Постанова

від 05.12.2011 по справі 2а-0870/8004/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05 грудня 2011 року   11:56                                    Справа №  2а-0870/8004/11

 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді                                        Татаринова Д.В.

при секретарі                                                  Урсуленко Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0099712305/6121 від 19 квітня 2011 року,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 366 від 31.08.2010 року),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №4481/10-014 від 19.10.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (далі – Позивач, ТОВ «Квас Бевериджиз») до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0099712305/6121 від 19 квітня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення було прийнято всупереч законодавству України. Також зазначив, що відсутні правові підстави для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої прийнято спірне рішення. Господарські операції Позивача з ТОВ «СБШ» підтверджуються первинними документами - актами виконаних робіт. Відсутні докази того, що товари (роботи, послуги ), що були придбані Позивачем є тими самими товарами (роботами, послугами), що нібито придбані ТОВ «СБШ» «по ланцюгу» від підприємств – «податкових ям». Відсутність доказів сплати постачальникам ТОВ «СБШ» по ланцюгу ПДВ до бюджету не може бути достатньою підставою для зменшення суми податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність самого Позивача. На підставі даного просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0099712305/6121 від 19 квітня 2011 року є законним, та таким що прийнятий на підставі законодавства України. Також зазначив, що оскільки Позивачем не оскаржено підстави для проведення перевірки (наказ) та акт перевірки, то відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позов не визнає, просить відмовити позивачу в задоволені його вимог.

Судом встановлено, що з 24 березня 2011 року по 29 березня 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено перевірку ТОВ «Квас Бевериджиз» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №107/23-5/36065256 від 29 березня 2011 року.

Також 29 березня 2011 року позивачем отримані запит № 4310/10/23-2 від 24 березня 2011 року про надання інформації та її документального підтвердження, копія наказу № 904 від 24 березня 2011 року про проведення перевірки, повідомлення №4315/10/23-5 від 24 березня 2011 року про проведення перевірки та запрошення на підписання довідки (акту) перевірки      № 4317/10/23-5 від 24 березня 2011 року.

06 квітня 2011 року за вих. № 156 позивачем були направлені до відповідача засвідчені копії первинних документів за грудень 2010 року із зауваженням, що запит про надання інформації сформульовано не достатньо повно, зокрема, прямо не визначені контрагенти яких стосується запит. Також зазначено, що у випадку необхідності надання додаткової інформації та/або документів щодо певних контрагентів, просять визначити їх перелік.

07 квітня 2011 року за вих. № 157 ТОВ «Квас Бевериджиз» направило до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заперечення на акт №107/23-5/36065256 від                                   29 березня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.

14 квітня 2011 року за №5977/10/23-2 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надано відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої висновки в акті планової документальної перевірки від 29 березня 2011 року щодо встановлених порушень є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

19 квітня 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акта перевірки №5977/10/23-2 від 29 березня 2011 року, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000712305/6121, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 277 828,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №5977/10/23-2 від 29 березня 2011 року (далі – акт перевірки). Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2010 року встановлено його завищення на суму 380 829,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями), тобто завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту залишку ПДВ поточного звітного (податкового) періоду рядок 18.2 у грудні 2010 року на 380 829,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України частково податковий кредит ТОВ «Квас Бевериджиз» сформовано за рахунок підприємства, яке є «транзитером» а саме: від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано акт від 18 березня 2011 року №652/23-08/34749104 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «СБШ» (код за ЄДРПОУ 34749104) з питань дотримання діючого податкового законодавства з податку додану вартість за грудень 2010 року».

Згідно акту перевірки ТОВ «СБШ» (код за ЄДРПОУ 34749104): «Згідно розпорядження ДПА України від 24.02.2011р. №48-р «Про відпрацювання підприємств» та розпорядження ДПА у Запорізькій області від 28.02.2011р. №31-р «Про відпрацювання підприємств», за результатами аналізу системи співставлення податкового кредиту та зобов'язань ДПС України серед постачальників ТОВ «СБШ» визначені наступні ймовірні «податкові ями» та підприємства - транзитери: ТОВ «Атомелектромаш» - ймовірна «податкова яма». Згідно поданої податкової звітності з ПДВ ТОВ «СБШ», сформовано податковий кредит в сумі ПДВ - 189,426 тис. грн. від вищезазначеного контрагента. ТОВ «Атомелектромаш» знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська направлено запит від 16.03.2011р. №1463/7/23-08 про проведення зустрічної звірки для відстеження руху товарів (робіт, послуг) по всьому ланцюгу постачання. Наявність основних виробничих фондів. За даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 9189,656 тис. грн. Основні засоби, залишки ТМЦ у ТОВ «СБШ» становить 0,00 тис. грн. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», 04.2 «убуток балансової вартості запасів» декларації відсутні.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства ТОВ «СБШ» грудні 2010 року, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищезазначеного ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зроблені висновки що зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. А ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в свою чергу, зроблені висновки про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «СБШ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», отже взаємовідносини між ТОВ «Квас Бевериджиз» (покупець) та ТОВ «СБШ» не спричинили реального настання правових наслідків, настання котрих бажали його суб'єкти згідно укладеного договору.

