ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ
РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул.
Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем
України
16.10.08
Справа №2-а-1164/08
Окружний адміністративний суд
Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при
секретарі судового засідання Заєвській Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому
засіданні адміністративну справ
,
за позовом ОСОБА_1
до
Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим
про визнання дій неправомірними та
спонукання певних дій,
Суть спору:До Окружного
адміністративного суду Автономної РеспублікиКрим звернувся з позовом ОСОБА_1 до
Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної
державної адміністрації АР Крим, Міністерства труда та соціальної політики АР
Крим та просить визнати неправомірними
дії Управління праці та соціального захисту населення в Білогірському районі та
Міністерства праці та соціальної політики АР Крим відносно відмови ОСОБА_1 у
доплаті разової грошової допомоги у сумі 3448 за 2008 рік; зобов'язати
відповідачів здійснити у п'ятиденний строк
перерахунок розміру грошової допомоги за 2008 рік виходячи з суми 3848
грн. з врахуванням фактично виплачених ОСОБА_1 400грн. в 2008р.; стягнути з
відповідачів заборгованість разової грошової допомоги за 2008 рік в сумі
3448,00 грн.
У судовому засіданні позивач
наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з мотивів, викладених
у позові, заявив, що він має право на щорічну разову допомогу за 2008 рік у
розмірі 8 мінімальних пенсій за віком як інвалід війни II групи, але отримав
від відповідача лише 400 гривень, потім звертався до відповідача з проханням
виплатити решту допомоги, але отримав відмову, що стало причиною звернення до
суду з позовом.
У судове засідання відповідач
Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим не
з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним
чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав в повному обсязі з мотивів,
викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, заявив, що у
відповідача відсутні кошти на
перерахунок разової допомоги, вважає, що його дії відповідають закону.
Відповідача також зазначає, що прийняття
Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, згідно з яким
визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України
на 2008 рік» щодо щорічної разової
грошової допомоги до Дня Перемоги, не надає відповідачу підстав для здійснення виплат у зазначеному
позивачем розмірі, тому що законодавцем не внесено відповідних змін до
бюджетного законодавства.
Відповідач Міністерство праці та соціальної політики АР
Крим явку представника у судове засідання не забезпечив, пояснень чи заперечень
на позов не представив, витребуваних судом документів та доказів як суб'єкт
владних повноважень не надав, про час, дату і місце розгляду справи
повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових
відправлень (а.с.21,41), проте, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України
у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином
повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або
без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і
справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Приймаючи до уваги, що у матеріалах
справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим
розглядати справу у відсутності представника відповідача 2 - Міністерства праці та соціальної політики АР
Крим.
Заслухавши пояснення позивача,
дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС
України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2
КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,
дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо
таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України
встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті
17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних
чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи
бездіяльності.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб'єктів владних
повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює
владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання
делегованих повноважень.
Відповідно до Додатку 3 до Постанови
Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних
адміністрацій" управління праці та соціального захисту населення
відносяться до структурних підрозділів районних державних адміністрації, які
згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від
09.04.1999 №586-XIV є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи
органів виконавчої влади.
З урахуванням вищевикладеного з
ініціативи суду було уточнено найменування відповідача Управління праці та соціального захисту
населення в Білогірському районі АР Крим на Управління праці та соціального
захисту населення Білогірської районної
державної адміністрації.
Таким чином, Управління праці та
соціального захисту населення
Білогірської районної державної адміністрації у відносинах з фізичними
та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій,
встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та
суб'єктом владних повноважень.
Тому вирішуючи справу стосовно
позовних вимог позивача щодо дії відповідача, який являється суб'єктом владних
повноважень, по донарахуванню та виплаті разової грошової допомоги, суд
зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються
його дії безсторонніми та
добросовісними.
Відповідно до частини 5 статті 13
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
від 22.10.1993 №3551-ХІІ щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується
разова грошова допомога у таких розмірах: інвалідам I групи - десять
мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III
групи - сім мінімальних пенсій за віком. Зазначена норма закону введена в дію
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV.
Судом встановлено, що ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є інвалідом II групи і має право на пільги,
встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що
підтверджується посвідченням серії
НОМЕР_1 від 17.10.2007 року.
Таким чином, ОСОБА_1 відноситься до
категорії осіб, яким відповідно до
частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується разова грошова
допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни II групи.
Відповідно до частини 1 статті 28
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначеного законом.
