Рішення

від 15.02.2012 по справі 5020-1971/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року

справа № 5020-1971/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства “Морепродукт”

(вул. Радянська, 26, оф. 8, м. Севастополь, 99011)

до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м.Севастополь, 99011),

за участю прокурора міста Севастополя

(вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 660 000,00 грн.,

за участю представників:

позивача –ОСОБА_1, довіреність б/н  від 10.12.2011;    

відповідача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.01.2012;

третьої особи – не з'явився;

прокурора – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство “Морепродукт” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення 660000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїми неправомірними діями, а саме: відмовою виплатити позивачу компенсацію в розмірі 660000,00 грн. за видалення належної на праві власності Приватному підприємству “Морепродукт” північної мідійної плантації у бухті Мартинова в м. Севастополі у зв'язку з необхідністю будівництва газопроводу, завдав позивачу шкоду, яка підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 21.12.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.    

Ухвалою від 17.01.2012 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

Листом за вих. №203вих-к від 08.02.2012 прокурор повідомив про його вступ у справу на підставі статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»та статті 29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов зачіпає економічні інтереси держави в сфері ефективного використання державних коштів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.  

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що завдана шкода є позадоговірною, дії відповідача –суб'єкта владних повноважень є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Третя особа у своїх поясненнях по суті спору зазначила, що Державна казначейська служба України жодним законодавчим актом не наділена повноваженнями на складання Державного бюджету України, а також розпорядження бюджетними коштами, не несе відповідальності за дії Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, а тому не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору.

В ході судового засідання, яке відбулося 09.02.2012, прокурор виклав заперечення проти позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом по справі оголошувалась перерва з 09.02.2012 до 15.02.2012 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та третя особа в судове засідання після перерви явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.  

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 у справі №5020-12/052 за позовом Приватного підприємства „Морепродукт” до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в місті Севастополі про відшкодування збитків у сумі  660000,00 грн. встановлено наступне.  

Приватне підприємство “Морепродукт” на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водної ділянки у Південного молу в бухті Мартинова Чорного моря від 13.05.2005 здійснює культивування мідії. У відповідності з пунктом 15 вказаного Режиму строк його дії складає 10 років, з 2005 по 2014 роки.

06.11.2009 Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації звернулося до позивача з листом за вих. №67/1224 про погодження проекту “Газопровід високого тиску (1,2 МПа) від ГРС-3 до ГГРП на Північному боці, середнього тиску від ГГРП до ГГРП-6А з переходом Севастопольської бухти” (шифр 8407-Г2.ПП-ГСН).

У відповідь  листом від 10.11.2009 за вих. № 450 позивач повідомив, що в ході будівництва газопроводу його підприємству буде заподіяну шкоду, яка призведене  до повної втрати шестирічних напрацювань підприємства, у зв'язку з чим запропонував внести у кошторисну документацію будівництва суму шкоди у попередньо визначеному розмірі  1815860,00 грн. та  надіслати гарантійного листа про сплату вище зазначеної суми.

17.11.2009 листом за вих. 67/1267 відповідач повідомив про внесення у кошторис               1815860,00  грн. у порядку забезпечення втрат Приватного підприємства „Морепродукт” та  просив до 20.11.2009 видалити північну частину плантації для забезпечення роботи плавкрану та землезнаряду на цій частині акваторії.

Також, листом від 17.11.2009 за вих. № 67/1268 відповідач зобов'язався після видалення плантації та проходження проектом „Укрінвестекспертизи” орієнтовно до середини грудня 2009 року  перерахувати  половину передбаченої кошторисної суми у розмірі 907930 грн.

При цьому, відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИО”, шкода, заподіяна  рибному господарству Приватного підприємства „Морепродукт” у розмірі 1 815 860,00 грн., включена у перелік витрат, пов'язаних з будівництвом газопроводу.

24.11.2009 був складений та підписаний акт про ліквідацію північної частини плантації Приватного підприємства “Морепродукт”, відповідно до якого була здійснена ліквідація північної частини мідійної плантації шляхом демонтажу хребтин (капронових канатів) сьомого, шостого, п'ятого квадратів (секції), звільнення мідійних носіїв від мідій з переміщенням мідій у товщу води в районі прокладки газопроводу, відрізання відтягнень хребтин у донних вантажів і видалення всього цього з бухти (арк.с. 65).

Згідно з актом списання № СпТ-000003 від 24.11.2009 в результаті ліквідації північної плантації Приватним підприємством „Морепродукт” списано живих мідій на загальну суму 660000,00 грн.

Листом від 21.01.2010 за вих. №03-3/94, наданим на звернення Приватного підприємства „Морепродукт” за вих. №472 із вимогою компенсації понесених витрат, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації зазначило про відсутність у позивача  правових підстав  для  користування спірним водним об'єктом.

02.02.2010 за вих. №475 позивач повторно надіслав до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації лист з вимогою перерахування  суми у розмірі 660000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 у справі №5020-12/052 було встановлено, що листування сторін з приводу ліквідації північної частини плантації Приватного підприємства “Морепродукт” та сплати компенсації за своїм змістом фактично спрямоване на набуття ними певних цивільних прав та обов'язків,  а  тому є  правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір з визначенням обов'язків сторін (в тому числі щодо сплати компенсації) і договір прийнято до виконання, що підтверджується актом ліквідації північної частини плантації Приватного підприємства “Морепродукт” від 24.11.2009.

Рішенням  господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 у справі №5020-12/052 позов задоволено. З Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Морепродукт" стягнуто суму завданих збитків у розмірі 660000,00 грн., вирішено питання щодо судових витрат.          

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 у справі №5020-12/052 скасоване, прийнято нове рішення, у задоволенні позову Приватного підприємства "Морепродукт" до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації,  Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі про стягнення  660000,00 грн. відмовлено.

Відмовляючи у позові, Севастопольський апеляційний господарський суд зазначив, що шкода, заподіяна  рибному господарству Приватного підприємства „Морепродукт” у розмірі 1815860,00 грн., була включена у перелік витрат до кошторисного розрахунку вартості будівництва, складеного товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИО”. Проте, фактична виплата зазначеної суми одночасно пов'язувалась із проходженням кошторисною документацією робочого проекту газопроводу „Укрінвестекспертизи”.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

08.12.2009 директором Севастопольської філії „Укрінвестекспертизи” затверджено позитивний локальний експертний висновок №Э-27/159/1-09 за кошторисною документацією робочого проекту „Газопровід високого тиску (1,2 МПа) від ГРС-3 до ГГРП на Північній стороні, середнього тиску від ГГРП до ГГРП-6А з переходом Севастопольської бухти”.

У зазначеному висновку у розділі „Зауваження до складення кошторисної документації”, зокрема, визначено, що витрати зі шкоди мідійному господарству Приватного підприємства „Морепродукт” у розмірі 1815,86 тис. грн. у 35 разів більше, ніж витрати на компенсацію шкоди рибному господарству. Лист Приватного підприємства „Морепродукт” не є підставою для включення у зведений кошторисний розрахунок. Також, експертом приписано виключити цю суму із зведеного кошторисного розрахунку,  компенсацію провести за рахунок тимчасових будівель та споруд.

Таким чином, оскільки зазначеним висновком Севастопольської філії „Укрінвестекспертизи” витрати мідійного господарства Приватного підприємства „Морепродукт” виключені з кошторисної документації по будівництву газопроводу, зумовлені спірним правочином обов'язкові обставини для їх виплати у відповідача відсутні.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.11.2010 у справі №2а-3341/10/2770 за позовом Приватного підприємства "Морепродукт" до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації про визнання листування адміністративним договором, зобов'язання виконати покладені договором обов'язки у повному обсязі; визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у складенні смітного розрахунку з включенням до нього витрат на компенсацію втрат ПП "Морепродукт" на суму 660 000 грн. протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у справі закрито.

Приймаючи  зазначену ухвалу, Окружний адміністративний суд міста Севастополя зазначив, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2010, яка набрала законної сили, встановлено, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини, а тому даний позов не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.11.2010 залишено без змін.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку, передбаченому статтею 1166 Цивільного кодексу України.

При цьому, розраховуючи суму позову, позивач посилається на акт про ліквідацію північної частини плантації Приватного підприємства “Морепродукт” від 24.11.2009, в якому зазначено, що шляхом візуального огляду плантації було встановлено загальну вагу готової продукції Приватного підприємства “Морепродукт”, розташовану на північній частині плантації, що підлягає демонтажу, яка складає 33 тонни. Відповідно до акту консультації Севастопольської торгово-промислової палати №С-03 від 30.01.2012 ринкова ціна на мідії в даний час в місті Севастополі становить 20,00-25,00 грн. за кілограм. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 660000,00 грн. завданої шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач пояснив, що завдана йому шкода є позадоговірною, оскільки договірні відносини, встановлені рішенням  господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 у справі №5020-12/052 припинились, а листування, яке велося між сторонами після затвердження 08.12.2009 директором Севастопольської філії „Укрінвестекспертизи” експертного висновку №Э-27/159/1-09, правочином  у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України не визнавалось.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне за своїм визначенням міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди, необхідно наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

2) шкідливого результату  такої поведінки (шкоди);

3) причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини, також є необхідною умовою для притягнення до відповідальності. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди статті 1166 Цивільного кодексу України є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.

Таким чином, правильне вирішення спору у даній справі вимагає встановлення факту наявності чи відсутності протиправної поведінки відповідача, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, відносно цивільних прав Приватного підприємства «Морепродукт»та факту спричинення шкоди майну позивача саме внаслідок винних та протиправних дій відповідача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення зазначеної норми, позивач не надав суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини відповідача, а також доказів того, що завдана шкода є позадоговірною.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про призначення товарознавчої експертизи для визначення вартості одного кілограма втраченої продукції для визначення розміру завданої шкоди.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про призначення товарознавчої експертизи задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Призначення експертизи на вимогу учасників процесу є правом суду, а не його обов'язком.

Згідно з частиною п'ятою статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 "Про деякі питання призначення судових експертиз" визначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Слід зазначити, що предметом доказування у справі є наявність підстав для відшкодування шкоди позивачу в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме: наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача; шкідливого результату  такої поведінки (шкоди); причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини відповідача.

Дані обставини позивачем суду не доведені, а тому визначення вартості втраченої Приватним підприємством „Морепродукт” товарної продукції не має значення для вирішення спору.

На підставі викладеного, суд вважає, що призначення товарознавчої експертизи є недоцільним, а тому у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи слід відмовити.

Враховуючи те, що факт вчинення відповідачем правопорушення позивачем суду не доведений, у суду відсутні правові підстави для стягнення з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації шкоди у розмірі 660000,00 грн..

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на положення статті 4 Закону України «Про судовий збір»сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем складає 13200,00 грн.

Звертаючись із позовом про стягнення з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, позивачем надана квитанція № К110/С/14 від 12.12.2011 про сплату судового збору у сумі 6600,00 грн. (арк.с. 9).

Ухвалою від 21.12.2011 в порядку частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»сплата судового збору у сумі 6600,00 грн. була відстрочена до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи розгляд цієї справи по суті, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити.

           2. Стягнути з Приватного підприємства “Морепродукт” (вул. Радянська, 26, оф. 8, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 32296478, п/р 26001003314001 в ПАТ) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (р/р №31215206783001 в ГУ ДКСУ у м.Севастополі, одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 6600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                                  О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 20.02.2012