Рішення

від 07.03.2012 по справі 5011-51/1516-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-51/1516-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-51/1516-2012

07.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари-Агро"

до   Приватного підприємства "ІВР-АГРО"    

про стягнення 222 625,13 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Смиковський С.Л.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 215 000 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №22/06-01 КП 2010 від 22.06.2010р., а також 6 208,49грн. пені, 215грн. інфляційних втрат, 1 201,64грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.03.2012р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні позивач надав витребувані судом документи по справі та повідомив про часткове погашення відповідачем боргу 24.02.2012р. в сумі 2 000грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2012р. припинено провадження у справі №5011-51/1516-2012 в частині розгляду вимог про стягнення з ПП "ІВР-АГРО" 2 000грн. заборгованості на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 01034, м.Київ, вул.Рейтарська, б.4, офіс 1.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.02.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.03.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2010р. між ТОВ «Волари-Агро»(продавець) та ПП «ІВР-Агро» (покупець) укладено договір поставки №22/06-01 КП 2010 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець – прийняти та оплатити товар згідно умов договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 4 договору товар –пшениця 3 класу урожаю 2009 року в кількості згідно додатку до договору +/- 5% по заліковій вазі.

Згідно з п. 6 договору ціна товару визначається згідно з додатком до цього договору та діє протягом строку поставки, зазначеної у кожному з додатків.

Відповідно до п. 9 договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості кожної партії товару на умовах та у строки, зазначені у відповідних додатках до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.  

Пунктом 13 договору сторони погодили, що останній діє з моменту підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Так, додатком №1 від 22.06.2010р. до договору сторони погодили постачання пшениці класу 3 у кількості 500 тон на суму 575 000 грн. Умови поставки даної партії: EXW Екопрод. Строк поставки партії до 30.06.2010р. Оплата такої партії товару здійснюється наступним чином: 100% вартості товару покупець оплачує протягом трьох банківських днів з моменту надання продавцем документів, зазначених в п.8 договору.

Крім того, 30.06.2010р. сторонами підписано додаток №2 до договору, яким погодили постачання пшениці класу 3 у кількості 500 тон на суму 575 000грн. Умови поставки даної партії: EXW Екопрод. Строк поставки партії до 02.07.2010р. Оплата такої партії товару здійснюється наступним чином: 100% вартості товару покупець оплачує протягом трьох банківських днів з моменту надання продавцем документів, зазначених в п.8 договору.

Пунктом 8 договору сторонами визначено, що товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості у відповідності з вагою, зазначеною у складській квитанції. При передачі товару продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на передану партію товару (оригінал); накладну на товар (оригінал); податкову накладну (оригінал);  складську квитанцію/свідоцтво, видану на ім'я покупця з обов'язковим зазначенням якісних характеристик товару (оригінал); документи на підтвердження якості товару (оригінал). Покупець зобов'язаний прийняти товар та підписати усі документи, що підтверджують його передачу.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №44 від 22.06.2010р. пшениці 3 класу у кількості 500 тон на суму 575 000грн. та рахунок на оплату №51 від 01.07.2010р. пшениці 3 класу у кількості 500 тон на суму 575 000грн.

За видатковими накладними №75 від 24.06.2010р. та №78 від 01.07.2010р. позивачем здійснено поставку відповідачу обумовленого договором товару на суму 1 150 000,00грн., на підтвердження отримання якого уповноваженими особами відповідача до справи надано належним чином завірені копії довіреностей №0000034 від 23.06.2010р. №0000039 від 01.07.2010р.

Натомість, відповідач отриманий товар у повному обсязі не оплатив. З наданих до справи банківських довідок вбачається, що на рахунок позивача відповідачем за період з 24.06.2010р. по 24.02.2012р. здійснено перерахування грошових коштів в сумі 937 000грн., 2 000грн. з яких сплачені після порушення провадження у даній справі. Тож, станом на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №22/06-01 КП 2010 від 22.02.2010р. складає 213 000грн., доказів протилежного до суду не надано.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 07.03.2012р., підписаного повноважними особами сторін та скріпленого печатками підприємств, згідно з яким, за ПП «ІВР-АГРО»рахується заборгованість перед ТОВ «Волари-Агро»в сумі 213 000грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №22/06-01 КП 2010 від 22.02.2010р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати переданого позивачем товару згідно з договором поставки №22/06-01 КП 2010 від 22.02.2010р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 213 000грн.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення  з відповідача 6 208,49грн.  пені, нарахованої за період з 20.10.2011р. по 26.12.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10 договору сторони погодили, що у випадку не здійснення покупцем платежу згідно з п. 9 договору покупець оплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Вказана позиція викладена зокрема у Постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2008 (справа                      № 25/335), а про необхідність здійснення нарахування пені протягом шести місяців саме з дня коли зобов'язання мало бути виконане зазначається у численних Постановах Вищого господарського суду України, доступ до яких є відкритим, такі вміщені зокрема в Інформаційній системі «Ліга», в тому числі постанови від 24.06.2008 справа № 15/360-07, від 02.02.2006 справа № 26/70-15/281, від 10.08.2006 справа № 9/269-04, від 21.01.2008 справа № 36/160, від 18.02.2008 справа № 6/288, від 24.01.2008 справа № 17/5, Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2007 № 36/241-3/396(241/9-04) справу в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення пені скасовано і в цій частині направлено на новий розгляд із вказівкою, що господарським судам необхідно було дати оцінку нормам ЦК України і ГК України та врахувати, що початком нарахування пені та початком перебігу строку позовної давності по стягненню пені є 1 січня 2004 року (дата на яку закінчився строк по виконанню зобов'язання).  

Враховуючи, що строк виконання зобов'язань за договором з оплати товару поставленого за видатковими накладними №75 від 24.06.2010р. та №78 від 01.07.2010р. настав 29.06.2010р. та 06.07.2010р. відповідно, суд приходить до висновку, що строк нарахування пені припинився 29.12.2010р. та 06.01.2011р., тому пеня нарахована позивачем за період прострочення виконання зобов'язань з 20.10.2011р. до 26.12.2011р. не може бути стягнута з відповідача.

Крім того, у межах даної справи позивачем заявлені вимоги про стягнення 215грн. інфляційних втрат та 1 201,64грн. 3% річних.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції,  наданим позивачем за період з 20.10.2011р. по 30.11.2011р., і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних, розрахована позивачем за період прострочення з 20.10.2010р. по 26.12.2011р. і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари-Агро" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ІВР-АГРО" (01034, м.Київ, вул.Рейтарська, б.4, офіс 1, код 33351859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари-Агро" (04050, м.Київ, вул.М.Пимоненка, б.13, корпус 6А, офіс 21, код 34926211) 213 000 (двісті тринадцять тисяч) грн. основного боргу, 251 (двісті п'ятнадцять) грн. інфляційних втрат, 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн. 64 коп. 3% річних, 4 289 (чотири тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:12.03.2012р.