Рішення

від 17.01.2012 по справі 5015/6729/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6729/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17.01.12                                                                                 Справа № 5015/6729/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Колішенко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон груп”, м. Львів до S&S Brenn-und Kaminholz A.Schroder&A.SubottinGbr, Heideweg 10, 56237 Caan, Germany про стягнення 1995,00 євро.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Карбон груп”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до S&S Brenn-und Kaminholz A.Schroder&A.SubottinGbr, Heideweg 10, 56237 Caan, Germany.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви і ухвалою від 04.11.2011р. призначив розгляд справи на 28.11.2011 р. З підстав, зазначених в ухвалах суду, розгляд справи відкладався на 20.12.2011 р., 04.01.2012 р., 17.01.2012 р. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений на 15 днів до 18.01.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт №1/11-D від 03.01.2011 р., на виконання умов якого позивач здійснив поставку визначеного сторонами товару на загальну суму 1995,00 євро. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 1995,00 євро.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 04.11.2011 р. не виконав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

3 січня 2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт №1/11-D, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві (відповідачу) товари за цінами, що визначені в додатку №1 до договору, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити їх у порядку, передбаченому договором.

На виконання умов вищевказаного контракту, позивач здійснив поставку товарів для відповідача на загальну суму 1995,00 євро, що підтверджується фактурою №30/D/2011 від 22.03.2011 р. та CMR №107193 від 22.04.2011 р.

Пунктом 3.3. розділу 3 контракту №1/11-D від 03.01.2011 р. передбачено, що оплата товарів покупцем проводиться в такому порядку: на протязі 3 днів після отримання покупцем партії товарів, він зобов'язується перевести експрес-платежем на рахунок постачальнику суму, яка зазначається у рахунку, що підписана покупцем та постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товарів не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1995,00 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 124 ГПК України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 розділу 6 контракту №1/11-D від 03.01.2011 р встановлено, що відносини, які випливають з даного договору, регулюються та підлягають тлумаченню відповідно до чинного законодавства України. Якщо сторони не можуть прийти до згоди шляхом переговорів, то спір, що виник, підлягає розгляду в господарському суді відповідного до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону “Про міжнародне приватне право”, при яких господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 706 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1995,00 євро боргу.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підтвердження факту надання послуг адвокатом, позивачем долучено лише копію договору про надання адвокатських послуг від 25.10.2011 р., який укладено між позивачем та ТзОВ “ЮК “Правда”. В той же час, позивачем не було надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особи, яка надає правову допомогу та доказів оплати позивачем адвокатських послуг. Таким чином, вимога про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (державне мито на витрати на ІТЗ) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 7, 32, 44 Закону України “Про міжнародне приватне право”, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 610, 612, 615, 625, 706, 712 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з S&S Brenn-und Kaminholz A.Schroder&A.SubottinGbr, Heideweg 10, 56237 Caan, Germany на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карбон груп”, м. Львів, вул. Трильовського, 33/21 (ідентифікаційний код 34559737) 1995,00 євро боргу, 223 грн. 40 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.