Рішення

від 13.09.2007 по справі 33/134-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/134-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.07р.

Справа № 33/134-07

за позовом  Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод",

м. Макіївка Донецької області   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "МетСнабКомплект", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 37700 грн.

                                                                                                                         Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

 Від позивача: Гурін М.В., довіреність 0109/136 від 02.08.06 року (заступник головного юрисконсульта)

Від відповідача: Карамишев Д.В., довіреність від 28.12.2005 року 

СУТЬ СПОРУ:

       Позивач – закрите акціонерне товариство "Макіївський металургійний завод"  звернувся  до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з  відповідача  - товариства з обмеженою відповідальністю "МетСнабКомплект" неустойки у розмірі 5 200 грн., попередньої оплати у розмірі 32 500 грн. та витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить задовольнити в заявленій сумі.

Представник відповідача в судовому засіданні  і відзиві на позовну заяву  просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, вважає,  що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо істотних умов договору № 1551,  а саме предмета, ціни та строку дії договору, а тому підстав для задоволення   позовних вимог не вбачає.

В судовому засіданні 07.08.2007 р.  за згодою представників позивача і відповідача   оголошено вступну  та резолютивну частини рішення суду .

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,

ВСТАНОВИВ :

         Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду  з проханням стягнути з відповідача неустойки у розмірі 5 200 грн., попередньої оплати у розмірі 32 500 грн., посилаючись на те, що  відповідач звернувся з пропозицією укласти договір на придбання труб ф 108Х14 мм ст.. 10-20 , довжиною 1, 7 м в кількості 10 тн., шляхом надання 05.10.2006 р.  факсом проекту договору та рахунку від 04.10.2006 р. № 10/10 для здійснення передплати відповідно до п.5. 2 Договору. У відповідь на зазначене звернення позивач  у відповідності до п.5.2.1 договору здійснив попередню оплату ( 50 % вартості) за замовлений товар у розмірі 32 000 грн. і з свого боку оформив проект договору від 19.10.2006 р. № 1551/06  і направив його для остаточного оформлення на адресу відповідача разом з   специфікацією № 1 до договору № 1551/06 від 19.10.2006 р.

       В силу п.1  ст.181 Господарського кодексу  України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

       Так, відповідно до п.2 ст.180  Господарського кодексу України (ст.. 638 Цивільного кодексу України)  господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору  сторони зобов'язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі  повинні  визначати найменування продукції (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Необхідними, а значить і істотними, слід вважати умови, що виражають природу відповідного договору.

        Згідно п.8, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

         Так, у відповідності з п.2 ст.642 Цивільного кодексу  України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Тобто, якщо особа, якій зроблено пропозицію, дала згоду укласти договір, але на умовах, які відрізняються від тих, що були  запропоновані, то вважається, що вона звернулася з новою пропозицією. Тому відповідь про згоду укласти договір на інших умовах являє собою нову пропозицію, у зв'язку з чим первісна оферта втрачає своє значення.

        Згідно ст.. 646 Цивільного кодексу України  відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

        Позивачем в якості своїх доводів надано суду факсокопію  проекту договору без номера та дати з підписом та печаткою відповідача (а.с. 5-6)  ; проект договору  від 19.10.2006 р. № 1551 з підписом та печаткою позивача  і специфікація №1 до  проекту договору № 1551 (а.с. 9-11). Відповідно  п. 4.2  проекту договору відповідача - ціна  по поставці товару складає 216 400, 80 грн. і здійснюється відповідно до специфікацій доданих до нього. Відповідно до  п. 4.2. проекту договору № 1551  позивача  -  ціна  по поставці товару складає 130 000,08 грн. і здійснюється відповідно до специфікацій доданих до нього.

       Відповідно до п. 2.1 проекту договору відповідача та проекту договору № 1551  позивача     передбачено , що об"єми поставки ресурсів та ціни визначаються у специфікаціях , які є невід"ємною частиною до договору.

      Відповідно до п. 10.4  проекту договору відповідача та проекту договору № 1551  позивача    зміни та доповнення до договору є чинними, якщо вони вчинені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін. Як вбачається з специфікації № 1 до проекту договору № 1551, яка направлена позивачем  на адресу    відповідача ,  вона  містить додаткові умови,  саме п.п 1,2, 3,4 (  вартість ресурсів, строк поставки , об"єм)  які  не підписані і не узгоджені відповідачем.

        Посилання позивача про стягнення з відповідача  5000 грн. неустойки  у розмірі 8% від вартості недопоставленої продукції, за прострочку  поставки ресурсів відповідно до п.7.3  проекту  договору , судом не приймаються ,  так як  сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а тому підстав для задоволення не вбачається.     

         Таким чином  суд дійшов висновку, що у даному випадку сторонами у передбачених законом порядку  та формі не було досягнуто згоди щодо усіх  істотних умов при укладенні договору, оскільки при укладенні сторонами господарського договору повинно бути погоджено предмет, ціна та строк дії договору, чого сторонами не було зроблено, тому договір вважається неукладеним.

        Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

    Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку в задоволенні позовних вимог відмовити.

      Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по справі покласти на позивача.

Керуючись ст.. 47 , 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.А.Рудовська

17.08.2007 р.