Постанова

від 17.10.2006 по справі 16/341-06-9192а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/341-06-9192А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" жовтня 2006 р. Справа  № 16/341-06-9192А

Господарський суд Одеської області

у складі судді Желєзної С.П.

при секретарі судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача :     Соловйов В.В. по дов.№23/09 від 09.2006р;

Від відповідача:  Ковачов О.М. по дов. №123/к/10-0117 від 10.04.2006р.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом приватного підприємства „ВНЦ” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення №0037061502/0 від 14.07.2006р. та зобов'язання поновити суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4.910.000,00грн. на картці особового рахунку ПП “ВНЦ”,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ВНЦ” (далі по тексту ПП “ВНЦ”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0037061502/0 від 14.07.2006р., прийнятого на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 2229 від 13.07.2006р. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі по тексту Порядок № 327) та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758 (далі по тексту Порядок № 253).

Заявою вих. № 23/09 від 18.09.2006р. ПП “ВНЦ” позовні вимоги були уточнені, у зв'язку з чим останній просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0037061502/0 від 14.07.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому представником державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси у судовому засіданні 25.09.2006р., проти позовних вимог заперечує, стверджуючі про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з допущеним позивачем порушенням вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями ), що зумовило зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ  на суму 4.910.000,00грн. та відсутністю з боку відповідача будь-яких порушень вимог діючого законодавства при проведенні невиїзної документальної перевірки податкової декларації  з податку на додану вартість.

Заявою вих. № 34/09 від 25.09.2006р. ПП “ВНЦ” позовні вимоги були уточнені, у зв'язку з чим останній просить визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0037061502/0  від 14.07.2006р. та зобов'язати відповідача  поновити суму, яка підлягає  бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4.910.000,00 грн. на картці особового  рахунку позивача.

Як вбачається з заяви вих. № 41/09 від 29.09.2006р.,  позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на неправомірність зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2006р. на суму 4.910.000,00грн., обґрунтовуючи це  наявністю у нього права на бюджетне відшкодування 4.910.000,00грн. податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Вищенаведена редакція позовних вимог ПП “ВНЦ”, згідно заяви вих.№ 41/09 від 29.09.2006р.,  є остаточною у зв'язку з чим приймається господарським судом до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності за квітень 2006 року до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси була подана податкова декларація з податку на додану вартість.

Пізніше до податкової декларації з податку на додану вартість, складеної ПП „ВНЦ” за квітень 2006р., до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та уточнюючий розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Державною податковою  інспекцією у Приморському районі м. Одеси була  здійснена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, складену ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., та  уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до неї, за результатами якої був складений акт перевірки від 13.07.2006р. №2229.

В акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 2229 від 13.07.2006р. зазначено, що позивачем у порушення вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями ) безпідставно заявлено суму до бюджетного відшкодування, оскільки бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку здійснюється лише на підставі податкової декларації, у зв'язку з чим сума ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню зменшується на 4.910.000,00грн., та збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 4.910.000,00грн.

На підставі акту перевірки № 2229 від 13.07.2006р. державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення №0037061502/0 від 14.07.2006р., яким позивачу було відмовлено  у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4.910.000,00 грн.

Однак, як вбачається з позовної заяви з наступними уточненнями, ПП „ВНЦ” вважає, що при здійсненні невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2006р. та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до неї,  позивач був позбавлений права надати письмові пояснення стосовно предмету перевірки, підписати акт перевірки, надати свої заперечення та зауваження. Крім того, на думку позивача, при складанні зазначеного акту відповідачем не було дотримано вимог п. 1.8 Порядку № 327 щодо наскрізної нумерації сторінок акту невиїзної документальної перевірки та оформлення акту на номерному  бланку органу   державної   податкової   служби   для   складання   актів документальних перевірок. З огляду на викладене, позивач вважає, що  акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 2229 від 13.07.2006р. складений неправомірно, що у свою чергу тягне неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0037061502/0 від 14.07.2006р. Крім того, в обгрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог Порядку № 253  щодо порядку вручення платникам податків податкових повідомлень.

