Рішення

від 02.03.2012 по справі 712/2-4520/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.03.2012 м. Ужгор од

Колегія суддів судової палати в цивільних справах а пеляційного суду Закарпатсь кої області в складі:

судді-доповідача - Кемі ня М.П.,

суддів - Готри Т.Ю., Джуги С .Д.

при секретарі: Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн у скаргу КП «Служба пасажирс ьких перевезень» на рішення Ужгородського міськрайонно го суду від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА _2 до КП «Служба пасажирськи х перевезень» про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Ужгородськог о міськрайонного суду з позо вом до КП «Служба пасажирськ их перевезень» про поновленн я на роботі.

Позовну вимогу обґрунтову вала тим, що наказом № 13-К від 10.05 .2011 року її звільнено з посади першого заступника директор а КП «Служба пасажирських пе ревезень» у зв' язку із скор оченням чисельності та штату працівників, відповідно до п .1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що дане звільнення є незаконним так як роботодав цем не було дотримано вимог с т. 42 КЗпП України щодо переваж ного права на залишення на ро боті, яке їй не було надано. Пр и скороченні її посади, грубо порушено норму ст. 49-2 КЗпП Укра їни, оскільки за два місяці до скорочення займаної неї пос ади її не було повідомлено пр о таке скорочення.

Також вказує, що вказаним з вільненням грубо порушено ст . 184 КЗпП України так як на момен т звільнення вона перебувала на 6-7 тижні вагітності.

На підставі вищенаведеног о, просила визнати її звільне ння з посади першого заступн ика директора КП «Служба пас ажирських перевезень» незак онним та поновити її на раніш е займаній посаді.

Рішенням Ужгородського мі ськрайонного суду від 28 листо пада 2011 року позов задоволено повністю.

На дане рішення КП «Служба п асажирських перевезень» под ало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасув ати та постановити нове ріше ння, яким в задоволенні позов у відмовити. Зокрема зазнача є, що вимоги ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивачки бу ли дотримані в повному обсяз і, оскільки про можливе її зві льнення вона ознайомлена 28.02.201 1 року, а саме звільнення відбу лося 10.05.2011 року. Також вважає, що КП «Служба пасажирських пер евезень» не порушувало вимог и законодавства щодо переваж ного права на залишення на ро боті, так як посада позивачки була скорочена. Крім того вка зує, що про вагітність позива чки на момент звільнення під приємству не було відомо, а пр о дану вагітність вони дізна лися лише з позовної заяви.

В своєму запереченні на апе ляційну скаргу ОСОБА_2 про сить її відхилити, а рішення с уду першої інстанції залишит и без змін. Вказує, що апелянт безпідставно посилається на те, що про вагітність позивак и йому не було відомо, оскільк и ст. 184 КЗпП України не вказує о бов' язку повідомлення робо тодавця про вагітність. Звер тає увагу на те, що звільнення м також порушено вимоги ч.3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, ї х права та гарантії діяльнос ті», так як вона є профорганіз атором на КП «Служба пасажир ських перевезень», а тому для її звільнення необхідна бул а попередня згода органу про фспілки. Крім того відмічає, щ о відповідач так і не довів ек ономічної доцільності прове дення «реорганізації», внасл ідок якої відбулося її звіль нення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, п еревіривши матеріали справи і обговоривши підстави апел яційної скарги, вважає що вон а підлягає частковому задово ленню з наступних підстав.

Встановлено, що наказом КП « Служба пасажирських перевез ень» № 13-к від 10.05.2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника директора підпри ємства у зв' язку з скорочен ня посади з 01.01.2011 року, згідно ст атті 40 п.1 КЗпП України (а.с.6).

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП Ук раїни трудовий договір, укла дений на невизначений строк, а також строковий трудовий д оговір до закінчення строку його чинності можуть бути ро зірвані власником або уповно важеним ним органом у випадк у змін в організації виробни цтва і праці, в тому числі лікв ідації, реорганізації, банкр утства або перепрофілювання підприємства, установи, орга нізації, скорочення чисельно сті або штату працівників.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України пр о наступне вивільнення праці вників персонально попередж ають не пізніше ніж за два міс яці.

