Постанова

від 17.10.2006 по справі 16/342-06-9193а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/342-06-9193А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" жовтня 2006 р. Справа  № 16/342-06-9193А

Господарський суд Одеської області

у складі судді Желєзної С.П.

при секретарі судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача :     Соловйов В.В. по дов.№23/09 від 09.2006р;

Від відповідача:  Ковачов О.М. по дов. №123/к/10-0117 від 10.04.2006р.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом приватного підприємства „ВНЦ” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення №0019671502/0 від 16.05.2006р. та зобов'язання поновити суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 90.000,00грн. на картці особового рахунку ПП “ВНЦ”,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ВНЦ” (далі по тексту ПП “ВНЦ”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0019671502/0 від 16.05.2006р., прийнятого на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 652/15-02 від 16.05.2006р. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі по тексту Порядок № 327) та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758 (далі по тексту Порядок № 253).

Заявою вих. № 28/09 від 18.09.2006р. ПП “ВНЦ” позовні вимоги були уточнені, у зв'язку з чим останній просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0019671502/0 від 16.05.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому представником державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси у судовому засіданні 25.09.2006р., проти позовних вимог заперечує, стверджуючі про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з допущенням позивачем порушення вимог п.п.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями ), що зумовило зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень  2006р. на суму 90000,00грн. та відсутністю з боку відповідача будь-яких порушень вимог діючого законодавства при проведенні невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, складеної ПП “ВНЦ” за квітень 2006р.

Заявою вих. № 39/09 від 25.09.2006р. ПП “ВНЦ” позовні вимоги були уточнені, у зв'язку з чим останній просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0019671502/0 від 16.05.2006р. та зобов'язати відповідача  поновити суму, яка підлягає  бюджетному відшкодуванню, у розмірі 90.000,00грн. на картці особового  рахунку позивача.

Як вбачається з заяви вих. № 42/09 від 29.09.2006р.,  позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на неправомірність зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2006р. на суму 90000,00грн., обґрунтовуючи це  наявністю у нього права на бюджетне відшкодування 90000,00 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Вищенаведена редакція позовних вимог ПП “ВНЦ”, згідно заяви вих.№ 42/09 від 29.09.2006р.,  є остаточною у зв'язку з чим приймається господарським судом до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку декларації з податку на додану вартість, подану за квітень 2006р. ПП “ВНЦ”, за результатами якої був складений акт перевірки від 16.05.2006р. №625/15-02.

В акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 625/15-02 від 16.05.2006р. зазначено, що позивачем у порушення вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями ) та п. 5.11 та 5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації  з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції  України 09.07.1997р. за № 250/2054 (далі по тексту Порядок № 166) для перевірки не надані документи, які підтверджують здійснення позивачем оплати постачальникам товарів у попередньому податковому періоді (березні 2006р.), у зв'язку з чим зменшується сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню  за  квітень 2006р. на 90000,00грн., а залишок від'ємного значення ПДВ  у розмірі 90000,00грн. слід врахувати у складі податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі акту перевірки №652/15-02 від 16.05.2006р. державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було складено податкове повідомлення-рішення №0019671502/0 від 16.05.2006р., яким позивачу було відмовлено  у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі  90.000,00 грн.

Однак, посилаючись на те, що при здійсненні невиїзної документальної перевірки декларації з податку на додану вартість, подану за квітень 2006р. ПП “ВНЦ”, відповідачем не були витребувані  письмові пояснення посадових осіб ПП “ВНЦ” стосовно предмету перевірки, що призвело до позбавлення ПП “ВНЦ” права на бюджетне відшкодування 90000,00 грн. податку на додану вартість, а також враховуючи, що при складанні зазначеного акту відповідачем не було дотримано вимог п. 1.8 Порядку № 327 щодо наскрізної нумерації сторінок акту невиїзної документальної перевірки, позивач вважає, що  акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 625/15-02 від 16.05.2006р.  складений неправомірно, що у свою чергу тягне неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0019671502/0 від 16.05.2006р. З огляду на викладене, а також враховуючи, що у порушення вимог Порядку № 253 відповідачем не було надіслано ПП “ВНЦ” оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ПП “ВНЦ” звернулось до господарського суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення №0019671502/0 від 16.05.2006р. та зобов'язання поновити суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 90.000,00грн. на картці особового рахунку ПП “ВНЦ”.

При цьому, судом не приймаються до уваги як несуттєві доводи  позивача щодо відсутності у акті перевірки №652/15-02 від 16.05.2006р. наскрізної нумерації сторінок, оскільки акт складений усього на двох сторінках.

Однак, проаналізувавши доводи сторін та документи, які були надані учасниками процесу, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПП “ВНЦ” правомірні, містяться на законних підставах та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України  від 18.08.2005р.  № 350 (далі по тексту - Методичні рекомендації) підрозділи,  що здійснюють  адміністрування  податку  на додану вартість (далі - підрозділи адміністрування ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку. Відповідно до п. 3.1 Методичних рекомендацій з метою проведення такої перевірки доцільно отримати від платника ПДВ завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів, отриманих і виданих податкових накладних, форми та порядок ведення яких встановлено наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" (у редакції наказу ДПА України від 30.06.2005 р. N 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за N 769/11049, за попередній податковий період, в якому фактично сплачено суму ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), та податковий період, в якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обов'язок витребувати від платника ПДВ завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, покладений на органи державної податкової служби, що здійснюють  адміністрування  податку  на додану вартість.

Відповідно до п. 2.3.2 Порядку № 327 за кожним   відображеним  в  акті  фактом  порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний  документ,  на  підставі  якого   вчинено записи   у   податковому   та   бухгалтерському   обліку  (навести кореспонденцію рахунків операцій),  та інші докази,  що достовірно підтверджують наявність факту порушення;  у разі відсутності первинних  документів  або  ненадання  для перевірки  первинних  та  інших документів,  що підтверджують факт порушення,  зазначити перелік цих документів.  При цьому  до  акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта  господарювання (у межах їх компетенції),  що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання  надати перевіряючим  письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів,  що  підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з акту №652/15-02 від 16.05.2006р., факт відмови посадових осіб ПП “ВНЦ” надати перевіряючим  письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів відсутній.

Однак, відповідачем при проведені перевірки належним чином не були витребувані ані письмові пояснення працівників ПП “ВНЦ”, ані завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів, отриманих і виданих податкових накладних, як того вимагають наведені положення чинного законодавства. Адже, відповідно до положень діючого законодавства, саме на органи державної податкової служби покладений обов'язок доведення наявності факту порушення податкового законодавства з боку платників податків.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача щодо направлення ПП „ВНЦ” листа вих.  № 3032/10/15-02 від 28.04.2006р., яким позивачу для перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ПП “ВНЦ” за березень та лютий 2006р.,  було запропоновано надати документи, що підтверджують факт оплати позивачем товарів у попередніх податкових періодах, тобто за лютий та за січень 2006р. Однак, державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси здійснювалась невиїзна документальна перевірка декларації з податку на додану вартість, подану за квітень 2006р. Таким чином, за переконанням суду, лист вих.  № 3032/10/15-02 від 28.04.2006р. не стосується предмету доказування, у зв'язку з чим судом до розгляду не приймається.

Таким чином, суд доходить висновку щодо порушення прав позивача при здійсненні  державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси невиїзної документальної перевірки декларації з податку на додану вартість, подану за квітень 2006р. ПП “ВНЦ”, у зв'язку з позбавленням його можливості надати будь-які пояснення та документи стосовно предмету перевірки. Це в свою чергу означає,  що відповідачем у порушення вимог п.2.3.2 Порядку № 327 фактично не були зібрані всі необхідні докази,  що достовірно підтверджували б наявність факту порушення податкового законодавства з боку ПП „ВНЦ”.

Більш того, відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.  бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень п.п.7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.  сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.  При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із вимогами  п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р.  якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. платник податку може прийняти самостійне  рішення  про зарахування  належної  йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення  податкових  зобов'язань  з  цього   податку   наступних податкових  періодів.  Зазначене  рішення відображається платником податку у податковій  декларації,  яку  він  подає  за  наслідками звітного  періоду,  в  якому  виникає  право  на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами  цієї  статті. При  прийнятті  такого  рішення зазначена сума не враховується при розрахунку  сум  бюджетного  відшкодування  наступних   податкових періодів.

Відповідно до вимог 5.12 Порядку №166, якщо в наступному звітному податковому періоді  різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були виконані наведені умови діючого законодавства, а саме: у податковій декларації з податку на додану вартість, складеній  ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., була заявлена сума бюджетного відшкодування у розмірі 90000,00грн., та до декларації був доданий  розрахунок суми бюджетного відшкодування. Заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума являє собою частину від'ємного значення податку на додану вартість минулого звітного (податкового) періоду, яка була відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за попередній податковий період.  Як вбачається з матеріалів справи сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, фактично сплачена позивачем у попередньому  податковому періоді постачальнику товарів (обладнання) на виконання умов договору поставки, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю  “Одеська вино-горілчана компанія” 23.01.2006р., що підтверджується платіжними дорученнями № 19 від 22.03.2006р., № 20  від 22.03.2006р., № 21  від 22.03.2006р., № 22  від 22.03.2006р., № 23  від 22.03.2006р. № 24  від 22.03.2006р.

