Ухвала

від 10.11.2011 по справі 2а-4847/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р.

Справа № 2а-4847/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді:                                  Рєзнікової С.С.

               суддів:                                                       Катунова В.В.,

                                                                                  Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання                                  Ульяненко А.Г.

представника позивача                                            Брагінської А.Л.

представника відповідача                                        Хроновського А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від  15.06.2011р. по справі № 2а-4847/11/2070

за позовом   Приватного підприємства "Слобода-буд"     

до  Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області            

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Слобода-буд" (далі по тексту - ПП "Слобода-буд"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000161810 від 18.04.2011р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 152046,25 рн., в тому числі: штрафні(фінансові) санкції - 30409,25 грн. та сума основного платежу - 121637,00 грн.;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000171810 від 18.04.2011р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 190058,75 грн., в тому числі: штрафні (фінансові) санкції - 38011,75 грн. та сума основного платежу - 152047,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, які викладені у акті перевірки № 246/1810/32858962 від 05.04.2011р. неправомірно кваліфіковані податковим органом, як порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач наполягав на реальності укладених угод і правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ.

На думку позивача, податковим органом податкові повідомлення-рішення прийняті незаконно, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Слобода-буд" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000161810 від 18.04.2011 року, № 0000171810 від 18.04.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 3, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 30.03.2011 року до 05.04.2011 року Чугуївською об’єднаною державною податковою інспекцією в Харківській області проведена документальна невиїзна перевірка ПП “Слобода-буд”(код ЄДРПОУ –32858962) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платниками податків ТОВ “Електроспецтех” та ТОВ “Техенергоресурс” за період 01.07.2007 по 30.09.2010 року, за результатами якої складено  акт № 246/1810/32858962 від 05.04.2011 р. (а. с. 12-29, том 1).

Відповідно до висновків акту перевірки № 246/1810/32858962 від 05.04.2011р., встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 121637 грн., в тому числі: березень 2008 року - 2652,00 грн., квітень 2008 року – 6006,00 грн., травень 2008 року – 10367,00 грн., липень 2008 року – 9417,00 грн., серпень 2008 року – 5927,00 грн., вересень 2008 року – 9000,00 грн., жовтень 2008 року – 14995,00 грн., листопад 2008 – 4400,00 грн., грудень 2008 року – 1640,00 грн., лютий 2009 року – 1191,00 грн., березень 2009 року – 1160,00, квітень 2009 – 5851,00 грн., травень 2009 року – 8882,00 грн., червень 2009 року – 5268,00 грн., липень 2009 року – 6079,00 грн., серпень 2009 року 6555,00 грн., вересень 2009 року – 2445 грн., жовтень 2009 року –2800,00 грн., листопад 2009 року – 2875,00 грн., травень 2010 року – 9430,00 грн., серпень 2010 року – 3679,00 грн. та порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з чим був занижений податок на прибуток у загальній сумі 152047,00 грн.

На підставі акту перевірки Чугуївською об’єднаною державною податковою інспекцією  18.04.2011 року прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000161810 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 152046,25 грн., в тому числі: основний платіж – 121637,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 30409,25 грн. та податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 190058,75 грн., в тому числі: за основним платежем – 152047,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями – 38011,75 грн. (а. с. 10, 11).

Не погодившись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, проте як позивачем документально підтверджена реальність виконання укладених угод, їх законність і відповідність вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки № 246/1810/32858962 від 05.04.2011р., за результатами проведеної перевірки правових відносин ПП «Слобода-буд» з ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс», податковим органом встановлено, що контрагентами позивача були безпідставно виписані податкові накладні за укладеними договорами на податкові зобов’язання на продаж товарів (робіт, послуг) ПП «Слобода-буд».

Податковий орган стверджує про відсутність підприємств, ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс», за місцем їх знаходження та ненадання податковому органу первинних бухгалтерських (податкових) документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту і податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р.

Крім того, перевіркою встановлена наявність взаємовідносин ТОВ «Електроспецтех» з підприємствами, які мають ознаки фіктивності та стани відмінні від «0», зокрема, ПП «Елітпромстандарт» та ПП «Інтерновація». У ході перевірки податковим органом встановлено відсутність поставок товарів за угодами укладеними ТОВ «Електроспецтех»  з ПП «Елітпромстандарт» та ПП «Інтерновація», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а тому правочини, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 150773,75 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Електроспецтех», а також про заниження податку на прибуток у сумі 1272 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техенергоресурс» за перевіряємий період.

Відповідно до письмових доказів, між ПП “Слобода-буд”(Замовник) та ТОВ “Елекстроспецтех”(Підрядник) укладено договори підряду: № 2 від 01.02.2008р. та № 1 від 05.05.2010р. Відповідно до умов укладених договорів Підрядником виконувалися будівельні та ремонтні роботи (а. с. 111-122, 164-173, том 1, а. с. 1-3, том 2).

Крім того, між ПП “Слобода-буд”(Замовник) та ТОВ “Техенергоресурс”(Підрядник) укладено договір підряду № 1 від 01.04.2009 року, яким передбачено виконання будівельних та ремонтних робіт (а. с. 243, том 1).

На підтвердження реальності виконання умов укладених договорів позивачем надані акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві у співвідношенні з виробничими нормами, приймально-здавальні акти, податкові накладні. На підтвердження проведення оплати за виконання роботи позивачем надані виписки  по банківських рахунках підприємства. (а. с. 54-110, 123-163, 174-242, 244-249, том 1, а. с. 2-21, том 2)

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угод настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 ст. 2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунком 7. 4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі  товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у  тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, банківських виписок та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальника.

Крім того, суд першої інстанції правомірно вважав, що приписи п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). Проте, у спірних правовідносинах позивач здійснював виключно придбання робіт, а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між ПП "Слобода-буд" та ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

На час видання податкових накладних, ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» були зареєстровані в органах державної податкової служби, мали статус платника податку на додану вартість. Даний факт сторонами не спростовується (а. с. 43-53, том 1).

Отже, суд першої інстанції правильно вважав неправомірним посилання податкового органу на факт не надання первинних бухгалтерських та податкових документів контрагентами позивача за фінансово-господарськими операціями з ПП "Слобода-буд" та висновок про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, враховуючи, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, які, відповідно до ст. 61 Конституції України, мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Стосовно твердження податкового органу про нікчемність вчиненої угоди між позивачем та його контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 –3, 5 та 6 ст.  203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Податковим органом не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП "Слобода-буд" та ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» та підтверджували висновки акту перевірки № 246/1810/32858962 від 05.04.2011 р. про нікчемність вчинених правочинів.

Укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також відсутні інші відомості про необґрунтованість завищення позивачем у даному випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність податковим органом обґрунтованості висновків акту перевірки, а тому вчинені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. Фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення ПП "Слобода-буд" п.п. 7.2.3 п.п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5  п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000161810 від 18.04.2011 року та № 0000171810 від 18.04.2011 року підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 15.06.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.   

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області  залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від  15.06.2011р. по справі  № 2а-4847/11/2070 за позовом  Приватного підприємства "Слобода-буд" до  Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

< підпис >

Рєзнікова С.С.

Судді

< підпис >

< підпис >

Катунов В.В.

 Ральченко І.М.

< Список > 

< Текст > 

Повний текст ухвали виготовлений  15.11.2011  р.