Постанова

від 16.02.2012 по справі 2а-6193/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року           2а-6193/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу    

за позовом                 Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі виконавчої дирекції                           

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт»

про                          стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі виконавчої дирекції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 808,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, який відповідно до закону зобов'язаний сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Оскільки відповідач не сплатив страхові внески в повному обсязі, у підприємства утворилася заборгованість перед Фондом, яку позивач просить стягнути.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.01.2012.

У судове засідання 25.01.2012 уповноважені представники сторін не з'явились.

Керуючись приписами пункту 1 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 16.02.2012.

У подальшому, до суду повернуто поштовий конверт, який надсилався відповідачу за адресою –Київська область, Бородянський район, с. Загальці, вул. Жовтнева, буд. 19, з довідкою відділення поштового зв'язку ф. 20 –«за закінченням терміну зберігання».

У судове засідання 16.02.2012 уповноважені представники сторін не з'явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання, в якому позивач просив суд здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи копії поштового реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції від 26.01.2011.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи вказаної правової норми, суд здійснює розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт»перебуває на обліку в Бородянській районній виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (заява про взяття на облік від 16.11.2001).

Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, який підписаний керівником та скріплений печаткою підприємства, відповідач самостійно визначив суму заборгованості у розмірі 808,43 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач вказану суму заборгованості за страховими внесками не сплатив в установлений законом строк, позивач звернувся до суду про стягнення даної суми.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»(далі –Закон України від 18.01.2001 № 2240-III), в редакції, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю.

Розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням встановлено Законом України від 11.01.2001 № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», а саме:

для роботодавців –1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців –на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників –від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб: 0,5 відсотка —для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1,0 відсотка —для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Статтею 23 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III перерахування сум страхових внесків шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць –у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. При цьому, до страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Частиною п'ятою статті 10 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III визначено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 13 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III виконавча дирекція Фонду забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, представляє інтереси страховика в судових та інших органах.

Відповідно до частин 5 та 6 пункту 7 Прикінцевихта перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на            1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.    

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями  11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» (код ЄДРПОУ 31429870) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі виконавчої дирекції страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 808 (вісімсот вісім) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.