Викладене спростовує твердження відповідача наведені в акті перевірки та у відзиві на позов щодо порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями)  та свідчить про правомірність  заявлення позивачем  суми бюджетного відшкодування у розмірі 90000,00грн.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо обґрунтованості та правомірності акту перевірки №652/15-02 від 16.05.2006р., та порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97–ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями).

Як вже було зазначено раніше, на підставі акту перевірки №652/15-02 від 16.05.2006р. державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було складено податкове повідомлення-рішення №0019671502/0 від 16.05.2006р., яким позивачу було відмовлено  у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі  90.000,00 грн.

Відповідно до п 4.5 Порядку №253 структурний   підрозділ,   до  функцій  якого  входить реєстрація  вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу, або  відповідальна  особа, визначена керівником податкового органу для   виконання   таких  функцій,  у  день  отримання  податкового повідомлення  від структурного підрозділу, що його склав, надсилає (вручає)  податкове  повідомлення  платнику  податків.

Згідно із положеннями п. 4.6. Порядку №253 податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з реєстру відправки кореспонденції ПП “ВНЦ” та листа вих. № 20/03 від 20.03.2006р., позивач належним чином повідомив Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси про своє фактичне місцезнаходження.  

Однак,  в порушення наведених вимог законодавства державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси, керуючись п. 4.9 Порядку № 253, розмістила оспорюване податкове  повідомлення-рішення  на  дошці  податкових оголошень (повідомлень).

Відповідно до п. 4.9 Порядку № 253 якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та  вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Враховуючи той факт, що відповідач був повідомлений про фактичне місцезнаходження ПП “ВНЦ”, суд вважає неправомірним застосування відповідачем  п.4.9 Порядку № 253 та складання акту про неможливість вручення податкового  повідомлення-рішення № 8/15-02 від 29.05.2006р.

З огляду на викладене, судом не приймається до уваги наданий відповідачем у підтвердження виконання останнім умов п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21.06.2001р.,  акт про неможливість вручення податкового  повідомлення-рішення № 8/15-02 від 29.05.2006р., із змісту якого вбачається, що перевірка місцезнаходження позивача здійснювалася лише за юридичною адресою.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що згідно з актами про результати перевірки місцезнаходження ПП „ВНЦ” код 32432182 по юридичній адресі № 49/15-02 від 10.05.2006р. та № 46/15-02 від 28.04.2006р.  позивач  не знаходиться за юридичною адресою, оскільки відповідно до п. 4.9 Порядку № 253 неможливість вручення податкового повідомлення пов'язується із незнаходженням платника податків за фактичною адресою.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку щодо порушення державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21.06.2001р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси правомірності свого рішення, а також порушення відповідачем  при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки  податкової декларації  з податку на додану вартість, складеної  ПП “ВНЦ” за квітень 2006р., вимог діючого законодавства та наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 90000,00грн., суд доходить висновку щодо обґрунтованості та правомірності заявленого ПП “ВНЦ” позову та наявності підстав для його задоволення у повному обсязі.

У відповідності до п.1,2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Підсумовуючи наведене, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0019671502/0 від 16.05.2006р. слід визнати протиправним та скасувати, та зобов'язати відповідача поновити суму, яка підлягає  бюджетному відшкодуванню, у розмірі 90.000,00грн. на картці особового  рахунку ПП “ВНЦ”.

Судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно зі                 ст.ст. 87, 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160 –163, 167 п.п. 3, 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, п/п “б” п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0019671502/0 від 16.05.2006р.

3.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси  / 65012, м. Одеса, Французький бульвар, 7/ поновити суму, яка підлягає  бюджетному відшкодуванню, у розмірі 90.000,00грн. /дев'яносто тисяч грн. 00 коп./ на картці особового  рахунку приватного підприємства “ВНЦ” / 65020, м. Одеса, вул. Успенська, 115, кв. 8, код ЄДРПОУ 32432182 /.

4.          Стягнути за рахунок державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31117095600008 в управлінні Держказначейства  в  Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн.40 коп. / три грн.40 коп./ на користь приватного підприємства “ВНЦ” / 65020, м. Одеса, вул. Успенська, 115, кв. 8, код ЄДРПОУ 32432182 /.

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2006р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.