Постанова

від 01.03.2012 по справі 2а-6194/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2012 року                                                                  Справа № 2а-6194/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до

про                                      

Приватного підприємства «БЦТЕХПОСТАЧ»

стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності,

         ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства „БЦТЕХПОСТАЧ” заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 2171 грн. 21 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Київським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість по страхових внесках, яка підтверджується звітом по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за І квартал 2011 року, в якому суми страхових внесків, що належать до сплати, визначені ним самостійно, однак вказану заборгованість сплачено відповідачем не у повному обсязі.

Робочі органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою надходження страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, а також стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

У судове засідання, призначене на 1 березня 2012 року, представники позивача та відповідача не з'явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача  про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання повторно не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень ( а.с. 19, 31).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що Приватне підприємство «БЦТЕХПОСТАЧ»(ідентифікаційний код 34018995, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 78/1) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа 26.01.2006 (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (а.с. 13-15).

Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відповідач перебуває на обліку в Білоцерківській міській виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Розмір заборгованості за страховими внесками на початок 2011 року                                    у сумі 2671 грн. 21 коп. відповідачем визначено самостійно, про що свідчить копія звіту по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за І квартал 2011 року, поданого відповідачем до Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Самостійно визначений Приватним підприємством «БЦТЕХПОСТАЧ»розмір страхових внесків відповідачем сплачено частково, а саме: у сумі 500 грн. 00 коп.

Обов`язок щодо сплати страхових внесків у сумі 2171 грн. 21 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить                 з наступного.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі –Основи законодавства                                № 16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відносини, що виникають за вказаним вище видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремим законом, прийнятим відповідно до цих Основ.

Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 № 2240-III (далі –Закон України № 2240-III) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464, яким до Закону України № 2240-III внесено відповідні зміни.

В той же час, відповідно до пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010                № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню норми                       Закону України № 2240-III у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року.

Згідно з приписами статті 2 Закону України № 2240-III, страхові внески –це відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до статті 22 Закону України № 2240-III, платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Юридичні особи набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду.

Згідно з приписами частини першої статті 21 зазначеного Закону, розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках, зокрема, для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Частиною першою статті 23 Закону України № 2240-III встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Згідно з пунктом 4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою  правління  Фонду  соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16 (далі - Інструкція), страхувальники, зазначені в пунктах 2.1 та 2.2 цієї Інструкції, щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці. Нарахування здійснюються без зменшення заробітної плати на суму податків та обов'язкових платежів.

Пунктом 4.4 зазначеної Інструкції передбачено, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками - роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 27 Закону України № 2240-III, страхувальник зобов`язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески та вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Статтею 13 Закону України № 2240-III передбачено, що до повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належать, зокрема, забезпечення збору та акумуляції внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; здійснення  контролю за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечення цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до приписів статті 8 зазначеного Закону, спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Враховуючи ту обставину, що згідно з приписами пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку, що позов подано позивачем у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Таким чином, загальна сума заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 2171 грн. 21 коп.

Наявність заборгованості у вказаному вище розмірі підтверджується, зокрема, листами Білоцерківської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.11.2011 № 440 (а.с. 6) та 23.01.2012 № 31-02-09 ( а.с. 21).

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Несплата відповідачем коштів призводить до недоотримання Фондом коштів, які повинні направлятися на поточні рахунки Фонду, що в свою чергу зачіпає інтереси державних установ, підприємств та організацій, які фінансуються з бюджету, а також інтереси громадян, оскільки вказані кошти призначаються для виплати застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання та фінансування санаторно-курортного лікування і оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 2171 грн. 21 коп. відповідач у встановлені законодавством  строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 71, 128, 158-163, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «БЦТЕХПОСТАЧ»на користь Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 2171 (дві тисячі сто сімдесят одна) грн. 21 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                      С.В. Харченко