З огляду на викладене, позивач, вважаючи що він був неправомірно позбавлений права на бюджетне відшкодування, звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення №0037061502/0 від 14.07.2006р. та зобов'язання відповідача поновити суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4.910.000,00грн. на картці особового рахунку ПП “ВНЦ”.

Судом не приймаються до уваги як несуттєві доводи  позивача щодо відсутності у акті перевірки №2229 від 13.07.2006р. наскрізної нумерації сторінок, оскільки акт складений усього на двох сторінках.  Крім того, твердження позивача стосовно порушення відповідачем вимоги п. 1.8 Порядку № 327 щодо оформлення актів на  номерних бланках, на думку суду, безпідставне, оскільки як вбачається з акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 2229 від 13.07.2006р.,  він був оформлений  на номерному бланку органу   державної   податкової   служби   для   складання   актів документальних перевірок.

Однак, проаналізувавши доводи та документи, які були надані учасниками процесу, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПП “ВНЦ” правомірні, містяться на законних підставах та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.  бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень п.п.7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.  сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.  При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із вимогами  п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.  якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. платник податку може прийняти самостійне  рішення  про зарахування  належної  йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення  податкових  зобов'язань  з  цього   податку   наступних податкових  періодів.  Зазначене  рішення відображається платником податку у податковій  декларації,  яку  він  подає  за  наслідками звітного  періоду,  в  якому  виникає  право  на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами  цієї  статті. При  прийнятті  такого  рішення зазначена сума не враховується при розрахунку  сум  бюджетного  відшкодування  наступних   податкових періодів.

Відповідно до вимог п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту –Порядок № 166), якщо в наступному звітному податковому періоді  різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до п. 1.11 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (зі змінами і доповненнями)  податкова  декларація,  розрахунок  (далі  -  податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору  (обов'язкового  платежу).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (зі змінами і доповненнями), якщо у  майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п 4.4 Порядку № 166,  якщо платник самостійно виявив помилки,  що містяться  у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до п. 4.4.1 Порядку № 166 у разі виправлення помилок  у  рядках  поданої  раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно з положеннями п.п. 4.4.1 п.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (зі змінами і доповненнями) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

Керуючись п.п. 4.4.1 п.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (зі змінами і доповненнями), виходячи з порівняльного аналізу  змісту положень Порядку № 166 щодо складання та подання уточнюючого розрахунку та податкової декларації,  на підставі аналізу п. 1.11 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (зі змінами і доповненнями), суд доходить висновку що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок є фактично невід'ємною частиною раніше поданої податкової декларації з податку на додану вартість. Отже подання платником податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, відповідному податковому органу уточнюючого розрахунку до  податкової декларації,  за переконанням  суду,  не суперечить вимогам п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р., оскільки підставою для бюджетного відшкодування у даному випадку є виправлені уточненим розрахунком дані раніше поданої податкової декларації. Крім того, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки № 2229 від 14.07.2006р. на порушення позивачем норм п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р., взагалі безпідставне, оскільки зазначені норми стосуються порядку бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, і не підлягають застосуванню у даному випадку, так як виходячи із змісту  п. 8.9  уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, пов'язаних з неврахуванням ПП „ВНЦ” сум податкового кредиту за березень 2006р., позивач прийняв  рішення  про зарахування  належної  йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення  податкових  зобов'язань  з  цього   податку   наступних податкових  періодів, тобто вибрав інший спосіб відшкодування, який врегульований положеннями п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.

