Рішення

від 05.06.2006 по справі 16/129-06-3692

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/129-06-3692

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2006 р.Справа  № 16/129-06-3692

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Счастливцевої К,С.

За участю представників сторін:

Від позивача:    Кочубинський О.Є. - директор;

Від відповідача:  не з'явився,  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом колективного підприємства “Старокозацький райсількомунгосп” до військової частини 2197 Білгород-Дністровського прикордонного загону  про стягнення  11.880 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство “Старокозацький райсількомунгосп” (далі по тексту Підприємство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до військової частини 2197 Білгород-Дністровського прикордонного загону  (далі по тексту В/Ч 2197) про стягнення  11.880 грн. Свої доводи позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по сплаті орендних платежів за договором оренди №12 від 18.09.1996р..  

Відповідач відзиву на позов не надав, на останнє судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.09.1996р. між колективним підприємством “Старокозацький райсількомунгосп” (Орендодавець)   та В/Ч 2197  (Орендар) було укладено договір оренди за №12, відповідно до умов розділу 1 якого позивач передає, а відповідач –приймає в строкове, на 5 років, платне володіння та користування житлові приміщення загальною площею 110 кв.м. з опалювальним котлом та допоміжні приміщення (2 гаража  підвал), площею 280 кв.м. з загальною орендною платою 500 грн. в місяць.  

Додатковою угодою від 01.07.1998р. до договору оренди №12 від 18.09.1996р. сторони домовилися внести зміни до п.1.1. договору та визначили розмір орендних платежі у сумі 330 грн.

Договір оренди №12 від 18.09.1996р. був укладений на строк  5 років, тобто до 18.09.2001р. Як вбащається з пояснень позивача, за відсутності заперечень з боку учасників договірні відносини продовжували існувати між сторонами по справі після закінчення строку дії договору оренди. У зв'язку з чим він був пролонгований на новий термін.

  Відповідно до положень статті 260 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р. N 1540-06, який був чинним на момент виникнення договірних відносин між сторонами по справі, в  разі  продовження  користування  майном  після  закінчення строку договору  при  відсутності  заперечень  з  боку  наймодавця договір вважається поновленим на  невизначений  строк  і  кожна  з сторін  вправі  в  будь-який  час  відмовитись    від    договору, попередивши про це другу сторону  за  один  місяць.

Приведена норма кореспондується із правовими положеннями діючого цивільного законодавства. Так, статтею  764 Цивільного кодексу України  від 16 січня 2003 року N 435-IVП передбачено, що  якщо   наймач   продовжує   користуватися   майном   після закінчення  строку договору найму,  то,  за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця,  договір вважається  поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З урахуванням наведених законодавчих положень, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів припинення між сторонами договірних відносин, суд доходить висновку про  існування між сторонами по справі орендних правовідносин до нинішнього часу.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди №12 від 18.09.1996р., Орендар прийняв на себе зобов'язання  здійснювати щомісячні орендні платежі. Як було зазначено вище, сума орендної плати була встановлена сторонами у розмірі 330 грн. відповідно до додаткового погодження від 01.07.1998р.

Позивач стверджує, що починаючи з січня 2001 року Орендарем було припинено перерахування грошових коштів за оренду приміщень, що призвело до виникнення значної заборгованості відповідача.  В матеріалах справи міститься лист В/Ч 2197  від 14.07.2003р.,  яким відповідач підтверджує наявність заборгованості по орендним платежам станом на 01.07.2003р.

Згідно вимог ст. 265 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (із змінами та доповненнями), які діяли на час укладення договору, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (із змінами та доповненнями), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Але, в порушення вищенаведених умов оренди №12 від 18.09.1996р., вимог ст.ст. 161, 162, 265 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (із змінами та доповненнями) відповідачем договірних зобов'язань по оплаті орендної плати належним чином виконано не було, внаслідок чого згідно розрахунку заборгованості  за В/Ч2197 в період дії договору оренди  утворилась заборгованість на суму в розмірі 11.880грн При цьому, зазначена сума заборгованості розрахована позивачем з урахуванням строку позовної давності.   

Приймаючи до уваги ті обставини, що тобто правовідносини між сторонами по справі з оренди нерухомого майна продовжують існувати, спір, яких виник між сторонами по даному договору підлягає вирішенню згідно вимог ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу.

Відповідно до  ст.ст. 525, 526 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування заявленого позову позивачем до матеріалів справи було надано розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати, яка  складає 11.880 грн. Доказів, спростовуючи наведене відповідач суду не довів.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Керуючись наведеним, суд доходить висновку щодо правомірності заявлених колективним підприємством “Старокозацький райсількомунгосп” позовних вимог про стягнення з військової частини 2197 Білгород-Дністровського прикордонного загону 11.880 грн. суми загальної заборгованості за договором оренди №12 від 18.09.1996р.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Білгород-Дністровського прикордонного загону військової частини 2197 / 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 14, код ЄДРПОУ 14321831 / на користь колективного підприємства “Старокозацький райсількомунгосп” / 67730, Одеська область, с. Старокозаче, вул. Малиновського, 79, код ЄДРПОУ 20960713 / 11.880 грн. /одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят грн.00 коп./ - боргу; 118 грн.80 коп. /сто вісімнадцять грн.80 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      Рішення підписане 29.06.2006р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.