Постанова

від 30.10.2006 по справі 1/506-11/138(1/622-27/221,1/224-15/111)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/506-11/138(1/622-27/221,1/224-15/111)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.10.06                                                                                           Справа  № 1/506-11/138(1/622-27/221,1/224-15/111)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Львівнафтопродукт»

на рішення господарського  суду Львівської  області від 20.07.2006 року.    

у справі №1/506-11/138    1/622-27/221   (1/224-15/111)

за позовом: ЗАТ „Бродинафтопродукт»

до відповідача: ВАТ «Львівнафтопродукт»

про: усунення перешкод в володінні, користуванні і розпорядженні своїм майном власнику шляхом повернення в натурі безпідставно набутого майна

З участю представників :

від позивача –Правосудько О.М. –представник (довіреність №1 від 05.07.2006р.)

від відповідача  –Мєшков В.Г. –генеральний директор.

                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2006р., суддя Сало І.А., позов ЗАТ „Бродинафтопродукт»було задоволено. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди в володінні, користуванні і розпорядженні майном позивача шляхом повернення від відповідача позивачеві в натурі безпідставно набутого майна згідно переліку, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита, 118 грн. оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          З даним рішенням не погодився відповідач - ВАТ «Львівнафтопродукт»і оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що воно винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсності.

          ЗАТ „Бродинафтопродукт»подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2006р. у справі №1/506-11/138 скасувати, враховуючи наступне.

          Відповідно до ст.. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

          Як встановлено судом, 27 липня 2004р. ЗАТ «Бродинафтопродукт»звернувся з позовною заявою до господарського суду Львівської області, в якій просив суд зобов'язати ВАТ «Львівнафопродукт»усунути перешкоди в володінні, користуванні і розпорядженні майном власнику шляхом повернення в натурі безпідставно набутого майна з чужого незаконного володіння, що зберігається (повинно зберігатись) в майні, повернутому відповідачу 26.03.1999р. позивачем.

          Як вбачається з рішення арбітражного суду Львівської області від 26.02.1999р. у справі №1/1283-10/347, яким задоволено позов ВАТ «Львівнафтопродукт» до ЗАТ «Бродинафтопродукт»предметом позову по даній справі було визнання недійсним укладеного між сторонами договору фінансової оренди майна від 27.10.1997р. та доповнення до нього від 19.03.1998р. та від 17.04.1998р., проведення реституції на підставі ст.. 48 ЦК УРСР.

В подальшому 10.08.1999р. (ухвала арбітражного суду Львівської області) видано наказ у справі №1/1283-10/347, в якому не зазначено, на виконання якого рішення арбітражного суду Львівської області видано наказ.

Наказ по справі пред'явлено ЗАТ «Бродинафтопродукт», тобто позивачем по даній справі та відповідачем по справі №1/1283-10/347, до виконання. Державним виконавцем Бродовського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження по поверненню майна, що є власністю ЗАТ «Бродинафтопродукт» і знаходиться на зберіганні в ВАТ «Львівнафтопродукт». Постановою державного виконавця від 31.01.2004р. повернуто без виконання наказ стягувачу, ЗАТ «Бродинафтопродукт». Зі змісту постанови державного виконавця вбачається, що «державному виконавцю наказ поступив на виконання без переліку майна, яке слід передати стягувачу. Перелік майна стягувачем ЗАТ «Бродинафтопродукт»було долучено до заяви про примусове виконання наказу за №79 від 20.08.1999р., даний перелік майна не був затверджений судом і погоджений з боржником ВАТ «Львівнафтопродукт», але на час виконання наказу державним виконавцем боржник ВАТ «Львівнафтопродукт» не заперечував проти передачі майна, яке зазначено стягувачем. На протязі 1999-2002 років державним виконавцем передавалось майно стягувачу ЗАТ «Бродинафтопродукт», яке знаходилось за адресою м. Броди, вул.. Й. Ротта, 21, на території та складах ВАТ «Львівнафтопродукт», про що державним виконавцем при кожному виконанні складався акт про передачу майна, копії акту вручались представникам сторін виконавчого провадження.  08.08.2002р. державним виконавцем направлено у господарський суд  заяви про зміну способу і порядку виконання та про роз'яснення наказу арбітражного суду від 10.08.1999р. по справі №1/1283-10/347. На підставі ухвал господарського суду Львівської області від 03.10-07.10.2002р. у задоволенні заяви державному виконавцю було відмовлено з тих підстав, що ухвалою арбітражного суду Львівської області від 10.08.1999р. задоволено заяву ЗАТ «Бродинафтопродукт»про видачу наказу про примусову передачу йому майна, що є його власністю і знаходиться на зберіганні у ВАТ «Львівнафтопродукт», однак без зазначеного асортименту, кількості та вартості майна. В ухвалі зазначено «… не маючи об'єктивних погоджених обома сторонами даних щодо кількості, асортименту, якості та ціни, арбітражний суд на має підстав визначити конкретно, яке майно має бути передано».