На підставі проведеного аналізу суд доходить висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань  з податку на додану вартість, поданий позивачем  у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, пов'язаних з неврахуванням ПП „ВНЦ” сум податкового кредиту за березень 2006р., є невід'ємною частиною податкової декларації з податку на додану вартість, складену позивачем за квітень 2006р. Це, в свою чергу, означає, що позивачем були виконані всі умови діючого законодавства для реалізації свого права на бюджетне відшкодування, а саме: згідно із змінами, внесеними   уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до  податкової декларації з податку на додану вартість, поданої  ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., була заявлена сума бюджетного відшкодування у розмірі 4.910.000,00грн., також був наданий уточнюючий  розрахунок суми бюджетного відшкодування. Заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума являє собою частину від'ємного значення податку на додану вартість минулого звітного (податкового) періоду, яка була відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за попередній податковий період.  Як вбачається з матеріалів справи сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, фактично сплачена позивачем у попередньому  податковому періоді (березні 2006р.) товариству з обмеженою відповідальністю  “Одеська вино-горілчана компанія” за товари (обладнання) на виконання умов договору поставки, укладеного між позивачем та товариством 23.01.2006р., що підтверджується платіжними дорученнями № 19 від 22.03.2006р., № 20  від 22.03.2006р., № 21  від 22.03.2006р., № 22  від 22.03.2006р., № 23  від 22.03.2006р. № 24  від 22.03.2006р.

Таким чином, викладене спростовує твердження відповідача наведені в акті перевірки та у відзиві на позов щодо порушення позивачем вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями)  та свідчить про правомірність дій  позивача при заявлені суми бюджетного відшкодування у розмірі 4.910.000грн. згідно уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ПП „ВНЦ” за квітень 2006р.

Більш того, відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями ) протягом  30  днів,  наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Як вбачається з акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 2229 від 13.07.2006р., відповідач, керуючись п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями ),   здійснював перевірку даних податкової декларації, поданої ПП „ВНЦ” за квітень 2006р., з урахуванням показників уточнюючого розрахунку, тобто своїми діями фактично підтвердив висновок суду щодо відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. при заявлені до бюджетного відшкодування 4.910.000,00грн.

Крім того, відповідно до п.4.1 Порядку № 327  до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок враховуються пояснення  та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки. Згідно з п. 2.3.2 Порядку № 327 у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання  надати перевіряючим  письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів,  що  підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до положень п. 4.3 Порядку  № 327  у разі здійснення невиїзної документальної перевірки підписання акту перевірки посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється  у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи  суб'єкта господарювання письмово запрошуються  для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у п. 4.2 цього порядку.

Як вбачається з акту №2229 від 13.07.2006р., з боку посадових осіб ПП “ВНЦ” не було відмови надати перевіряючим  письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів. Однак, відповідачем у порушення наведених  вимог Порядку № 327 при проведені перевірки  не були витребувані письмові пояснення посадових осіб  ПП „ВНЦ” стосовно предмету перевірки, крім того, всупереч наведеним вимогам чинного законодавства  позивач не був запрошений для підписання акту перевірки № 2229 від 13.07.2006р.,  що фактично призвело до позбавлення останнього права надати пояснення, зауваження або  заперечення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача щодо направлення ПП „ВНЦ” листа вих.  № 3032/10/15-02 від 28.04.2006р., яким останньому було запропоновано надати документи, що підтверджують факт оплати позивачем товарів у попередньому податковому періоді, оскільки зазначений лист був направлений у травні 2006р., а невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, складену ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., та  уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до неї, за результатами якої був складений акт №2229, здійснювалась у липні 2006р.  

Відповідно до положень п.11.2 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової служби від 19.02.1998р. № 80, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. № 172/2612 при призначені чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби  здійснюється або може здійснюватися перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач посилається на акти про результати перевірки місцезнаходження ПП „ВНЦ” код 32432182 по юридичній адресі № 49/15-02 від 10.05.2006р. та № 46/15-02 від 28.04.2006р., якими визначено, що позивач за юридичною адресою не знаходиться, а його фактична адреса не відома.  Однак, по-перше, суду не вбачається за правомірне посилання відповідача виключно на акти № 49/15-02 від 10.05.2006р. та № 46/15-02 від 28.04.2006р., які не можуть достовірно підтвердити відсутність позивача за юридичною адресою, оскільки, як вбачається з тексту цих актів,  складені  вони виключно посадовими особами відповідача та із змісту актів не зрозуміло яким чином проводилась зазначена перевірка. По-друге, як вбачається з реєстру відправки кореспонденції ПП “ВНЦ” та листа вих. № 20/03 від 20.03.2006р., позивач належним чином повідомив Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси про своє фактичне місцезнаходження.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо неможливості витребувати у позивача пояснення, зауваження або  заперечення стосовно предмету перевірки та запросити його для підписання акту перевірки до органу державної податкової служби.

