Рішення

від 15.10.2008 по справі 13/437-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/437-07

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" жовтня 2008 р.                                                                               Справа № 13/437-07

За позовом Відкритого акціонерного товариства „КФК”, м. Київ

до Державного підприємства Білоцерківський завод „Еталон”, м. Біла Церква   

про стягнення 932157,91 грн.

  Суддя           С.Ю. Наріжний

Представники:

Від позивача:  Самойленко О.В. - довіреність;

Від відповідача:  Чепелюк І.В. - довіреність;

суть спору:

Відкритим акціонерним товариством „КФК” (далі –позивач) заявлено позов до Державного підприємства „Білоцерківський завод „Еталон” (далі –відповідач) про стягнення 1232566,59 грн. –пені, 28944,81 грн. - 3% річних, 186870,65 грн. – інфляційні збитки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договору поворотної фінансової позики №18/12/01, в частині повернення позики позивачу у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу неустойку та штрафні санкції за користування 1541849 грн. позики.

В судовому засіданні 16.04.2008 р. представник відповідача подав клопотання в якому просить зупинити провадження у справі №13/437-08 до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справою № 16/154.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2008р. було зупинено провадження у справі № 13/437-07 до вирішення пов'язаної з нею справою №16/154, яка знаходиться в провадженні господарського суду міста Києва.

          11.09.2008р. до господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н від 10.09.2008р. відкритого акціонерного товариства „КФК” про поновлення провадження у справі у зв'язку із прийняттям господарським судом міста Києва рішення у справі №16/154, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Білоцерківський завод „Еталон” відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2008 р.  поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи №13/437-07  на 15.10.2008р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.10.2008 р. представник позивача відповідно до ст. 22 ГПК України надав суду заяву про зменшення позовних вимог згідно якої просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 413756,31 грн. пені, 509803,63 грн. збитків від інфляції, 8597,97 грн. –3% річних.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення позовних вимог  відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про зменшення позовних вимог.

Також 15.10.2008 р. позивачем подано заяву про повернення державного мита у розмірі 16178,42 грн. враховуючи, що на даний час судом здійснюється розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача 932157,91 грн., а позивачем було сплачено за подання позовної заяви 25500 грн.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечує з тих підстав, що стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та одночасно пені в розмірі 0,35% суперечить ст. 61 Конституції України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

18.12.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поворотної фінансової позики №18/12/01 (далі –договір). Відповідно до п. 1.1 договору відповідачу було передано у тимчасове користування грошові кошти в сумі 1541849,35 грн.

Згідно п. 4.1 договору відповідач зобов'язувався повернути суму позики у розмірі 1541849,35 грн. до 25.12.2006 р.

В порушення умов договору відповідач суму позики до 25.12.2006 р. позивачу не повернув, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 13.03.2007 р. по справі №15/021-07 (далі –рішення) яким задоволено повністю позов ВАТ „КФК” до ДП „Білоцерківський завод „Еталон” про стягнення 1541849,35 грн. основного боргу по договору №18/12/01 від 18.12.2006 р.

Таким чином відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по поверненню позивачу 1541849,35 грн. позики з 25.12.2006 р.

Станом на 14.12.2007 р. зазначена сума позики сплачена відповідачем частково на суму 179896 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2007 р. по справі 13/176-07 суд задовольнив вимоги позивача щодо штрафних санкцій за період з 26.12.2006 р. по 19.04.2007 р.

Судом встановлено, що в межах даної справи позивачем заявлені до відповідача вимоги про стягнення штрафних санкцій після 19.04.2007 р.

Так, 26.12.2006 р. сторони уклали додаткову угоду до договору поворотної фінансової позики згідно якої доповнили розділ 5 договору пунктом 5.4 наступного змісту: „при неповерненні позики станом на 28.02.2007 р. відповідач сплачує починаючи з 01.03.2007 р. за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,35% від простроченої суми”.

Згідно п  5.3 договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору винна сторона за кожен день затримки виконання зобов'язання сплачує на користь другої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від суми боргу за кожен прострочення.

Позивачем відповідно до п. 5.3 Договору нарахована пеня за період з 20.04.2007 р. по 26.06.2007 р. (68 днів) з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 47626,07 грн.  та згідно п. 5.4 договору за період з 20.04.2007 р. по 26.06.2007 р. (68 днів) з розрахунку 0,35% від простроченої суми в розмірі 366130,24 грн., що разом складає 413756,31 грн.

Зазначена вимога підлягає задоволенню частково з огляду на наведене.

Оскільки позивачем фактично за період з 20.04.2007 р. по 26.06.2007 р. нараховано пеню як по пункту п. 5.3 договору так і по п. 5.4 договору, то суд вважає, що правомірним є нарахування пені лише по п. 5.4 договору у зв'язку з тим, що згідно додаткової угоди до договору з 01.03.2007 р. вступає в дію п. 5.4  договору, то починаючи з 01.03.2007 р. за період з 20.04.2007 р. по 19.04.2007 р. правомірним є нарахування пені лише згідно п. 5.4 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, оскільки сторони досягли згоди щодо розміру пені у договорі, який підписаний і скріплений печатками обох сторін, що узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України, який був прийнятий пізніше ніж Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” суд вважає, що нарахування позивачем пені за період з 20.04.2007 р. по 26.06.2007 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем у розмірі 0,35% від суми простроченого платежу є правомірним. (Аналогічна ж позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2005 р. по справі №10/229)

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі  366130,24 грн. за період з 20.04.2007 р. по 26.06.2007 р. з розрахунку 0,35% від простроченої суми у розмірі 366130,24 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За уточненим розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 8597,97 грн., інфляційних збитків 509803,63 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги також підлягає задоволенню повністю.

Посилання відповідача у відзиві на неправомірність нарахування 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв'язку з тим, що договором вже передбачена відповідальність відповідача за невиконання грошових зобов'язань у вигляді пені, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином поняття пені, як неустойки хоч і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, проте не тотожне з поняттям „проценти”, оскільки згідно ст. 536  ЦК України проценти сплачуються боржником за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Аналогічні ж положення передбачені і п. 6 ст. 231 ГК України якою передбаченого застосування штрафних санкцій за користування чужими коштами.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, з аналізу даної статті вбачається, що проценти та пеня (неустойка) є різними видами відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 366130,24 грн. пені, 8597,97 грн. - 3 % річних, 509803,63 грн. -  інфляційних збитків.   

Крім того, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 16178,42 грн. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №1681 від 14.12.2007 р.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються  на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Білоцерківський завод „Еталон” (Київська обл., м. Б. Церква, вул. Сухоярська 16; код ЄДРПОУ 05828703) на користь Відкритого акціонерного товариства „КФК” (м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 16; код ЄДРПОУ 32485873) 366130 (триста шістдесят шість тисяч сто тридцять) грн. 24 коп. пені, 8597 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 97 коп. –3% річних,  509803  (п'ятсот дев'ять тисяч вісімсот три) грн. 63 коп. –інфляційних збитків та судові витрати: 8845 (вісім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 31 коп. державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 97 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 47626,07 грн. пені відмовити.

4.          Повернути Відкритому акціонерному товариству „КФК” (м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 16; код ЄДРПОУ 32485873) з Державного бюджету України 16178,42 грн. зайво сплаченого державного мита.

            Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                 Наріжний С.Ю.