Товар відповідачем був частково оплачений у сумі 15 094 грн. 38 коп., про що свідчить платіжне доручення № 4840 від 09.02.2011, несплаченим залишився товар у сумі 11 300 грн. 02 коп.

Позивач 23.12.2011 направив відповідачу претензію № 5, в якій просив відповідача погасити заборгованість у сумі 11 300 грн. 02 коп.

Відповідач претензію залишив без відповіді, товар –без оплати, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору поставки № ДГ-ПО190 від 20.12.2010.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Товар відповідачем отриманий 22.12.2010, тому строк оплати товару у відповідності до п. 5.4 договору настав 20.01.2011.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача у сумі 11 300 грн. 02 коп. за договором № ДГ-ПО190 від 20.12.2010. Судом досліджена копія гарантійного листа відповідача без дати та номеру, яким останній повідомив про те, що він гарантує провести оплату товару за накладною № 644 від 22.12.2010 у сумі 26 394 грн. протягом 30 днів з дня отримання товару згідно наданої відстрочки платежу.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товару у сумі 11 300 грн. 02 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню інфляційних нарахувань (згідно уточненого розрахунку) у сумі 372 грн. 90 коп. за період з лютого 2011 року по листопад 2011 року та 3% річних у сумі 306 грн. 49 коп. за період з 22.01.2011 по 20.12.2011.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційні зміни розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число –інфляційні зміни розраховуються з урахуванням цього місяця.

Часткова оплата відповідача за товар була здійснена 09.02.2011, тому є правомірним нарахування інфляційних втрат саме за період з лютого по листопад 2011 року, виходячи з залишку суми боргу 11 300 грн. 02 коп.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за період з лютого по листопад 2011 року у сумі 372 грн. 90 коп. (з урахуванням уточненої позовної заяви) є обґрунтованими та підлягають до задоволення у заявленій сумі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 306 грн. 49 коп. за період з 22.01.2011 по 20.12.2011.

Даний розрахунок позивачем зроблено, виходячи з залишку суми боргу 11 300 грн. 02 коп., тобто враховуючи оплату відповідача.

Даний розрахунок є правомірним, обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 306 грн. 49 коп., які нараховані за період з 22.01.2011 по 20.12.2011, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань не надійшло, позовні вимоги (з урахуванням уточненої позовної заяви)  визнаються судом обґрунтованими, а тому піддягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки за даним позовом судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір»повинен бути сплачений у мінімальному розмірі (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1609 грн. 50 коп.), питання щодо повернення судового збору пропорційно зменшеної суми позову судом не вирішується.

Суд зазначає те, що при поданні даного позову позивачем судовий збір було сплачено не в повному обсязі (1412 грн. за платіжним дорученням № 37 від 11.01.2012, а.с. 6). Суд ухвалами від 03.02.2012, 21.02.2012 зобов'язував позивача доплатити судовий збір у сумі 197 грн. 50 коп., що позивачем зроблено не було.

За таких обставин, з позивача підлягає достягненню судовий збір у сумі 197 грн. 50 коп. в дохід державного бюджету України.

Судовий збір покладається на відповідача, виходячи з суми задоволених вимог позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного підприємства «Кристал Плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»про стягнення 11 979  грн. 41 коп. задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», м. Луганськ, вул. 2 Краснознамьонная, 16б, ідентифікаційний код 30694979, на користь Приватного підприємства «Кристал плюс», м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 1/15, ідентифікаційний код 31737122, заборгованість у сумі 11 300 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 306 грн. 49 коп., інфляційні втрати у сумі 372 грн. 90 коп., судовий збір  у сумі 1592 грн. 97 коп., видати наказ позивачу.

3.  Стягнути з Приватного підприємства «Кристал плюс», м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 1/15, ідентифікаційний код 31737122, на користь державного бюджету України –197 грн. 50 коп. судового збору на рахунок 31214206783006, отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувач ГУДКСУ у Луганській області, по коду класифікації доходів (ККД) 22030001, символ 206, назва "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", видати наказ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 24) після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 07.03.2012.    

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва