Постанова

від 22.02.2012 по справі 13/5027/616/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/5027/616/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12                                                                       Справа  № 13/5027/616/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя

Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання  Швець О.В.

з участю представника відповідача Гульчія Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради на рішення господарського суду Чернівецької області від 08 грудня 2011 року у справі №13/5027/616/2011 порушеній за позовом Прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»та до Управління Держкомзему у м. Чернівці за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року прокурор міста Чернівці в інтересах Чернівецької міської ради звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок», з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд розірвати договір  оренди  земельної ділянки, укладеного 15 грудня 2005 року між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок»та зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку Чернівецькій міській раді шляхом оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року.

Господарський суд Чернівецької області (суддя Желік Б.Є.) рішенням від 08 грудня 2011 року    відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановленим рішенням, прокурор міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Чернівецька міська рада подали апеляційні скарги, просять рішення господарського суду Чернівецької області від 08 грудня 2011 року скасувати, позов прокурора задовольнити.   

Як зазначено в апеляційній скарзі прокурора міста Чернівці, рішення господарського суду Чернівецької області є незаконним та постановленим з порушенням норм матеріального права внаслідок неправильної оцінки юридичних обставин у справі. На думку прокурора, викладені в рішенні висновки суду першої інстанції про недоведеність порушення орендарем договірних зобов'язань стосовно цільового використання орендованої земельної ділянки й відсутність у договорі умов щодо строків забудови, відтак про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі не відповідають фактичним обставинам справи й приписам закону.  

Правовою підставою вимог прокурор називає ст.ст. 15, 24, 25, 32 закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.       

В апеляційній скарзі Чернівецька міська рада стверджує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме суд не врахував, що надана в оренду земельна ділянка площею 8,1185 га призначена для житлової і громадської забудови. Проте відповідач всупереч умовам договору оренди (п.п. 1, 12, 13, 26 договору оренди) та ст.ст. 15, 25 закону України «Про оренду землі», ст. 628 Цивільного кодексу України нехтує обумовленими в договорі зобов'язаннями щодо використання земельної ділянки згідно мети –цільового призначення, тобто, для житлової та громадської забудови, свідченням чого є відсутність  проведення будівельних робіт на орендованій землі. Також позивач вважає безпідставними і неаргументованими висновки суду про недопустимість застосування статті 416 Цивільного кодексу України.

Про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг учасники процесу повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

Прокурор міста Чернівці, Чернівецька міська рада, Управління Держкомзему у м. Чернівці та Головне управління Держкомзему у Чернівецькій області у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Чернівецька міська рада 21 лютого 2012 року телеграфом повідомила суд, що підтримує апеляційну скаргу, просить розглянути справу без її участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»надав пояснення щодо апеляційних скарг, просить рішення у справі залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.    

Враховуючи вищенаведене, суд розглядає апеляційну скаргу за наявними за відсутності скаржника у порядку встановленому статтею 75 Господарсько-процесуального кодексу України.

За приписами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В силу ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухав пояснення представника відповідача, розглянув матеріали справи №13/5027/616/2011 та апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 08 грудня 2011 року слід залишити без змін виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги прокурор м. Чернівці обґрунтовує тим, що відповідач не використовує впродовж 5 років земельну ділянку загальною площею 8,1185 га під житлову та громадську забудову, надану в оренду позивачем, що є порушенням умов договору та вимог закону й підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року. За твердженням прокурора, перевіркою за участю державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Чернівецької області, спеціаліста Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, а також держекоінспектора з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що відповідач не використовує за цільовим призначенням надану йому в оренду земельну ділянку загальною площею 8,1185 га під житлову та громадську забудову, як це передбачено договором оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року. На момент перевірки на земельній ділянці відсутні будь-які споруди. Земельна ділянка вільна від рухомих та нерухомих об'єктів, будівельні роботи не ведуться. Земля заростає бур'янами, що свідчить про невиконання землекористувачем зобов'язань по забезпеченню використання землі за цільовим призначенням. Відповідно до п. 26 договору відповідач зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після реєстрації договору оренди, використовувати орендовану земельну ділянку  відповідно до мети, визначеної у п. 1 договору, тобто під житлову та громадську забудову, проте цього не зробив. Тому прокурор на підставі статтей 416, 651 Цивільного кодексу України, статті 32 закону України «Про оренду землі»звернувся до суду з означеним позовом.

Чернівецька міська рада (позивач) подала суду першої інстанції письмові пояснення, у яких вимоги прокурора підтримала з таких міркувань. Згідно з п.п. 1, 12, 13 договору оренди земельна ділянка передана відповідачу для житлової і громадської забудови, однак, в порушення статей 15, 25 Закону України «Про оренду землі»а також ст. 628 ЦК України відповідач нехтує обумовленими в договорі зобов'язаннями щодо цільового використання земельної ділянки. Як передбачено ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання її для забудови протягом трьох років, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно зі ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець вправі вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеній у договорі, тому, у зв'язку з невиконанням орендарем договірних зобов'язань, вважає позивач, договір оренди, на підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі», повинен бути розірваним за рішенням суду.  

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 15 вересня 2011 року залучив до участі у справі Головне управління Держкомзему у Чернівецькій області у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а ухвалою від 06 жовтня 2011 року залучив до участі у справі в якості другого відповідача управління Держкомзему у м. Чернівці.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав невідповідності таких чинному земельному законодавству і фактичним обставинам справи.  

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок»вважає помилковим посилання прокурора і позивача на ст. 416 ЦК України як на підставу для розірвання спірного у справі договору, оскільки, на думку відповідача, чинне законодавство та стала судова практика виключають можливість застосовувати встановлену наведеною статтею норму щодо обставин, викладених у позові прокурора. Відповідач вважає недоведеними факт завдання орендодавцю (позивачу) шкоди та обставини, які порушують чи обмежують права останнього. На думку відповідача, прокурор і позивач не довели факти, що можуть бути визнані судом як істотні порушення договірних зобов'язань, які відповідно до чинного земельного законодавства можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі за рішенням суду.

Управління держкомзему у м. Чернівці  вказує на те, що договір оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року укладений Чернівецькою міською радою і ТОВ «Світанок»та зареєстрований у повній відповідності до вимог чинного законодавства.  

Господарський суд Чернівецької області, постановляючи рішення, виходив з таких обставин.

На підставі рішення 36 сесії 4 скликання Чернівецької міської ради від 29 вересня 2005 року за № 83 Чернівецька міська рада (орендодавець) і товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок»(орендар) 15 грудня 2005 року уклали договір оренди земельної ділянки, який 28 грудня 2005 року зареєстрований у Чернівецькій філії ДП «Центр ДЗК»за №040580900145 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок 4АА 007058 (а.с. 10-13). Згідно з п. 1 договору земельну ділянку площею 8,1185 га, що знаходиться у адміністративних межах м. Чернівці на вул. Руська-Південно-Кільцева - вул. Комунальників передано орендарю у строкове платне користування та володіння строком до 24 вересня 2054 року для житлової і громадської забудови. Сторони не обмежили і не обумовили використання земельної ділянки будь-якими термінами та строками, не визначили в договорі конкретний строк, коли орендар земельної ділянки повинен був приступити до розміщення об'єктів житлової та громадської забудови, не визначили, які саме об'єкти повинні розміщуватися на земельній ділянці. Більш того, пунктом 2.5 договору передбачено право орендаря використовувати спірну ділянку на власний розсуд у відповідності до встановленої мети.

04 травня 2007 року за №131 інспекцією ДАБК м. Чернівці видала орендарю дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва першої черги житлової та громадської забудови, обмеженої вулицями Руська, Південно-Кільцева та Комунальників у м. Чернівці із строком дії дозволу –до 30  грудня 2009 року. (а.с.16).

11 травня 2011 року головне управління Держкомзему у Чернівецькій області, з посиланням на ст.ст. 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»,   перевірило дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Світанок», про що складено акт за участю директора ТОВ «Світанок». Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці обмеженій вулицями Руська, П. Кільцева, Комунальників у м. Чернівці «відсутні споруди, земельна ділянка вільна від рухомих і нерухомих об'єктів. Землі житлової та громадської забудови м. Чернівці. Цільове призначення земельних ділянок (загально) для житлової і громадської забудови. Порушено вимоги ст. 96 Земельного кодексу»(а.с.18).

З урахуванням приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 15 закону України «Про оренду землі»суд першої інстанції констатував, що однією з підстав розірвання договору оренди землі за рішенням суду є порушення орендарем договірних зобов'язань щодо цільового використання земельної ділянки.

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті. Разом з тим, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, про вказано у п. 2.21. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Натомість у вищеназваному акті перевірки вказано, що на земельній ділянці, наданій товариству з обмеженою відповідальністю «Світанок»під житлову і громадську забудову, «відсутні споруди, земельна ділянка вільна від рухомих і нерухомих об'єктів». Тобто контролюючим  органом зафіксовано, що під час перевірки орендарем не проводилось будь-яких будівельних робіт.

Суд першої інстанції вказав, що дана обставина не підтверджує порушення орендарем договірних зобов'язань щодо дотримання ним цільового призначення земельної ділянки, а прокурором і позивачем не доведено, що зазначена земельна ділянка використовується для інших, ніж передбачених договором, цілей.  

Відтак господарський суд Чернівецької області дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог розірвати договір оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року з підстав нецільового використання наданої в оренду земельної ділянки.

Стосовно порушення орендарем строку початку використання спірної земельної ділянки, що  прокурор і позивач  вважають порушенням договірних зобов'язань щодо цільового використання її орендарем, суд першої інстанції зазначив, що п. 31 договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року не передбачає такої умови дострокового припинення договору оренди землі, як  порушення строку початку використання земельної ділянки.  

Як вказав у рішенні місцевий суд, неправомірним є посилання позивача на ст. 416 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини суперфіцію, оскільки правовою природою спірного договору є оренда. Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду  України від 15 січня 2009 року у справі  №10/318/08; від 18 лютого 2010 року у справі №2/85; від 07 червня 2011 року у справі № 14/62-10, від 25 грудня 2007 року у справі № 20-5/216, від 23 червня 2009 року у справі №9/752-08.

