Рішення

від 13.03.2012 по справі 5015/704/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/704/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12                                                                                           Справа№ 5015/704/12

За позовом:  Приватного підприємства «Львівський дистриб'ютор», м. Львів

до відповідача: Підприємства громадського харчування шкільних їдалень Галицького району м. Львова, м. Львів

про стягнення  38 926 грн. 09 коп.

                                                                           Суддя   Морозюк А.Я.

при секретарі Чопко К.М.

Представники сторін

Від позивача: Чорний Т.З. –представник

Від відповідача: Лобанова К.М. - директор

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 13.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 19.03.2012 року.

           Позов заявлено Приватним підприємством «Львівський дистриб'ютор»до Підприємства громадського харчування шкільних їдалень Галицького району м. Львова  про стягнення  38 926 грн. 09 коп., з яких 29 943,15 грн. –основного боргу, 8 982,94 грн. –штрафу.

           Ухвалою суду від 22.02.2012 року порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 13.03.2012 р.

Позивач у поданій суду позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору купівлі-продажу №08-00324 укладеного 26.08.2010 р. між ПП «Львівський дистриб'ютор»та Підприємством громадського харчування шкільних їдалень Галицького району м. Львова  позивач в період з 13.10.2011 р. до 09.12.2011 р., згідно товаро-транспортних накладних, поставив відповідачу продукти харчування. Однак відповідач за отриманий товар вчасно не розрахувався і станом на день подання позову до суду його борг складав 29 943,15 грн. За невиконання умов договору, відповідно до п.7.4 договору позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 8 982,94 грн.

13.03.2012 року представник позивача подав письмову заяву, в якій зазначив, що основний борг відповідачем сплачено і спір в частині стягнення основного боргу між сторонами відсутній. В частині стягнення суми штрафу позивач розмір позовних вимог зменшив до 2 000,00 грн., просить дану суму стягнути з відповідача. До заяви представник позивача долучив договір купівлі-продажу №08-417 від 10.01.2011 р., укладений між сторонами на аналогічних умовах викладених у договорі №08-00324 від 26.08.2010 р., та банківську виписку від 20.02.2012р. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 2 000,00 грн штрафу, в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.  

Відповідач у поданому суду письмовому поясненні, а його представник в судовому засіданні повідомив про сплату суми основного боргу, додавши відповідні докази. Представник відповідача просить штраф не стягувати, мотивуючи це тим, що підприємство займається харчуванням школярів за кошти місцевого бюджету та є комунальним підприємством, або зменшити штраф до мінімально можливих розмірів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар (продукти харчування в асортименті) на загальну суму 29 943,15 грн., що підтверджується підписаними повноважними особами сторін товаро-транспортними накладними №ЛД-0003984 від 04.11.2011 р., №ЛД-0004270 від 16.11.2011 р., №ЛД-0004312 від 17.11.2011 р., №ЛД-0004403 від 22.11.2011 р., №ЛД-0004636 від 06.12.2011 р., №ЛД-0004666 від 09.12.2011 р.

Як умова продажу, в зазначених товаро-транспортних накладних зазначений договір № 08-417 від 10.01.2011 року. Такий договір спершу не був доданий до матеріалів справи(позивач в позовній заяві посилався на договір купівлі-продажу №08-00324 від 26.08.2010 року), однак копію вказаного договору купівлі-продажу №08-417 від 10.01.2011 р. було долучено позивачем до матеріалів справи із письмовою заявою від 13.03.2012 р.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Львівський дистриб'ютор»(позивачем) та Підприємством громадського харчування шкільних їдалень Галицького району м. Львова (відповідачем) 10.01.2011 року було укладено договір купівлі-продажу №08-417. Відповідно до п. 1.1. договору продавець (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає та оплачує продукти харчування на умовах визначених у договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару, і є складовими частинами договору (п.1.2).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець повинен розрахуватися за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином  і  в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Відповідач в порушення умов договору вчасно за поставлений товар не розрахувався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позовна заява яка надійшла  до господарського суду 22.02.2012 р. датована позивачем 22.02.2012 р., в той же час, як вбачається з долученого до матеріалів справи платіжного доручення № 059 та банківської виписки, оплату у розмірі 3 354,46 грн. відповідачем проведено 20.02.2012 р., тобто до звернення позивача з позовом до суду.  Представник позивача підтвердив факт вказаного часткового погашення боргу відповідачем , який було здійснено  до дня звернення позивача  з позовом до суду, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 354,46 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Крім цього, після подання позову до суду, відповідачем погашено решту заборгованості в сумі 26 588,69 грн., про стягнення якої подано позов, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.02.2012 р. № 063 та від 28.02.2012 р. №064.  Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт погашення відповідачем основного боргу та відсутність предмету спору в цій частині, тому в частині стягнення суми основного боргу 26 588,69 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України(відсутній предмет спору).

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем погашено повністю.

         Відповідно до п. 4. ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором передбачено, що у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені (п.7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару(п.7.4 договору).

Як вбачається з розрахунку суми штрафу, позивачем за період з 31.12.2011 р. по 01.02.2012 р. нараховано відповідачу штраф у розмірі 8 982,94 грн., та в заяві від 13.03.2012 р.  суму заявленого штрафу позивачем було зменшено до 2 000,00 грн. Дану суму представник позивача просив стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суму штрафу не стягувати або зменшити її до мінімально можливих розмірів з мотивів того, що Підприємство громадського харчування шкільних їдалень Галицького району м. Львова засноване Львівською міською радою та є комунальним підприємством, фінансується з місцевого бюджету, іншого джерела надходження коштів у нього немає. Крім цього підприємство проводить харчування школярів І-IV класів, а в зв'язку із заборгованістю місцевого бюджету перед  ПГХ шкільних їдалень Галицького району м. Львова, здійснити вчасне погашення боргу було неможливо, оскільки це б призвело до неможливості прохарчувати школярів.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, видом діяльності якого є діяльність шкільних їдалень та кухонь(що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРЮО та ФОП), а також те що основна заборгованість відповідачем станом на дату розгляду справи повністю погашена(частина з якої ще до звернення з позовом), суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 500,00 грн. та стягнути дану суму з відповідача.  

          Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до позовних вимог, які підлягають задоволенню, та позовних вимог провадження у справі по яких підлягає припиненню.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 193, 231, 233 ГК України, ст.ст.3,509,526,551 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43,49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82 –85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

               ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Підприємства громадського харчування шкільних їдалень Галицького району м. Львова (79000, м. Львів, вул. Чайковського, 6, ідентифікаційний код 13828321) на користь Приватного підприємства «Львівський дистриб'ютор»(79000, м. Львів, пл. Маланюка, 3, ідентифікаційний код 30162780) –500 грн. 00 коп. –штрафу, 1 440 грн. 48 коп. - судового збору.

3.          Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 26 588,69 грн. припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

                Суддя                                                                                             Морозюк А.Я.