Рішення

від 16.10.2008 по справі 5/157-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/157-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" жовтня 2008 р.                                                                               Справа № 5/157-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватної аудиторської фірми “Аудит-України”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Добробут”, смт Ворзель

про стягнення 223686,04 грн.

за участю представників:

позивача:Шатохіна О.І. –керівник

відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватної аудиторської фірми “Аудит-України” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Добробут” (далі –Відповідач) про стягнення 223686,04 грн., з яких 130000 грн. борг, 18012,39 грн. 3% річних, 75673,39 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані аудиторські та консультативні послуги.

Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 14.07.2008р. № 88, відповідно до якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив суму позову та просить суд стягнути з відповідача 130000 грн. боргу, 7055,40 грн. 3% річних та 39650 грн.  інфляційних втрат.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позову від 14.07.2008р. № 88 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності та надав до суду заяву від 01.07.2008р. про відмову у позові в зв'язку зі спливом строку позовної давності, в якій відповідач з посиланням на ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність у даному спорі та відмовити позивачу у задоволенні позову.  

Позивач надав заперечення на подану відповідачем заяву від 14.07.2008р. № 87 в якому зазначив, що строк позовної давності на момент подачі позову не сплив, оскільки відповідач у своїй відповіді на претензію зобов'язався погасити борг за надані послуги після закінчення виконавчого провадження у справі № 4/2-2000 щодо реалізації майнового комплексу ТОВ фірма “Добробут”, в зв'язку з чим зобов'язання відповідача здійснити розрахунок за надані послуги виникло з моменту настання події –закінчення виконавчого провадження 28.04.2006р.

Позивач двічі заявив аналогічні клопотання про витребування доказів від 16.07.2008р. № 89, та від 01.09.2008р. № 97, якими просив суд витребувати з державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження щодо реалізації майнового комплексу ТОВ фірма “Добробут”, в підтвердження викладених вище мотивів заперечення на подану відповідачем заяву, які відхилені судом з огляду на їх недоцільність оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження змін умов договору щодо строків виникнення у відповідача зобов'язання провести розрахунок за надані послуги.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання аудиторських та консультаційних послуг від 18.03.2002 року № 11 відповідно до умов якого замовник –відповідач доручає, а виконавець –позивач приймає на себе зобов'язання надати аудиторські та консультаційні послуги відносно питань, пов'язаних з вирішенням спорів щодо майна ТОВ фірма “Добробут”.

Відповідно до п. 2.1 договору за виконані послуги замовник сплачує виконавцю плату у розмірі 130000 грн. Розрахунок по договору проводиться в місячний термін після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.2 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги передбачені умовами договору на суму 130000 грн. та передав їх відповідачу, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 23.07.2003р., який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Оскільки договором був визначений строк виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги - протягом місяця після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт, який був підписаний 23.07.2003р., то за вказаних обставин відповідач зобов'язаний розрахуватися з позивачем до 23.08.2003р.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР встановлено загальний строк позовної давності в три роки.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Суд встановив, що строк позовної давності по даному позову не сплинув до набрання чинності Цивільним Кодексом України, в зв'язку з чим до нього відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу застосовуються правила  Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. про позовну давність.

Відповідно до ст. 257 зазначеного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, у спірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності починається зі спливом строку виконання відповідачем зобов'язання здійснити розрахунок за надані послуги, тобто з 24.08.2003р.

Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань в строки передбачені умовами договору за надані послуги не розрахувався позивач направив на адресу відповідача лист від 21.11.2003р. № 153, в якому зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 130000 грн. та запропонував з'явитися останньому за визначеною в договорі адресою для вирішення поставлених в листі питань.

Відповідач надіслав на вказаний лист лист-відповідь від 22.11.2003р., в якому визнав вказану суму боргу та зазначив, що в зв'язку з скрутним фінансовим становищем не має можливості погасити зазначену суму заборгованості. Також відповідач у листі-відповіді зазначив що після закінчення виконавчого провадження у справі № 4/2-2000 щодо реалізації майнового комплексу ТОВ фірми “Добробут” товариство зобов'язується погасити позивачу борг за вищезазначеним договором шляхом перерахування 130000 грн. на розрахунковий рахунок останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За вище вказаних обставин перебіг позовної давності було перервано вищезазначеним листом-відповіддю ТОВ фірма “Добробут” від 22.11.2003р., в якому відповідач визнав свій борг в розмірі 130000 грн. за надані послуги по вищезазначеному договору.

Частиною 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином перебігу строку позовної давності почався заново з 22.11.2003р., тобто з дати визнання відповідачем у зазначеному листі-відповіді заявленого до стягнення боргу.  

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Отже враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства суд приходить до висновку, що строк позовної давності для даного позову про стягнення заборгованості за надані послуги по вищезазначеному договору сплинув 22.11.2006р. до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 31.03.2008р. що підтверджується штампом канцелярії суду з вх. № 3131 від 31.03.2008р. на позовній заяві, про що відповідачем у справі зроблено заяву від 01.07.2008р. до винесення рішення, в якій останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позов Приватної аудиторської фірми “Аудит-України” про стягнення з відповідача 130000 грн. основного боргу, 7055,40 грн. 3% річних та 39650 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на те, що сторони змінили умови договору в частини настання строку зобов'язання відповідача здійснити розрахунок  за надані послуги шляхом листування про яке ішлося вище та дійшли згоди що зобов'язання відповідача здійснити розрахунок за надані послуги настає з моменту настання події про яку відповідач зазначив в листі-відповіді на претензію –закінчення виконавчого провадження щодо реалізації майнового комплексу ТОВ фірма “Добробут” і з вказаної події починається перебіг строку позовної давності не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору з огляду на таке.

Згідно вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач не надав належних та допустимих доказів змін умов договору сторонами у справі щодо строків виникнення у відповідача зобов'язання провести розрахунок за надані послуги у формі встановленій приписами ст. 654 ЦК України.

Таким чином твердження позивача щодо змін умов договору в частині настання строку виконання позивачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги по договору є недоведеними та такими що спростовуються наявними матеріалами справи.  

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                                 Подоляк Ю.В.