Рішення

від 20.03.2012 по справі 5015/122/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/122/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12                                                                                           Справа№ 5015/122/12

          За позовом: Приватного підприємства «Геоліна»,  м.Львів

          до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Вантажавто», м.Львів

          про  стягнення  115  071, 79  грн.

Суддя  Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: Романушко П.П. - представник                         

від відповідача: Назар І.І. –голова правління                        

         Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз‘яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Геоліна»до Закритого акціонерного товариства «Вантажавто»про стягнення  115  071, 79  грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

За клопотанням сторін розгляд справи продовжено в порядку ст.69 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2012 року позовні вимоги визнав.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.08.2006 р. між ПП «Геоліна»(надалі - позикодавець, позивач) та ЗАТ «Вантажавто»(надалі –позичальник, відповідач) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 3 (надалі –договір позики), відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача 51 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.

30.10.2006 р., 29.12.2006 р. та 28.12.2007 р. до договору позики вносилися зміни, зокрема, в частині строку повернення суми позики. З урахуванням змін, внесених 28.12.2007 р. до п.п. 2.1.1. договору, відповідач зобов‘язаний був повернути суму позики до 31.12.2008 р.

Свої зобов‘язання щодо повернення суми позики відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу становить 51 000, 00 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, відповідно до умов договору у розмірі 28 339,92 грн., 15 % річних в розмірі 21 524,79 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 14 207,08 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Статтею 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України,  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 17.08.2006 р. було укладено договір  позики (поворотної фінансової допомоги) № 3.

На виконання умов договору позики позивач надав відповідачу позику в сумі 51 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.08.2006 р. № 234 на суму 15 000,00 грн.; від 12.09.2006 р. № 250 на суму 5 000,00 грн.; від 20.09.2006 р. № 270 на суму 5 000,00 грн.; від 03.10.2006 р. № 274 на суму 5 000,00 грн.; від 19.10.2006 р. № 297 на суму 5 000,00 грн.; від 24.111.2006 р. № 337 на суму 5 000,00 грн.; від 08.12.2006 р. № 349 на суму 11 000,00 грн.

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням змін, внесених 28.12.2007 р. до п.п. 2.1.1. договору, відповідач зобов‘язаний був повернути суму позики до 31.12.2008 р.

Відповідач свої зобов»язання не виконав, отриману позику у встановлений договором термін не повернув. Заборгованість відповідача становить  51 000,00 грн..

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Представник відповідача в судове засідання  з‘явився, позовні вимоги визнав, однак доказів погашення позики не подав, тому до стягнення  підлягає сума боргу в розмірі 51 000,00 грн.

Згідно ст.611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов”язання є припинення зобов‘язання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися неустойкою.

         Згідно зі ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов‘язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Договором від 28.12.2007 р. № 3 про внесення змін до договору позики,  пункт 3.1. доповнено підпунктом 3.1.8. наступного змісту: «3.1.8. На підставі частини шостої ст.232 ГК України, сторони погодилися, що нарахування штрафних санкцій за порушення прийнятих зобов‘язань здійснюється протягом усього строку позовної давності, який на підставі частини першої ст.259 ЦК України збільшується сторонами до трьох років».

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.01.2009 р. по 23.12.2011 р. в розмірі 28 339,92 грн., що розрахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов‘язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.        

Договором від 28.12.2007 р. № 3 про внесення змін до договору позики,  пункт 3.1. доповнено підпунктом 3.1.7. наступного змісту: «3.1.7. У випадку порушення строків повернення позики позичальник на вимогу позикодавця зобов‘язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами, розмір яких на підставі статей 536 та 625 ЦК України встановлюється сторонами на рівні 15% річних від суми неповернутої (несвоєчасно повернутої) позики».

Щодо позовних вимог про стягнення 15% річних в розмірі 21 524, 79 грн. та інфляційних в розмірі 14  141, 94 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України та до умов договору, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись,  ст.ст. 259, 526, 536, 546, 549, 625, 610, 611, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                  ВИРІШИВ:

 1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Вантажавто»(79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1, код ЄДРПОУ 05520098) на користь Приватного підприємства «Геоліна»(79019, м. Львів, вул. Лазнева, 8/9, код ЄДРПОУ 30053030)  суму в розмірі 117 373, 23  грн. з них:

- 51 000, 00 грн.  –основного боргу;

- 28 339,92 грн. –пені;

- 21 524,79 грн. –15 % річних;

- 14 207,08 грн. –інфляційних;

- 2 301, 44 грн. –судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Манюк П.Т.