Як роз' яснив Пленум Верхо вного Суду України в п.19 своєї Постанови «Про практику роз гляду судами трудових спорів » (далі - Постанова Пленуму) р озглядаючи трудові спори, по в' язані зі звільненням за п . 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов' язані з' ясувати, чи дійсно у відпо відача мали місце зміни в орг анізації виробництва і праці , зокрема, ліквідація, реорган ізація або перепрофілювання підприємства, установи, орга нізації, скорочення чисельно сті або штату працівників, чи додержано власником або упо вноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організа ції виробництва і праці, про т е, що працівник відмовився ві д переведення на іншу роботу або що власник або уповноваж ений ним орган не мав можливо сті перевести працівника з й ого згоди на іншу роботу на то му ж підприємстві, в установі , організації, чи не користува вся вивільнюваний працівник переважним правом на залише ння на роботі та чи попереджу вався він за 2 місяці про насту пне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи наказом КП «Служба па сажирських перевезень» № 34 ві д 30.12.2010 року скорочено посаду пе ршого заступника директора т а введено в штат підприємств а одну посадову одиницю дисп етчера-контролера (а.с.18).

Наказом № 35 від 30.12.2010 року пові домлено ОСОБА_2 про заплан оване вивільнення у зв' язку з скороченням посади першог о заступника директора та за пропоновано їй вакантну поса ду диспетчера-контролера. З д аним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 28.02.2011 року про що св ідчить її підпис (а.с.19). Також в она зазначила, що із запропон ованою посадою диспетчера-ко нтролера не згідна.

Звільнення ж позивачки від булося 10.05.2011 року, тобто більш н іж через 2 місяці з моменту озн айомлення ОСОБА_2 про майб утнє вивільнення.

Таким чином суд першої інст анції дійшов помилкового вис новку, що підприємством пору шено вимоги ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивачки, ос кільки відповідачем були дот римані строку попередження п ро наступне вивільнення пере дбачені даною статтею.

Крім того, колегія суддів ко нстатує, що навіть якщо праці вника звільнили з порушенням строку попередження про нас тупне вивільнення, це не є під ставою для поновлення його н а роботі (коли нема інших підс тав для поновлення). Суд може л ише змінити дату звільнення з урахуванням двомісячного с троку попередження.

Також суд першої інстанції помилково зазначив у своєму рішенні, що позивачка мала пе реважне право на залишення н а роботі, посилаючись при цьо му на ст. 42, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки зазначеними нормам и передбачено переважне прав о працівника на залишення на роботі при звільненні у зв' язку із змінами в організаці ї виробництва і праці, а в дано му випадку позивачка звільне на у зв' язку із скороченням посади. Тобто вищезаначені с татті не підлягають застосув анню до даного спору.

Щодо посилання ОСОБА_2 в своєму запереченні на апеля ційну скаргу, що відповідач т ак і не довів економічної доц ільності проведення «реорга нізації», внаслідок якої від булося її звільнення, то коле гія суддів з цього приводу ко нстатує наступне. Право влас ника або уповноваженого ним органу визначати чисельніст ь працівників і штатний розп ис нормативно закріплено щод о підприємств та їх об' єдна нь у ч. 3 ст. 64 ГК. Однак, незалежно від того, закріплене таке пра во законодавчо чи ні, право ви значати чисельність і штат п рацівників належить тільки в ласникові або уповноваженом у ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення праців ника на роботі зобов' язаний перевірити наявність підста в для звільнення (чи мало місц е скорочення штату або чисел ьності працівників). Але він н е вправі обговорювати питанн я про доцільність скорочення чисельності або штату праці вників.

В той же час, судом вірно вст ановлено, що при звільненні ОСОБА_2 порушено вимоги ст. 1 84 КЗпП України.