Згідно з ст.58 розділу 1 Закону
України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили
працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 470
гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498
гривень.
Відповідач в запереченнях на
адміністративний позов не погодився з розрахунком, зробленим позивачем, вважає,
що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної
пенсії за віком для Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту», а мінімальний розмір пенсії, визначений ст.28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
застосується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом.
Суд вважає, що вказані доводи
представника відповідача не можуть бути враховані при вирішені справи з
наступних підстав.
Судом встановлено, що разова
грошова допомога відповідно до ч.5 ст.13
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений
ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування".
Судом встановлено, що дійсно,
згідно з ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за
віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується
виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Зазначена норма Закону введена в дію Законом України від 25.03.2005 №2505-IV.
Але суд враховує, що згідно з ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в
розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1,2 ст.8 КАС
України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,
відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими
цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд
застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду
з прав людини.
Суд вважає, що правовідносини, що
виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної грошової допомоги
інвалідам війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип
не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який
визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у
конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі
Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74
van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що
зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті
державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який
загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана
з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава
не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання
відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили
певну концепцію, в цьому випадку це
надання щорічної грошової допомоги інвалідам та учасникам війни, держава чи орган вважатимуться такими, що
діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки,
оскільки схвалення такої політики чи
поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб
стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи
поведінки.
На підставі викладеного, суд не
може визнати обґрунтованими доводи представника відповідача , що позов не може
бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за
віком, яка має бути підставою для розрахунку щорічної грошової допомоги.
Таким чином, розрахунок разової
грошової допомоги інвалідам війни за 2008 рік необхідно здійснювати за
наступною формулою:
Разова грошова допомога інвалідам
війни ІІ групи дорівнює 481грн.*8 = 3848 грн.
Судом встановлено, що розрахунок,
здійснений позивачем по справі, відповідно до якого разова грошова допомога за
2008 рік дорівнює 3848 гривням, відповідає розрахунку, проведеному відповідно
до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, ст.58 розділу 1 Закону України
від 28.12.2007 №107-У1 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч.1 ст.28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від
09.07.2003 №1058-IV.
Позивачем за 2008 рік отримана
частина разової грошової допомоги інвалідам війни в сумі 400 гривень.
Судом встановлено, що позивач
звертався до відповідача з заявою про доплату разової грошової допомоги за 2008
рік, але відповідачем його вимоги виконані не були.
Таким чином, відповідачем
недоплачена позивачу частина одноразової грошової допомоги інвалідам ІІ групи
за 2008 рік в сумі 3448,00 грн.
Відповідно до підпунктом
"б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007
№107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до
деяких законодавчих актів України" частина п'ята ст. 13 Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993
№3551-ХІІ була викладена у такий редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни
виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом
Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про
Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів
України від 12.03.2008 №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що
виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви
нацистських переслідувань"» встановлено, що у 2008 році виплата разової
грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах:
інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень;
інвалідам війни III групи - 350 гривень.
Проте, зміни, внесені підпунктом
"б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007
№107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до
деяких законодавчих актів України" у частину п'ята ст.13 Закону України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993
№3551-ХІІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є
неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від
22.05.2008 №10-рп/2008.
Відповідно до ст.9 КАС України суд
при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі
Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші
нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У
разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,
міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має
вищу юридичну силу.
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про
незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та
22 Конституції України не підлягають
застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються
конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які
звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами
прав і свобод.
Фізичним та юридичним особам для
захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного
суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі
Конституції.
Статтею 1 Конституції України Україна
проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції
України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і
свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а
їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до
статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та
непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав
і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів
не може бути звужений.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими
законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що
є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права,
а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті
68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають
додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими
особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб
ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що
закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені
і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м.Страсбурзі,
яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м.Страсбурзі,
ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, відповідно до
якої держава зобов'язана підтримувати
функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень,
докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частин 2,3 статті 22
Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна
утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 3 статті 2 Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що
нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є
недійсними.
Зупинення дії положень законів, якими
визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і
свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в
умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
На підставі статті 8 Конституції
України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція
України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти
приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх.
Таким чином, будь-які закони, які
регулюють правовідносини стосовно прав
та свобод громадян, у тому числі Закону України "Про Державний бюджет
України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів
України" має відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, встановлений ч.2 ст.95
Конституції України, ч.2 ст.38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які
регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон
не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і
гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може
будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання
суспільних відносин.
