Ухвала

від 31.10.2006 по справі 3/219-2779

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/219-2779

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА             

31.10.06                                                                                           Справа  № 3/219-2779

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевич В. В.

                                           Слука М. Г.     

розглянув           апеляційну скаргу ТзОВ «Гама», м. Тернопіль від 07.09.2006 р. № 91

на рішення           Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 р.

у справі           № 3/219-2779

за позовом           Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до           ТзОВ «Гама», м. Тернопіль

про           стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 154, 40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –не з'явився

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –Головецька Г. М. –директор (виписка з протоколу № 1 від 02.12.2005 р.); Михайленко Н. А. –головний бухгалтер (довіреність № 117 від 30.10.2006 р.)

Представникам відповідача (скаржника) у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 31.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 р. у склад колегії було введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 р. у справі № 3/219-2779 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ „Гама”, м. Тернопіль про стягнення 2 154, 40 грн. (в тому числі 40, 11 грн. пені за порушення термінів сплати) штрафних санкцій за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда у 2005 році позов задоволено.

          При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», п.п. 3, 5, 10 –14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 та мотивував його тим, що підприємство добровільно у поданому до Фонду звіті форми № 10-П за 2005 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів повідомило, що інвалід на підприємстві не працював, коли норматив у даному звітному періоді для нього становив в кількості 1 інваліда.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Тернопільської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дане рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, посилається на те, що на виконання ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємством у 2005 році було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда –мийник посуди в ресторані «Галич», про що було проінформовано Тернопільське обласне відділення Фонду Листом від 01.02.2005 р. Також, звітуючи про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за лютий 2005 року перед Тернопільським міським центром зайнятості, товариство вказало у звіті про наявність вакантної посади для інваліда, проте, жодного інваліда не було направлено з метою працевлаштування. Апелянт зазначає, що згідно ст. 18 вказаного Закону, працевлаштування інвалідів не є обов'язком підприємства, а органів, перелічених у цій статті.

У судовому засіданні представники скаржника (відповідача) підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на доводах, викладених у ній.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засіданні, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 1704217.

          Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача (скаржника) у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 14 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періодів повинен був становити в кількості 1 інваліда, проте на підприємстві не працював у 2005 році жодний інвалід.

За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку заборгованості по платежу до Фонду за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік ТзОВ «Гама»вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 4 228, 57 грн., відповідно, відповідачу були нараховані штрафні санкції в розмірі половини заробітної плати штатного працівника в сумі 2 114, 29 грн., а також 40, 11 грн. пені за несвоєчасну їх сплату.

На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством не сплачена та доказів погашення боргу суду не було представлено.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. від відповідача вимагалося подання доказів повідомлення центру зайнятості чи позивача про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда з лютого по грудень 2005 року. Від позивача, в свою чергу, вимагалося повідомити суд, чи отримав він лист від відповідача від 01.02.2005 р. про направлення для працевлаштування 1 інваліда, копія якого була додана до апеляційної скарги.

На вимогу вказаної ухвали відповідач подав копії Листів-відповідей від 07.09.2006 р. № 07/1405 та від 30.10.2006 р. № 07/1900, в яких Тернопільський міський центр зайнятості повідомляє, що ТзОВ «Гама»04.04.2005 р. та 28.09.2005 р. подавало інформацію про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда на посаду мийника посуди і дана інформація підтверджувалася у звітах про наявність вільних робочих місць щомісячно до 29.12.2005 р.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фонд соціального захисту інвалідів може застосувати до відповідача штрафні санкції лише за 7 місяців 2005 року, тобто до березня включно і з травня по серпень включно, оскільки починаючи в квітні та починаючи з вересня відповідач подавав звітності встановленої форми до центру зайнятості, в яких повідомляв про вільне робоче місце для працевлаштування інваліда.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області прийняте з неповним врахуванням всіх обставин справи і з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволити частково;

2.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 р. у справі № 3/219-2779 скасувати;

3.          Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволити частково в сумі 1 233, 34 грн. штрафних санкцій і 23, 40 грн. пені;

4.          Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог;

5.          В решті суми позову відмовити;

6.          Видання наказів доручити місцевому господарському суду;

7.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

8.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                                П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                                    В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                                    М. Г. Слука