Постанова

від 06.02.2012 по справі 2а-703/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2012 р.  

Справа №2а-703/12/0170/3

(17:09)                                                                  м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК          

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Санатор"              

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Товариства  з обмеженою відповідальністю "Санатор" про стягнення 6490,63 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.12 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону  України № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині несвоєчасного сплати нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санатор" (ЄДРПОУ 32925059) зареєстровано 25.06.2004 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 435754, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки статистики.

24.05.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному р-ні м. Сімферополя АР Крим на адресу ТОВ "Санатор" було винесено рішення № 1016 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 638,41 грн. та нарахування пені в розмірі 4222,77 грн. за період з 20.02.2009 р. по 13.05.2011 р.

06.06.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному р-ні м. Сімферополя АР Крим на адресу ТОВ "Санатор" було винесено рішення № 1321 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 205,73 грн. та нарахування пені в розмірі 1423,72 грн. за період з 22.06.2009 р. по 24.05.2011 р.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належить орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).  Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема,  керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

Отже дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає вирішенню адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”в редакції на час прийняття спірного рішення, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058 в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, про що йде мова у ч. 6 ст. 20.

Відповідно до п. 2 ч. 9  ст. 106 Закону України № 1058 в редакції на час вчинення правопорушення на страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Рішення № 1016 від 24.05.11 р., рішення № 1321 від 06.06.2011 р.  про застосування фінансових санкцій та нарахування пені були прийняті 24.05.11 р. та 06.06.2011 р. відповідно, тобто в той час, коли норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Посилання  позивача на норму права, яка передбачає застосування нечинної норми ст. 106 Закону України № 1058, рішення відповідача не містить.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року

№ 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

На момент прийняття спірного рішення пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р.

Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже Управління Пенсійного Фонду України в Центральному р-ні м. Сімферополя  АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до ТОВ "Санатор" за несвоєчасну сплату страхових внесків неправомірно винесло рішення № 1016 від 24.05.2011 р., № 1321 від 06.06.2011 р.  на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р.

Позивачем в порядку ст. 71 КАС України не доведено законність винесення рішень № 1016 від 24.05.2011 р., № 1321 від 06.06.2011 р.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постанову у повному складено 06.02.12 р.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Шкляр Т.О.