Частиною 3 зазначеної статт і встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які ма ють дітей віком до трьох рокі в (до шести років - частина шо ста статті 179), одиноких матері в при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або ди тини-інваліда з ініціативи в ласника або уповноваженого н им органу не допускається, кр ім випадків повної ліквідаці ї підприємства, установи, орг анізації, коли допускається звільнення з обов' язковим п рацевлаштуванням.

Згідно довідки Ужгородськ ого міського перинатального центру від 27.05.2011 року ОСОБА_2 починаючи з 10.05.2011 року перебув ає на обліку по вагітності в ж іночій консультації №2 УМПЦ з діагнозом вагітність 9 тижні в (а.с.33). Тобто, на момент винесе ння наказу про її звільнення ОСОБА_2 була вагітна, а том у дане звільнення проведено з порушенням вимог ст. 184 КЗпП У країни. Надані в апеляційній інстанції уточнюючи довідки щодо встановлення вагітност і 8-9 тижнів встановлено 26.05.2011 рок у (а.с.70) не спростовують того фа кту, що на момент звільнення ОСОБА_2 була вагітна.

Посилання апелянта на те, що про вагітність позивачки на момент звільнення підприємс тву не було відомо не може бут и взяте до уваги, оскільки для застосування ст. 184 КЗпП Украї ни необхідний лише факт вагі тності робітника і не має зна чення відомо чи ні про це робо тодавцю.

Крім того, колегія суддів пр иходить до висновку, що при зв ільненні позивачки відповід ачем порушено вимоги ст.ст. 43, 25 2 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП Ук раїни розірвання трудового д оговору з підстав, передбаче них пунктами 1 (крім випадку лі квідації підприємства, устан ови, організації), 2 - 5, 7 статті 40 п унктами 2 і 3 статті 41 цього Коде ксу, може бути проведено лише за попередньою згодою вибор ного органу (профспілкового представника) первинної проф спілкової організації, члено м якої є працівник.

Частиною 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення ч ленів виборного профспілков ого органу підприємства, уст анови, організації (у тому чис лі структурних підрозділів), його керівників, профспілко вого представника (там, де не о бирається виборний орган про фесійної спілки), крім випадк ів додержання загального пор ядку, допускається за наявно сті попередньої згоди виборн ого органу, членами якого вон и є, а також вищого виборного о ргану цієї професійної спілк и (об' єднання професійних с пілок).

Згідно п.16 Постанови Пленум у у тих випадках, коли крім дод ержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціа тиви власника або уповноваже ного ним органу згідно з чинн им законодавством на звільне ння певних категорій працівн иків (наприклад, неповнолітн іх, працівників, обраних до ск ладу народних депутатів, про фспілкових органів, ради (пра вління) підприємства, ради тр удового колективу) необхідна також згода відповідного ор гану, вона має бути і в тому ви падку, коли за ст. 43-1 КЗпП допус кається звільнення без згоди профспілкового органу підпр иємства, установи, організац ії (крім ліквідації). Якщо за п огодженнями чинного законод авства у цих випадках згода в ідповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваг и лише таку згоду, оскільки ін шого законом не передбачено.

З протоколу установчих про фспілкових зборів працівник ів КП «Служба пасажирських п еревезень» від 12.07.2007 року та з д овідки Закарпатської обласн ої організації профспілки пр ацівників автотранспорту та шляхового господарства №17 ві д 16.06.2011 року слідує, що ОСОБА_2 була обрана профорганізато ром КП «Служба пасажирських перевезень».

За таких обставин, для звіль нення ОСОБА_2 із займаної посади, з підстав зазначених в наказі від 10.05.2011 року, необхід на була попередня згода проф спілкового органу, яка в мате ріалах справи відсутня.

Також відповідачем при зві льненні ОСОБА_2 не було вр аховано вимог статті 22 Закону України «Про професійні спі лки, їх права та гарантії діял ьності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV та статт і 49-4 КЗпП України згідно яких, р оботодавець не пізніше як за три місяці до намічуваних зв ільнень повинен надати профе сійним спілкам інформацію що до цих заходів, включаючи інф ормацію про причини наступни х звільнень, кількість і кате горії працівників, яких це мо же стосуватися, про терміни п роведення звільнень, а також провести консультації з про фесійними спілками про заход и щодо запобігання звільненн ям чи зведення їх кількості д о мінімуму або пом' якшення несприятливих наслідків буд ь-яких звільнень.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України с уд, встановивши фактичні обс тавини справи, для вирішення спору повинен застосовувати правову норму, яка регулює ви никлі правовідносин.

