Постанова

від 15.02.2012 по справі 0870/716/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 лютого 2012 року   15:15                                    Справа №  0870/716/12

  Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – не прибув, представника відповідача –  не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Багіс» про стягнення заборгованості.

27 січня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі іменується – позивач) до Приватного підприємства «Багіс»  (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить стягнути на його користь суму заборгованості в розмірі 15270 грн. 76 коп.

Ухвалою судді від 30.01.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.02.2012 представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце  розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибув, однак до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Позов визнає в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ст. 41  КАС України, у зв'язку  з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою  звукозаписувального  технічного засобу  не здійснювалось.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – Приватне підприємство «Багіс», пройшов процедуру державної реєстрації та отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №2555-ЗП, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні припису ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до матеріалів позовної заяви у відповідача станом на 11.01.2012 існує заборгованість у розмірі 15270 грн. 76 коп., з яких 14463 грн. 75 коп. – орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності та 807 грн. 01 коп. – по податку на додану вартість.

Податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відповідача виник в результаті несплати відповідачем самостійно визначеного податкового зобов'язання у сумі 9620 грн. 45 коп. згідно поданої податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 рік (від 28.01.2011 №1728), розмір орендної плати за рік складає 23089 грн. 08 коп., орендна плата за місяць складає 1924 грн. 09 коп.

Згідно облікової картки у відповідача наявний податковий борг за червень-листопад 2011 року, та складає 11544 грн. 54 коп.

Фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка щодо своєчасності сплати орендної плати за землю, за результати якої складено акт від 07.07.2011 №247/15-02/30599844. На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2011 №0002861502 та №0002851502, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 01 грн. 00 коп. та 02 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем особисто та не оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка щодо своєчасності сплати орендної плати за землю, за результати якої складено акт від 08.12.2011 №526/15-02/30599844. На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0005771502 та №0005761502, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 2590 грн. 53 коп. та 320 грн. 69 коп.

Вказані  податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем особисто.

Позивачем у встановленому порядку визначена пеня за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.05.2011 по 15.12.2011 у сумі 04 грн. 99 коп.

Таким чином, сума податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності становить 14463 грн. 75 коп.

У відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 807 грн. 01 коп., який виник на підставі самостійно поданих декларацій від 19.09.2011 №9007679994 (за липень) на суму в розмірі 417 грн. 00 коп. та від 19.10.2011 №9008951585 (за вересень) на суму в розмірі 390 грн. 00 коп.

Відтак, з урахуванням залишку несплаченої пені у розмірі 00 грн. 01 коп. загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість складає  807 грн. 01 коп.

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкового зобов'язання  позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме надсилалась податкова вимога форми «Ю» від 11.01.2011 №17. Дана податкова вимога отримана відповідачем 21.01.2011.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

За приписами ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується – ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг – це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

За приписами пп. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленими підрозділами у випадках, визначеними цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітній період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 встановлено, що оскарження рішень контролюючих органів – оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи зі скаргами на прийняті податкові повідомлення-рішення відповідач не звертався, а тому суми визначених податкових зобов'язань вважаються узгодженими.

Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі»  від 06.10.1998 №161-XIV (далі іменується – Закон України №161-XIV) оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України №161-XIV відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 93 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі іменується – ЗК України) право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 269  ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України – орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України – стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється органам державної виконавчої служби у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, кий має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму додаткового боргу або його частини.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Багіс» про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Багіс» (69014, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Магістральна, будинок №25; ідентифікаційний код 30599844) на користь  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 01 (одна) коп., яку зарахувати на р/р31116029700009, код платежу 14010100, отримувач: Державний бюджет Шевченківського району м. Запоріжжя, код отримувач 38025367, банк – ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015; та суму боргу з орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності в розмірі 14463 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп., яку зарахувати на р/р33213812700009, код платежу 13050200, отримувач: місцевий бюджет Шевченківського району м. Запоріжжя, код отримувач 38025367, банк – ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя                                     (підпис)                                   К.М.Недашківська