Також суд першої інстанції констатував, що прокурор і позивач не довели, у чому саме полягає шкода, завдана Чернівецькій міській раді, у зв'язку з тим, що відповідач не розпочав будівельні роботи, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця,  а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому, суд встановив факт сплати відповідачем орендної плати у встановлені строки та в повному обсязі.

Погоджуючись із висновком господарського суду Чернівецької області про безпідставність позовних вимог та відсутність законних підстав для задоволення позову, необхідно зазначити наступне.  

Правовою підставою позовних вимог прокурор називає статті 416 і 651 Цивільного кодексу України та статтю 32 закону України «Про оренду землі».

Стаття 416 Цивільного кодексу України передбачає припинення права користування земельною ділянкою для забудови, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Частина ж друга статті 416  передбачає можливість припинення права користування  земельною ділянкою для забудови за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.  

Наведена стаття закону розміщена законодавцем в Розділі II "Речові права на чуже майно" Цивільного кодексу України у Главі 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови".

Проте правовідносини, які засновані на договорі оренди землі і правовідносини, що випливають з договору про передачу земельної ділянки в користування на умовах суперфіцію, не є тотожними, регулюються різними нормами права.

Як зазначено у п. 2.39. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) є речовим правом на земельну ділянку, врегульованим главою 34 ЦК України та статтею 161 ЗК України. Договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди, тому положення законодавства про суперфіцій не підлягають застосуванню до правовідносин оренди. Зокрема, помилковим є застосування господарськими судами приписів статті 416 ЦК України у вирішенні спорів про припинення оренди земельної ділянки.

Відтак суд першої інстанції правильно констатував неправомірність застосування положень  статті 416 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Стаття ж 651 Цивільного кодексу України визначає підстави для зміни або розірвання договору. Зокрема, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Згідно з ст. 13 закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 15 закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є:  об'єкт оренди,  строк дії договору оренди; орендна плата; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;  визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;  відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.   

За приписами ст. 32 закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як визначено статтею 24 закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря  використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, також орендодавець зобов'язаний  передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди.  

Згідно з ст. 25 закону України «Про оренду землі»орендар земельної ділянки серед іншого зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Як слідує з матеріалів справи, прокурор і позивач вважають, що суд повинен розірвати договір оренди землі з тих підстав, що відповідач впродовж п»яти років  не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору, вимог земельного і цивільного законодавства.  

Однак прокурор і позивач  не обґрунтовують з дотриманням приписів статті 651 Цивільного кодексу України  в чому полягає істотність порушення умов договору оренди землі від 15 грудня 2005 року –в чому полягає завдана шкода та її  розмір, на що розраховував позивач при укладенні договору і чого саме позбавив відповідач позивача та в якій мірі. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вже зазначено вище, Чернівецька міська рада (орендодавець) і товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок»(орендар) 15 грудня 2005 року уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку загальною  площею 8,1185 га категорії земель житлової і громадської забудови, розташовану в адміністративних межах м. Чернівці на вул. Руська-Південно-Кільцева - вул. Комунальників, строком до 24 вересня 2054 року для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями соціальної інфраструктури (п.п. 1, 2, 5, 12, 13 договору).  

Пунктом 26 договору передбачено обов'язок орендаря приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. В той же час, п. 15 означеного договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк  після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.  

А пунктом 38 договору встановлено, що невід'ємними його частинами є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Договір оренди земельної ділянки нотаріально посвідчений та 28 грудня 2005 року зареєстрований у Чернівецькій філії ДП «Центр ДЗК»за №040580900145 у Книзі записів  реєстрації договорів оренди земельних ділянок 4АА 007058 (т.1., а.с.13).

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Викладені приписи закону та фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що    укладаючи названий договір оренди земельної ділянки позивач розраховував на отримання орендної плати, розмір і порядок сплати якої та відповідальність визначено п.п. 6, 7, 8, 9, 10, 11 договору. Із змісту договору не випливає інша вигода, яку мав (розраховував) отримати позивач за цим договором.

Той факт, що відповідач немає заборгованості зі сплати орендної плати, ні прокурор, ні позивач не оспорюють і не заперечують. А інших доказів  заподіяння відповідачем шкоди, як орендарем площею 8,1185 га,  та її  розміру  у матеріалах справи немає.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на обґрунтування позовної вимоги скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року, норми закону, що слугують підставою такої позовної вимоги.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційних скарг цього висновку не спростовують.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Чернівецької області  на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів і приписів закону встановив фактичні обставини справи, дав їм юридичну оцінку, а відтак рішення господарського суду Чернівецької області від 08 грудня 2011 року постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької  області від 08 грудня 2011 року у справі №13/5027/616/2011 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради  без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                                 Гриців В.М.

                              суддя                                                                                  Давид Л.Л.

                              суддя                                                                                    Мурська Х.В.