Крім того, актом перевірки встановлено, що відповідно до використаних під час перевірки документів ТОВ «Квас Бевериджиз» з'ясовано, що до складу податкового кредиту були віднесені суми, від вартості придбаної продукції у підприємства ТОВ «Інтерпромтех» (код за ЄДРПОУ 32655884) у грудні 2010 року на загальну суму 277 828,00 грн. По взаємовідносинам з ТОВ «Інтерпромтех» підприємством ТОВ «Квас Бевериджиз» було надано лист № 130 від 28 березня 2011 року, в якому підприємство повідомлено, що з ТОВ «Інтерпромтех» був укладений договір № 0111/01 від 01 листопада 2010 року на придбання силосів для цеха та виробництва концентрата квасу. Цех знаходиться на території ТОВ «Квас Бевериджиз». Також до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підприємством було надані копії податкових накладних (які завіренні мокрою печаткою підприємства), які включені до податкового кредиту у грудні 2010 року ТОВ «Квас Бевериджиз». Інших документів, які підтверджують взаємовідносини між підприємствами не надано.

Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України частково податковий кредит ТОВ «Квас Бевериджиз» сформовано за рахунок підприємства яке є «транзитером» а саме: інформацію отримано від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тощо,

Також актом перевірки встановлено, що по підприємству ТОВ «Квас Бевериджиз» виявлено формування податкового кредиту з ПДВ за період грудень 2010 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Інтерпромтех». В свою чергу ТОВ «Інтерпромтех» сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Профстрой плюс ЛТД» (код ЄДРПОУ 34944204). ТОВ «Профстрой плюс ЛТД» сформувало податковий кредит за рахунок ПП «СРК-Будлайн» (код ЄДРПОУ 36919410 ) - яке, є «податковою ямою».

На підставі вищезазначеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя вважає, що позивачем порушено ст. 203, 215, 218, 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Суд не може погодитись з правовою позицією відповідача в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги. Дана обставина підтверджується актом обстеження, складеним працівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя спільно з технічним директором ТОВ «Квас Бевериджиз». В ході обстеження виробничих приміщень, складських приміщень, підсобних приміщень, адміністративних приміщення та території, що належить ТОВ «Квас Бевериджиз» (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, буд. 3) встановлено, що на обстеженій території проводились ремонтно-будівельні та обробні роботи. Згідно документів перелічені роботи виконувались підрядником ТОВ «СБШ».

В матеріалах справи також містяться письмові пояснення технічного директора ОСОБА_3, відібрані ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, від 09 червня 2011 року. З поданих пояснень встановлено, що робітники, які виконували ремонтні роботи проходили на територію ТОВ «Квас Бевериджиз» після попереднього узгодження з ОСОБА_3. Директором ТОВ «СБШ» виписувався лист з проханням допустити на територію ТОВ «Квас Бевериджиз» працівників для виконання певного обсягу робіт на території. Працівниками яких саме підприємств є особи, що виконували роботи від імені ТОВ «СБШ», ОСОБА_3 не відомо. Він вважав, що робочі є робітниками ТОВ «СБШ».

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «ймовірні підприємства-транзитери», «ймовірні підприємства – «податкова яма» тощо).

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Матеріалами справи встановлено, що між Позивачем та ТОВ «СБШ» укладено договір підряду № 1511/01 від 15 листопада 2010 pоку на виконання ремонтних робіт в роздягальнях адміністративно-виробничого корпусу, договір підряду № 0212/01 від 02 грудня 2010 року на виконання робіт по облаштуванню огорожі підприємства, а також договір підряду №0312/01 від 03 грудня 2010 року на виконання поточних ремонтних робіт в виробничих приміщеннях. На підставі податкових накладних від ТОВ «СБШ» № 327 від 08 грудня 2010 pоку, № 327/1 від 09 грудня 2010 pоку, № 327/2 від 09 грудня 2010 pоку, № 356 від 30 грудня 2010 року. Позивачем був сформований податковий кредит від вищевказаного контрагенту на загальну суму 277 828,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «Квас Бевериджиз» цілком правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Із наданих представниками відповідача актів податкових інспекцій про результати позапланових невиїзних перевірок контрагентів ТОВ «Квас Бевериджиз» вбачається, що ТОВ «СБШ» на момент вчинення правочинів з позивачем був платником податку на додану вартість, що посвідчувалось відповідним свідоцтвом.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди – покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні послуг.

В розділі 3.3 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту залишку з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду рядок 18.2 у грудні 2010 року на 380 829,00 грн.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. А пп. 7.7.2. Закону визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 1.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19 квітня 2011 року № 0000712305/6121 підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, оскільки Позивачем у підтвердження вартості спірних господарських операцій з ТОВ «СБШ» суду надано необхідні первинні документи, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 277 828,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Квас Бевериджиз» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19 квітня 2011 року № 0000712305/6121 скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 –12, 14, 86, 158 –163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0099712305/6121 від                    19 квітня 2011 року.

Судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (код ЄДРПОУ 36065256) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 20 січня 2012 року.

Суддя                                                  (підпис)                                        Д.В. Татаринов