Рішення

від 19.03.2012 по справі 5017/505/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/505/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа  № 5017/505/2012

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА";        

до:  Виробничо-торгової компанії "КРУАССАН" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю    

про стягнення 10574,2 грн.;  

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;  

Від відповідача:  -не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Виробничо-торгової компанії "КРУАССАН" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 10574,2грн., з яких 9998,10грн. заборгованість за поставлений товар, пеня в сумі 386,38грн., 3% річних в сумі 73,72грн. та інфляційні витрати в розмірі 116грн..

          13.03.2012р. позивач звернувся до суду з заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення основного оборгу в розмірі 9998,10грн. в зв"язку з повним погашенням та стягненням з відповідача пені в сумі 386,38грн., 3% річних в сумі 73,72грн. та інфляційних витрат в розмірі 116грн..

          Також, позивач просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача.

          Відповідач до суду не з'явився, але надав відзив на позов в якому просить суд відмовити позивачу в задвовленні позовних вимог, так як основний борг в розмірі 9998,10грн. сплачений у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями  № 58 від 14.02.2012р. на суму 3000грн. та № 93 від 21.02.2012р. на суму 6998,10грн..

                    Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» надалі - Позивач) та Виробничо-торговою компанією «Круасан»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки № 2012/1, згідно п. 1.1. якого Позивач зобов'язувався поставити і передати у власність Відповідача гофрокартонну продукцію, а Відповідач зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити продукцію, на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов даного Договору, 02 листопада 2011 року Позивач надіслав Відповідачу цінову пропозицію № 100925, відповідно до якої ціна за одиницю гофроящика ГОСТ18 становила 5.225 грн. та запропонована кількість гофроящика ГОСТ18 становила 3,000 (три тисячі) штук, і умови якої були погоджені Відповідачем.

14 листопада 2011 року Позивач поставив Відповідачу у власність гофроящик ГОСТ18 630*320*340 у кількості 3 030 (три тисячі тридцять) штук на загальну суму 18998,10 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 10 копійок в т.ч. ПДВ згідно видаткової накладної № W103693 від 14.11.2011 року та довіреності серії 12ААВ № 772279 від 11.11.2011 року.

Згідно п. 3.2. Договору № 2012/1 від 20.12.2010 року Відповідач зобов'язувався здійснити передоплату у розмірі 30% від погодженої партії товару (гофроящика) протягом п'ятиденного терміну з моменту отримання рахунку-фактури та післяплату за поставлений товар (гофроящик) у розмірі 70% вартості даної партії на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару (гофроящика), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Внаслідок порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений гофроящик 26 грудня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»було направлено Відповідачу по даній справі претензію № 259.

Однак Відповідач виконав свої зобов”язання по договору частково.

Станом на 14 лютого 2012 року заборгованість Відповідача перед ТзОВ «Дунапак-Україна»за поставлений 14 листопада 2011 року у власність гофроящик складає 9 998,10 гривень 10 копійок.

Як підтверджено матеріалами справи, Відповідач сплатив на користь позивача 9 998,10грн. лише 14.02.2012 року та 21.02.2012р., що підтверджено платіжними дорученнями  № 58 від 14.02.2012р. на суму 3000грн. та № 93 від 21.02.2012р. на суму 6998,10грн., чим порушив зобов'язання за договором.

Таким чином, суд в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 9998,10грн. провадження ухвалою від 19.03.2012р. припинив відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно ст. 625  ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 73,72грн. та сума індексу інфляції складає 116грн. які підлягають стягненню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару (гофроящика), покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого в термін товару за кожен календарний день прострочення на протязі усього періоду прострочення виконання зобов”язання від його тривалості. Розмір пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар становить 386,38 грн.

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 576,10грн., з яких пеня складає 386,38грн., 3% річних - 73,72грн. та індекс інфляції –116грн..

Витрати по сплаті судового збору  віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.   525, 526, 625  Цивільного кодексу України,  ст. ст. 44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Виробничо-торгової компанії "КРУАССАН" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  код 21033423 ( 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 8/25)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА" код 30028622 (81750, Жидачівський район Львівської області, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11)  пеню в сумі 386,36грн., 3% річних в сумі 73,72грн., індекс інфляції в сумі 116грн. та  витрати по оплаті судового збору в сумі 1271,50грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                  Суддя                                                                                       Літвінов С.В.