Отже, встановлення пп."б"
п.2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на
2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виплати разової грошової допомоги у розмірах,
які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень,
встановлених законом про Державний бюджет України, і як наслідок, встановлення
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 розміру виплат
щорічної разової грошової допомоги
інвалідам війни в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», обмежило обсяг
прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Таким чином,
залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової
допомоги, підпунктом "б"
підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI звужено
обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію
забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
Враховуючи викладене Рішенням
Конституційного суду України від 22.07.2008 № 10-рп/2008 «У справі за
конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I,
пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про
Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу
I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про
Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про
Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції
України (є неконституційними) положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 -
8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6,
8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких
законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві
положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд враховує, що відповідно до
пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 22.07.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про
Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має
преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів
у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей
зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду
України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може
бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру
разової грошової допомоги інвалідам
війни в 2008 році необхідно керуватися статтею 13 Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями підпункту
"б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний
бюджет України на 2008 рік» , які визнані неконституційними.
Суд при винесенні рішення у справі
також враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 17-1
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених
статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту
населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом
перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання
пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання
грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Постанови
Кабінету Міністрів України, від 18.02.2004
№ 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги,
передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" також зазначено,
кошти на виплату разової грошової допомоги, передбаченої Законом України
"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
отримують місцеві органи праці та соціального захисту населення.
Таким чином Управлінні праці та соціального захисту
населення Білогірської РДА є належним відповідачем по справі.
Доводи відповідача, що позов не
підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на
ці виплати, у частині невизнання бюджетних зобов'язань у випадку відсутності
відповідних бюджетних асигнувань не можуть прийняті до уваги з наступних
підстав.
Суд звертає увагу учасників
процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних
коштів, яке базується на спеціальних та
чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів
національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних
асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність
коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до
уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини
констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки
органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину
невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або
неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через
відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої
недоплати одноразової грошової допомоги інвалідам війни.
Крім того, суд також вважає, що
державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати
борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність
коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1
статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод
людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також
зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти
України” від 29.06.2004 року.
Суд враховує, що рішення, дії
суб'єкта владних повноважень не можуть
бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому
числі фінансовий, корпоративний інтерес.
Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних
повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти
себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного
інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта,
визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт
владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо
реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих
результатів.
На підставі викладеного, суд
вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в виплаті щорічної грошової
допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ не може бути визнана
такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено)
та добросовісно.
Разом з тим, вимоги позивача щодо
зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим,
Міністерство праці та соціальної політики АР Крим здійснити перерахунок розміру
разової грошової допомоги за 2008 рік саме у п'ятиденний строк суд вважає
необґрунтованими та не заснованими на діючому законодавстві.
Відповідно до вимог ст.162 КАС
України, якою визначено повноваження суду при вирішенні справи, а також Розділу
V КАС України, яким врегульовані процесуальні питання, пов'язані з виконанням
судових рішень в адміністративних справах, визначення терміну здійснення
відповідачем зазначеного перерахунку не належить до компетенції
адміністративного суду.
Виходячи з наведеного, позовні
вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94
КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних
повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові
витрати з Державного бюджету України. Проте позивачем у справі не надано суду
документального підтвердження здійснення ним судових витрат, а тому підстав для
вирішення цього питання у суду немає.
У зв'язку зі складністю справи
судом 16 жовтня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови,
а 21 жовтня 2008 року постанова складена у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного,
керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 - 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління
праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим
(м.Білогірськ, вул.Островського, 3, ЗКПО 26330002) щодо відмови ОСОБА_1
(АДРЕСА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в доплаті разової грошової допомоги в
розмірі 3448 грн. за 2008 рік.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту
населення Білогірської районної
державної адміністрації АР Крим (м.Білогірськ, вул.Островського, 3, ЗКПО
26330002) здійснити донарахування та виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, разової грошової
допомоги за 2008 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3448 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили
через 10 днів з дня складання у повному
обсязі у разі неподання заяви про
апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про
апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної
сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до
Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний
адміністративний суд АР Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження,
після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана
без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається
у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Циганова Г.Ю.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2008 |
Оприлюднено | 19.03.2009 |
Номер документу | 2183908 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Гонтарук Віктор Миколайович
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Гонтарук Віктор Миколайович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Циганова Г.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні