Рішення

від 06.10.2008 по справі 9374-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9374-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2008Справа №2-7/9374-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Дельта» (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 7, ідентифікаційний код 21054342)

До відповідача  Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

Про зміну умов договору.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Портянко С. П., предст., дов. від 31.07.2008 р.

Від відповідача  - Лисак С. М., предст., дов. №11/5 від 17.01.2007 р.; Свиридов Є. Г., предст., дов. №11/67 від 27.08.2007 р.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Дельта» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в якому просить змінити умови укладеного між сторонами договору поставки №27 від 24.01.2008 р. щодо строків поставки товарів, визначених в пункті 1.1 Договору, виклавши пункт 2.2 Договору в наступній редакції «Постачальник здійснює поставку обладнання до 31 грудня 2008 року».

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору поставки №27 від 24.01.2008 р. позивач був зобов'язаний поставити відповідачу певне обладнання впродовж 90 днів від дати підписання договору. Строк поставки за рішення ГС АР Крим був продовжений до 30 липня 2008 р., однак навіть у цей строк позивач з об'єктивний причин був позбавлений можливості виконати свої договірні обов'язки.  Враховуючи те, що пропозиції по зміні строку виконання зобов'язання відповідачем були відхилені, позивач, керуючись статтею 652 Цивільного кодексу України, звернувся до суду за захистом свого права.

          У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив був прийнятий судом до розгляду.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

24.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Дельта» (Постачальник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений договір поставки №27, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар відповідно до наступної специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору:

- противикидний дивертер 30 Ду 762 мм, Ру 69 Атм в кількості 1 комплекту за ціною 4 166 670,00 грн. без ПДВ;

- гідравлічний дросель 3-1/16 на 10000 psi (ДУ 78 мм, Ру 700 Атм) в кількості 1 комплекту за ціною 625 000,00 грн. без ПДВ.

В свою чергу, Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору постачальник здійснює поставку товару протягом 90 днів з дати підписання договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору сума договору складає 5 750 004,00 грн.

Як вбачається з рішення Господарського суду АР Крим від 31.07.2008 р. у справі №2-13/5938-2008, на виконання умов договору відповідач 24.01.2008р. платіжним дорученням № 3207 перерахував на розрахунковий рахунок позивача гроші в сумі 5 030 004,00 грн., 12.02.2008 г. платіжнім дорученням № 3592 - 720000,00 грн. Цим же рішенням були внесені зміни до договору постачання № 27 від 24.01.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, та встановлений кінцевий строк постачання товару, наведеного в пункті 1.1 зазначеного договору – 30.07.2008 року.

Факти, встановлені зазначеним рішенням, у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом преюдиціальними, тобто такими, що звільнюються від доказування.

Матеріали справи свідчать, що листом від 01.07.2008 р. (а. с. 15) Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-3» повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній фірмі «Дельта», що в результаті невдач при проведенні техніко-експлуатаційних випробувань KFL противикидного дивертера (30 Ду 762 мм, Ру 69 Атм), який повинен був бути відвантажений за договором поставки №1-08, постачальник відмовляється від поставки цього устаткування. В цьому ж листі була запропонована поставка іншого аналогічного обладнання, але в строк до 30 грудня 2008 року.

Після цього позивачем на адресу Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» був направлений лист №23 від 31.07.2008 р., в якому ТОВ ВКФ «Дельта» зазначило, що внаслідок непередбачуваних обставин поставити обладнання в обумовлений договором строк (з урахуванням внесених судовим рішенням змін) неможливо, через що запропонувало погодити зміну строку поставки устаткування до 30 грудня 2008 року.

На вказану пропозицію відповідач листом №11-2702-а від 31.07.2008 р. повідомив, що ДАК «Чорноморнафтогаз» не має можливості продовжити строк поставки обладнання з посланням на статтю 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та статтю 84 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Проте, вказані посилання відповідача не є переконливими з огляду на наступне.

Так, в п. 2.4 договору поставки №27 від 24.01.2008 р. передбачено, що кількість товару, недопоставленого Постачальником у встановлений строк, поставляється ним в строк, який сторони узгоджують додатково.

Крім того, відповідно до 8.2 договору сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна направити пропозицію іншій стороні за договором.

Сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну або розірвання договору, в двадцятиденний строк після отримання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду (п. 8.3 Договору).

Згідно з п. 8.4 Договору у випадку, якщо сторони не дійшли згоди про зміну (розірвання) договору або у випадку неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням строку поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спор на вирішення суду.

Вказані положення відповідають приписам статті 6 Цивільного кодексу України, якою закріплений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

 Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

 Отже, зміна умов договору, а у випадку недосягнення згоди щодо відповідної згоди – можливість судового врегулювання розбіжностей, безпосередньо передбачені умовами укладеного між сторонами договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 84 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 р. N 274, на яку відповідач посилається в якості підстави для відмови у зміні строку виконання зобов'язання по поставці товару, передбачено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положення Цивільного кодексу України як нормативно-правового акту, що регулює відносини сторін під час укладання та виконання господарських договорів, застосовується і до договорів, які укладаються під час проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Суд звертає увагу на те, що ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

              Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

              1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

              2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути   після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

             3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

             4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Отже, ст. 652 ЦК України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. В цьому випадку законодавчо визнано, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у зв'язку з істотною зміною обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому ч. 1 ст. 652 ЦК України.

          Ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду  за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1 - 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня. В п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони. Суд звертає увагу на те, що про турботливість та обачність сторони йдеться тільки стосовно усунення причин після їх виникнення. Непроявленню стороною турботливості та обачності стосовно запобіганні настанню цих причин правового значення не надається.

          Суд зазначає, що позивачем надані належні докази того, що товар, який поставляється, є ексклюзивним, що, відповідно, потребує його поставки від іноземного виробника. Так, у рішенні ГС АР Крим від 31.07.2008 р. у справі №2-13/5938-2008 зазначено, що позивач є офіційним представником в Україні компанії, яка є єдиним виробником обладнання, що є предметом договору. Вказаний факт визнається судом преюдиціальним.

Наявність обставин, що ускладнюють можливість вчасного виконання позивачем своїх обов'язків за договором поставки зумовлена об'єктивними причинами, викладеними в листах від 01.07.2008 р. (а. с. 15) та №23 від 31.07.2008 р. (а. с. 12).

Зазначені обставини не залежать від волі позивача, виникли не з його вини,  та не можуть бути змінені або усунуті позивачем, а отже, є такими, що позбавляють позивача можливості вчасно виконати умови договору поставки №27 від 24.01.2008 р. в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів доцільності розірвання договору поставки та проведення нового конкурсу щодо закупівлі товару, визначеного у договорі поставки №27 від 24.01.2008 р. Суд вважає, що розірвання договору буде мати шкідливі наслідки для сторін, які полягатимуть у необхідності повторного проведення закупівлі, повернення отриманої позивачем попередньої оплати, тобто шкода від розірвання договору значно перевищуватиме затрати, які сторони понесуть для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд також приймає до уваги той факт, що договір поставки №27 від 24.01.2008 р. позивачем частково виконаний, що не заперечується відповідачем по суті.

                    Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені вище обставини є достатнім обґрунтуванням необхідності внесення змін до договору поставки №27 від 24.01.2008 р.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачений, зокрема, і такий спосіб, як зміна правовідношення.

          За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Дельта» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

  З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Змінити умови укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Дельта» (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 7, ідентифікаційний код 21054342) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) договору поставки №27 від 24.01.2008 р. щодо строків поставки товарів, визначених в пункті 1.1 Договору, виклавши пункт 2.2 Договору в наступній редакції «Постачальник здійснює поставку обладнання до 31 грудня 2008 року».

3.          Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Дельта» (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 7, ідентифікаційний код 21054342) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.