Предметом позову по даній справі позивач - ЗАТ «Бродинафтопродукт»визначив усунення з боку ВАТ «Львівнафтопродукт»перешкод в володінні, користуванні і розпорядженні майном власнику(позивачу) шляхом повернення в натурі безпідставно набутого майна з чужого незаконного володіння, що зберігається (повинно зберігатись) в майні, повернутому відповідачу 26.03.1999р. позивачем, - на підставі ст..ст. 940-942, 954, 958, 1212-1213 ЦК України.

Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.

Згідно ст. 391 цього  Кодексу власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2006р. у даній справі було зобов'язано при новому розгляді суди, які розглядатимуть справу встановити яке саме майно є предметом спору за цією справою, які обставини у справі, що мають відношення до предмету спору слід вважати  встановленими, в чому полягають причини виникнення спору між сторонами та які саме докази можна покласти в основу того рішення, яке має бути постановлене у справі.

Однак  суд першої інстанції, всупереч вимогам ст..111-12 ГПК України не виконав зазначені вказівки суду касаційної інстанції та не встановив дійсних обставин справи і спірного майна, яке є предметом спору.

Відповідно до вимог ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач по даній справі - ЗАТ «Бродинафтопродукт»проігнорував вимоги даної норми процесуального закону та не довів судам обох інстанції своє право власності на перелік майна зазначеного ним в позовній заяві. Посилання позивача на односторонньо складений акт інвентаризації від 10.03.1999 р. та сальдову відомість від 20.03.1999 р. (т.2, а.с.68-81) не можуть бути визнані належними доказами по справі в розумінні ст..34 ГПК України, оскільки вони не завірені, не погоджені протилежною стороною –відповідачем та повністю ним заперечуються.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи і дана обставина не заперечується позивачем, що  на протязі 1999-2002 років державною виконавчою службою передавалось майно стягувачу ЗАТ «Бродинафтопродукт», яке знаходилось на території та складах ВАТ «Львівнафтопродукт», про що державним виконавцем при кожному виконанні складався акт про передачу майна, копії акту вручались представникам сторін. На час розгляду справи в апеляційному суді неможливо встановити за збігом тривалого періоду часу яке майно передано позивачу, а яке ще можливо знаходиться на території відповідача. Як зазначалось раніше відповідач не приймав від позивача на зберігання жодного майна та відповідно відсутні будь-які документи, що могли б підтвердити вказану обставину.

За таких обставин справи апеляційний суд вважає, що позивач не довів суду своє право власності на зазначений ним перелік майна, а відтак   не довів суду підстав виникнення в нього права згідно ст..391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Апеляційний суд вважає також необґрунтованим, а тому безпідставним твердження позивача про чинення йому перешкод у користуванні нібито належним йому майном. Дана обставина всупереч вимог ст..ст.33-34 ГПК України не підтверджена жодним документом, а ґрунтується виключно на поясненні позивача, що територія відповідача обладнана огорожею та вхід на неї по стороннім особам заборонений.

Виходячи з наведеного апеляційний суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про безпідставне набуття відповідачем майна позивача, а тому помилковим застосування норм матеріального права, що регулюють правовідносини внормовані главою 83 ЦК України.

Окрім того апеляційний суд зазначає грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема вимог ст..ст. 22,56,59 ГПК України.

Відповідно до ст..22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В  позовних вимогах від 24.07.2004 р. позивач просив суд  зобов'язати відповідача усунути перешкоди в володінні, користуванні і розпорядженні майном позивача шляхом повернення від відповідача позивачеві в натурі безпідставно набутого майна. Вказані вимоги були предметом судового розгляду  касаційної інстанції (Постанова Вищого господарського суду України від 02.03.2006р. у даній справі). В подальшому позовні вимоги позивачем не змінювались і не уточнювались відповідно до вимог розділу 7 ГПК України.

В матеріалах справи – т.2, а.с. 63-66 є пояснення представника позивача, в яких він просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно згідно зазначеного переліку. Дане пояснення в канцелярії суду не зареєстроване, відповідачу не надіслане, отже його ні по суті ні по змісту не можна вважати уточненням позовних вимог. Крім того відповідач клопотав про відкладення розгляду справи –т.2 а.с.82, не був присутній на судовому засіданні 20.07.2006 р., коли виносилось судове рішення та не був ознайомлений з вказаним поясненням та клопотанням позивача.

За таких обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції грубо порушив права сторони –відповідача, передбачені ст..22 ГПК України, конституційне право особи на захист та прийнявши до уваги пояснення позивача від 20.07.2006 р. не оформлені належним чином, вийшов за межі позовних вимог від 24.07.2004 р.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ВАТ «Львівнафтопродукт»задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2006 року у справі №1/506-11/138  (1/622-27/221) (1/224-15/111) скасувати повністю.

Постановити нове рішення, яким в позові ЗАТ „Бродинафтопродукт» відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи передати в господарський суд  Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                       О.Л. Мирутенко   

Судді:                                                                                                  Г.М. Гнатюк

                                                                                                                 Н.М. Кравчук