Ухвала

від 23.11.2011 по справі 2а-1670/6030/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 р.

Справа № 2а-1670/6030/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. ,  Подобайло З.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження умісті Харкові апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» до Держаної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В с т а н о в и л а:

У липні 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Згода»(далі ТОВ «Згода») звернулося до суду з позовом до Держаної податкової інспекції у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення №  0004991502 від 07.06.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38.322,50 грн., у тому числі 30.658,00 грн. основний платіж та 7.664,50 грн. штрафні (фінансові)санкції (штрафи).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Згода»задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Згода».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Полтаві задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Згода», код за ЄДРПОУ 21062595 з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нафта-Капітал»(код ЄДРПОУ 34987667) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 22.04. 2011 року № 3603/15-2/21062595.

Згідно висновків акта перевірки, підприємством порушено вимоги пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), в зв'язку з чим ТОВ «Згода»завищено податковий кредит на суму 47.667,00 грн. за перевірений період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 30.658,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, Такого висновку податковий орган дійшов з тих підстав, що підприємство допустило порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки сформувало податковий кредит на підставі податкової накладної, яка не підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та листа № 3279/7/15-322 від 17.03.2010 року від Кременчуцької ОДПІ Полтавської області та акту про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року ПП «Нафта-Капітал».

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №  0004991502 від 07.06.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38.322,50 грн., у тому числі 30.658,00 грн. основний платіж та 7.664,50 грн. штрафні (фінансові)санкції (штрафи).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до другого абзацу п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на день виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Як вважає податковий орган, не дотримуючись вимог Закону ТОВ «Злагода»для отримання податкового кредиту задіює податкову накладну, видані ПП «Нафта-Капітал»від 01.12.2010 року в якій не виділено поміткою, чи являється податкова накладна оригіналом або копією, не заповнено номер телефону як продавця, так і покупця, не вказано умову поставки, не вказано форму проведених розрахунків, не вказано прізвище особи, яка підписала податкові накладну.

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону ТОВ «Злагода»мало право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцем знаходження з доданням копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг), що було б підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робот, послуг).

З такою завою підприємство до податкового органу не зверталось, а податкову накладну прийняло на облік та включило до податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену означеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Згідно з абзацом другим п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковою накладною № 751 від 01.12. 2010 року.

Твердження податкового органу на те, що вищезазначена податкова накладна складена в порушення Наказу № 165 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 року (зі змінами) (далі Порядок № 165) та п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не вказано обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, судом перевірені та встановлено, що в матеріалах справи містяться пояснення позивача, відповідно до яких, дійсно, першочергово (при поставці товару) ПП «Нафта-Капітал»було надано податкову накладну, складену в порушення Порядку № 165. Після повідомлення позивачем ТОВ «Згода»свого контрагента ПП «Нафта-капітал»про недоліки вищевказаної податкової накладної, останнім було усунуто недоліки та видано позивачу податкову накладну, складено відповідно до вимог Порядку № 165. Проте, помилково до ДПІ у м. Полтаві надано податкову накладну № 751 від 01.12.2010 року з недоліками, які відображені в акті перевірки.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.»

Відповідно до статті 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою та другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки відповідач робить висновок про те, що у контрагента позивача –ПП «Нафта-Капітал»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність контрагента за місцезнаходженням, що дає підстави стверджувати про безпідставність складання податкових накладних ПП «Нафта-Капітал»та у сукупності свідчить про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим позивачем - ТОВ «Згода».

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій підприємством підтверджений відповідними документами.

Як слідує з матеріалів справи,  між ТОВ «Згода»та ПП «Нафта-Капітал»укладений усний договір, відповідно до якого останній поставляв позивачу бункер для очистки муки, холодильний шаф для тіста, апарат для нарізки хліба, дозатор механічний для сипучих продуктів в загальній кількості 5 шт. на загальну суму 238 333,33 грн.

На виконання вищезазначеного усного договору ПП «Нафта-капітал» виписано податкову накладну № 751 від 01.12.2010 року на суму 286000,00 грн. (в тому числі ПДВ –47666,67 грн.) та рахунок-фактуру № 612 від 01.12.2010 року.

Фактичне відвантаження товару ПП «Нафта-капітал»на адресу позивача підтверджується видатковою накладною № 612 від 01.12.2010 року на суму 286000,00 грн. (в тому числі ПДВ –47666,67 грн.).

В межах виконання вказаного договору було здійснено транспортування товару, придбаного позивачем у ПП "Нафта-Капітал", що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором на транспортно-експедиційні послуги від 01.12.2010 року, який укладений між ПП «Річмонд сервіс»(експедитор) та ТОВ «Згода»(клієнт), товарно-транспортними накладними серія ААБ №0009934 від 01.12.2010 року, серія ААБ №0009933 від 01.12.2010 року, актом виконаних робіт від 01.12.2010 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 15 від 02.12.2010 року, що свідчить про оплату наданих транспортних послуг.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар 01.12.2010 року отримано уповноваженою особою ТОВ «Згода»ОСОБА_1 на підставі довіреності № 35 від 01.12.2010 року.

Станом на 29.12.2010 року отримані ТМЦ перебували у власності підприємства про що свідчить акт описи і арешту майна ТОВ «Згода».

Колегія суддів також зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Твердження відповідача, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними спростовуються матеріалами справи. Інших доказів в підтвердження даного факту судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Посилання податкового органу на факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Нафта-капітал»20.01.2011 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки на момент здійснення господарської операції ПП «Нафта-капітал»було зареєстровано в установленому законом порядку, мало свідоцтво платника ПДВ.

Твердження відповідача про відсутність ПП "Нафта-Капітал" за юридичною адресою не приймається до уваги з огляду на те, що акт обстеження № 18 від 17.01.2011 року складений більш як через місяць після виконання угоди між позивачем та  ПП "Нафта-Капітал".

За таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Згода».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року –без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючисьст.ст.160,167,195,196,200,205,206,254КодексуадміністративногосудочинстваУкраїни,колегіясуддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві – залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року –без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя -                    (підпис)          Л.В. Мельнікова

          Судді                                         (підпис)           З.Г. Подобайло

(підпис)           А.М. Григоров

Згідно з оригіналом                                         Мельнікова Л.В.