Рішення

від 16.09.2008 по справі 8495-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8495-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2008Справа №2-22/8495-2008

16 вересня 2008 року                     Справа №2-22/8495-2008

За позовом           Управління Державної служби охорони при МВС України АР Крим

(м. Сімферополь, вул. Міллера, 4)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний город»

(м. Сімферополь, вул. Турецька, 15)

про           стягнення  769,41 грн.       

          Суддя: Калініченко А.А.

Представники сторін:           

Позивача :          Дикопавленко Н.І.  – представник, дов. № 17/1-2749/А від 12.09.2008 р.

Відповідача:          не з'явився.  

Позивач – Управління Державної служби охорони при МВС України АР Крим  - звернулось  до Господарського суду АР Крим із позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний город»  781,41 грн. заборгованості за  надані послуги охорони за договором № ГРЦ 09-0145 від  01.06.2006 р.  

Відповідач явку представника у судове засідання тричі не забезпечив, у відзиві  на позовну заяву (вих. № 05-264 від 28.07.2008р.)  проти позову заперечував, посилаючись на те, що послуги з охорони надані позивачем неякісно.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача,  дослідивши представлені докази, суд

встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.06.2006 р.  було укладено договір, відповідно до якого Управління Державної служби охорони при МВС України АР Крим   прийняло на себе зобов'язання надавати відповідачу  послуги з охорони  (п.1 договору).

Згідно з п.   13 договору замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за послуги охорони.

Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України (далі ГК України)  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або  управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі й кредитор) має право  вимагати  від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку. Ст.  193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання  зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. (ст. 217 ГК України). При цьому,  учасники господарських відносин відповідають  за  невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ст. 218 ГК України). У відповідності зі ст. 230 ГК України  штрафними санкціями  визнаються  господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник  господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні  їм правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання.  Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України). Згідно зі ст. 343 ГК України  платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але  не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ,  яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України )  зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певні дії ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України( ст. 526 ЦК України). Виконання зобов'язання  може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Згідно з  актом виконаних робіт № СиВ-000707 від 31.12.2007 р., вартість наданих позивачем послуг з охорони у грудні 2007 р.  становить 14731,20 грн., з яких відповідачем перераховано 14554, 62 грн., непогашеною залишилась сума  176,58 грн.  Вартість послуг, наданих у березні 2008 р.  становить 8553,60 грн., з яких відповідачем перераховано лише 8000 грн. Непогашеною залишилась сума 553,60 грн.

Відповідач у порядку, передбаченому ст.33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг в повному обсязі у терміни, передбачені договором від 01.06.2006 р.

Посилання відповідача на те, що  послуги з охорони надані позивачем неякісно, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського    процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті факти, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування( ст.34 ГПК України).

          Посилання відповідача на те, що позивач не виконав вимогу відповідача щодо посилення охорони та здійснення пропуску осіб через вантажний лифт, таким доказом служити не може.

Поряд з вимогами про стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимогу про стягнення  3 % річних у сумі 39,23  грн.        

Відповідно до ст.  625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором від 01.06.2006 р., тому згідно зі статтею 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача  3 % річних у сумі  39,23  грн.         

У судовому засіданні, яке відбулось 18.09.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано   23.09.2008р.

Керуючись ст.ст. 49,  82 –85 ГПК України, суд

вирішив:

1.  Позов  задовольнити.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний город» (м.Сімферополь, вул. Турецька, 15, ЄДРПОУ 24034481; банківські реквізити невідомі) на користь Управління Державної служби охорони при МВС України АР Крим (м.Сімферополь, вул. Міллера, 4, ЄДРПОУ 08596943; банківські реквізити невідомі) 730,18 грн. заборгованості та 3 % річних у сумі 39,23 грн., а також 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.