Таким чином суд, доходить висновку щодо порушення прав позивача при здійсненні  державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, складену ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., та  уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до неї, у зв'язку з позбавленням його можливості надати будь-які пояснення та документи стосовно предмету перевірки, а також підписати зазначений акт разом із посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку. Це в свою чергу означає,   порушення відповідачем вимог п.4.1 Порядку № 327 щодо врахування пояснень та зауважень, наданих посадовими особами платника податку, при складанні акту перевірки.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо обґрунтованості та правомірності акту перевірки №2229 від 13.07.2006р., та порушення позивачем вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями).

Як вже було зазначено раніше, на підставі акту перевірки №2229 від 13.07.2006р. державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення №0037061502/0 від 14.07.2006р., яким позивачу було відмовлено  у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі  4.910.000,00 грн.

Згідно із п. 4.4 Порядку № 253  після складання в той самий день податкове повідомлення передається  структурному  підрозділу,  до  функцій  якого входить реєстрація  вхідної  та  вихідної  кореспонденції,  для надсилання (вручення)  платнику  податків.  У  структурному  підрозділі, який склав  податкове повідомлення, залишається його копія.

Відповідно до п 4.5 Порядку №253 структурний   підрозділ,   до  функцій  якого  входить реєстрація  вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу, або  відповідальна  особа, визначена керівником податкового органу для   виконання   таких  функцій,  у  день  отримання  податкового повідомлення  від структурного підрозділу, що його склав, надсилає (вручає)  податкове  повідомлення  платнику  податків.

Згідно із положеннями п. 4.6. Порядку №253 податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Однак, як вбачається корінця податкового повідомлення-рішення №0037061502/0 від 14.07.2006р. державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси вручила представнику ПП „ВНЦ” оспорюване податкове  повідомлення-рішення  лише 20.07.2006р., тобто з порушенням строків, встановлених Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21.06.2001р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси правомірності свого рішення, а також порушення відповідачем  при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки  податкової декларації з податку на додану вартість, складену ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., та  уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до неї, вимог діючого законодавства та наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4.910.000,00грн., суд доходить висновку щодо обґрунтованості та правомірності заявленого ПП “ВНЦ” позову та наявності підстав для його задоволення у повному обсязі.

У відповідності до п.1,2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Підсумовуючи наведене, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0037061502/0від 14.07.2006р. слід визнати протиправним та скасувати та зобов'язати відповідача поновити суму, яка підлягає  бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4.910.000,00грн. на картці особового  рахунку ПП “ВНЦ”.

Судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно зі                 ст.ст. 87, 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160 –163, 167 п.п. 3, 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, п/п “б” п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0037061502/0 від 14.07.2006р.

3.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси / 65012, м. Одеса, Французький бульвар, 7/  поновити суму, яка підлягає  бюджетному відшкодуванню, у розмірі 4.910.000,00грн. / чотири мільйона дев'ятсот десять тисяч грн. 00 коп./ на картці особового  рахунку приватного підприємства “ВНЦ” / 65020, м. Одеса, вул. Успенська, 115, кв. 8, код ЄДРПОУ 32432182 /.

4.          Стягнути за рахунок державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31117095600008 в управлінні Держказначейства  в  Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн.40 коп. / три грн.40 коп./ на користь приватного підприємства “ВНЦ” / 65020, м. Одеса, вул. Успенська, 115, кв. 8, код ЄДРПОУ 32432182 /.

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2006р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.