Оскільки суд прийшов до пра вильного висновку щодо задов олення позовних вимогах ОС ОБА_2, але без відповідного п равового обґрунтування, ріше ння суду першої інстанції пі длягає зміні в частині право вого обґрунтування щодо підс тави для задоволення позову.

За змістом ч.2 ст.235 ЦПК Україн и при винесенні рішення про п оновлення на роботі орган, як ий розглядає трудовий спір о дночасно приймає рішення про виплату працівникові середн ього заробітку за час вимуше ного прогулу. Дана норма є імп еративною, та зобов' язує ві дповідний орган вирішити пит ання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу незалежно від того, ч и заявлялися такі вимоги поз ивачем чи ні.

Порядок обчислення середн ьої заробітної плати, затвер джений постановою Кабінету М іністрів України від 08.02.1995 р. № 100 з відповідними змінами та до повненнями.

Заробітна плата ОСОБА_2 за повні два місяці роботи, щ о передували її звільненню з а жовтень 2010 року складає 1890.00 гр н., та за листопад 2010 р.- 1890.00 грн.(а.с .88). В жовтні 2010 року - 21 робочих дн ів, в листопаді 2010 року -22 робочи х днів. Тому середня заробітн а плата позивачки за один ден ь складає:

(1890.00 грн. + 1890.00 грн.) : (21 р.д + 22 р.д.) = 87 гр н. 90 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу позивачки ОСОБА_2 за період з 11.05.2011 року по 02.02.2012р. (д ень постановлення рішення) с тановить 208 робочих днів. Таки м чином заробітна плата пози вачки за час вимушеного прог улу складає:

87. 90грн. х 208 р.д. = 18 283 грн. 20 коп.

У відповідності до роз' яс нень даних у п.32 Постанови Пле нум Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгл яду судами трудових спорів» при присудженні оплати за ча с вимушеного прогулу зарахов ується заробіток за місцем н ової роботи (одержана допомо га по тимчасовій непрацездат ності, вихідна допомога, сере дній заробіток на період пра цевлаштування, допомога по б езробіттю), який працівник ма в в цей час.

Матеріалами справи стверд жено, що позивачці ОСОБА_2 в порядку передбаченому ст. 44 КЗпП України виплачена вихі дна допомога в розмірі 1 548.67 грн .

За вказаних обставин сума я ка підлягає стяганню з відпо відача на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу ск ладає 16 734 грн. 53 коп. (18 283 грн. 20 коп. - 1 548.67)

Керуючись п.1 ст. 41, ч.1 ст. 43, ст.с т. 49-2, 49-4, ч.3 ст. 184, ч.3 ст. 252 КЗпП Україн и, ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ко легія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу КП «С лужба пасажирських перевезе нь» задовольнити частково.

Змінити рішення Ужгородсь кого міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року щодо його м отивувальної частини, а саме правового обґрунтування під став для задоволення позову та норм матеріального права які підлягали застосуванню д о даних правовідносин.

Доповнити резолютивну час тину рішення Ужгородського м іськрайонного суду від 28 лист опада 2011 року наступним : Стягн ути з Комунального підприємс тва «Служба пасажирських пер евезень» м. Ужгород, пл. Корято вича,33, код ЄДРПУО 30458984, р/р 260011149 в А ППБ «Аваль» м. Ужгород, МФО 312345 н а користь ОСОБА_2 16 734 (шістн адцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 53 коп. середнього з аробітку за час вимушеного п рогулу.

В решті рішення суду залиши ти без змін.

Рішення набирає законної с или з моменту його проголоше ння, після чого протягом двад цяти днів може бути оскаржен е у касаційному порядку безп осередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді