Постанова

від 27.02.2012 по справі 2а-15861/11/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 р.  

Справа №2а-15861/11/0170/3

(15:50)                                                                       м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у вікритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим          

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод №380"              

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод №380" про стягнення заборгованості у сумі 100075,25 грн.  

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.12.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати ПДФО, у зв'язку із чим було нараховано податкове зобов'язання.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод № 380" (ЄДРПОУ 32177893) зареєстровано 29.08.2002 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 4, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 432142 та свідчить Витяг з ЄДР.

ТОВ "Завод № 380" узято на облік платника податків 12.09.2002 р. за № 9582-К, про що видано довідку вих.№ 854/29-0 від 14.03.11 р.

30.08.2011 р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Завод № 380"  за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р. з питань правильності повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб, за результатами якої виявлено порушення:

- п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8, п.п. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889  та п.п. 168.1.1 п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме підприємством не перераховувався податок з доходів фізичних осіб за перевіряємий період 100075,25 грн.;

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. 119.2 ст. 119 розділу ІІ, п.п.б) п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України, а саме підприємством податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (Ф 1-ДФ) за 4 квартал 2010 р., 1 квартал 2011 року, надані з порушенням граничного терміну, про що складено акт перевірки № 12068/17-1.

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 6, п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до яких визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції  є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Згідно п.2.1 ст. 2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889 від 22.05.2003 р. платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та є відповідальним за їх нарахування, утримання та сплату до відповідних бюджетів (п.17.2 ст. 17). Таким платником податку є в тому числі податковий агент, тобто, відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України  № 889, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Такий платник податку зобов'язаний вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит, про що зазначено в п. а) п.19.1 ст. 19 Закону України № 889.

Відповідно до п. 161.1 ст. 161 Податкового кодексу України платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Податковий агент - це юридична особа (її відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана:

•нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника цього податку;

•вести податковий облік з податку на доходи фізичних осіб та подавати податковим органам відповідну звітність;

•нести відповідальність за порушення норм ПК.

Дії податкового агента щодо нарахування та виплати доходів на користь платника податку регламентовані в пункті 176.2 статті 176 ПК. При нарахуванні (виплаті) доходів податковий агент зобов'язаний утримати податок з доходів фізичних осіб з суми такого доходу за його рахунок за ставками, наведеними у статті 167 ПК. Перерахування податку до бюджету здійснюється податковим агентом під час виплати оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абз. а), в) п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.  

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 3, п. 1.3 Наказу ДПА України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" № 1020 від 24.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784, дія якого поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, податковий розрахунок перший раз подається за I квартал 2011 року.

Згідно з п. 3.2 акту перевірки  вбачається, що за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р. відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (Ф 1-ДФ) підприємством нараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 102985,25 грн., що підтверджується на явними в матеріалах справи податковими розрахунками за 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року, перераховане податку з доходів фізичних осіб у сумі 2910,00 грн.

Станом на 30.06.2011 р. заборгованість по податку з доходів фізичних осіб складає за перевіряємий період 100075,25 грн. (4 квартал 2010 року у сумі 31521,13 грн., 1 квартал 2011 року - 32146,59 грн., 2 квартал 2011 року - 36407,53 грн.).

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно права позивача на стягнення заявленої суми податкової заборгованості відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14  Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, визначення якого міститься у п.п. 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

Позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення податкової вимоги відповідачу про погашення стягуваної суми податкової заборгованості.

Згідно з наданими позивачем письмовими поясненнями податкова вимога на стягувану суму боргу на адресу відповідача не направлялась.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постанову у повному обсязі складено 27.02.12 р.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Шкляр Т.О.