Рішення

від 27.10.2008 по справі 9/351-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/351-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.08           Справа № 9/351-08.

За позовом           Відкритого акціонерного товариства «Охтирська швейна фабрика»

до відповідача:  Приватного підприємства «Тристан»

треті особи:      1. Приватний підприємець Дика Валентина Михайлівна

                           2. Приватний підприємець Масло Наталія Михайлівна

про стягнення  заборгованості  в сумі  271 170 грн. 76 коп.

                                                                                         СУДДЯ ЛУЩИК М.С.

        Представники сторін:

від позивача :      Сема О.О.

від відповідача :  Кутовий Я.А.

від третіх осіб:        1. не з?явився

                                             2. не з?явився

В судовому засіданні було оголошено перерву з 20.10.2008р. до 27.10.2008р.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу  за оренду  нежитлових приміщень у розмірі 204 436 грн. 64 коп., а також суму штрафних санкцій  за невиконання умов договору  оперативної оренди нерухомого майна  № 2124 від 09.06.2004 року  у розмірі  1 886 грн. 00 коп., суму встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 56 697 грн. 28 коп. та три проценти річних від простроченої суми, що складає 8 150 грн. 84 коп., зобов'язати відповідача негайно звільнити не житлові приміщення клубу та їдальні, що розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі фабрики за адресою : 42700, сумська область, м. Охтирка, вул.. Жовтнева, 4, передати їх ВАТ “Охтирська швейна фабрика” та стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи.

16.07.2008 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої ВАТ «Охтирська швейна фабрика» просить суд  визнати дію Договору оренди приміщення № 2 від 20.03.2002 року та Додаткову угоду до нього від  05.10.2002 року, які були укладені між ВАТ “Охтирська швейна фабрика” та ПП “Тристан” припиненою у зв'язку з систематичним порушенням ПП “Тристан” умов договору та своїх зобов'язань. Крім цього, позивач просить стягнути з Приватного підприємства “Тристан” на його користь суму основного боргу за оренду нежитлових приміщень у розмірі 104 918 грн. 63 коп., а також суму штрафних санкцій за невиконання умов договору оренди приміщення № 2 від 20.03.2002 року у розмірі   26 984 грн. 17 коп. , суму встановленого індексу інфляції за  весь ас прострочення у розмірі 31 862 грн. 49 коп. та три проценти річних від простроченої суму, що складає 4 439 грн. 91 коп.; зобов'язати відповідача негайно звільнити не житлові приміщення клубу та їдальні, що розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі фабрики за адресою: 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул.. Жовтнева, 4, та передати їх ВАТ “Охтирська швейна фабрика”;  стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справ; у зв'язку із зменшенням ціни позову, видати довідку про повернення коштів у розмірі  1 028 грн. 95 коп.

Від третіх осіб до суду надійшло уточнене письмове пояснення (відзив)  від 16.10.2008р. в якому вони зазначоють, що немає потреби  і підстав переглядати правовідносини про звільнення приміщень та передачі їх законним власникам щодо яких є судове рішення, яке набрало законної сили і не підлягає оскарженню. Однак  ПП Дика В.М. та ПП Масло Н.М. просять суд врахувати, що орендодавцем не сплачуються  кошти по орендній платі досить тривалий час  ні колишнім  власникам - ВАТ «Охтирська швейна фабрика» ні теперішнім -  ПП Дикій В.М. та ПП Масло Н.М.. З урахуванням викладеного, треті особи  просять визнати недійсним дію договору оренди №2 від 20.03.2002р. та додаткову угоду від 05.10.2002р. та стягнути з ПП «Тристан»  кошти на користь позивача.  

Крім цього, на виконання ухвали суду , від позивачем  до суду надано   Акти звірки взаємних розрахунків, які проведено з відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що повністю підтримує свою позицію у справі викладену у відзивах. При цьому, в судове засідання 20.10.2008р. ПП «Тристан» подано додатковий відзив в якому він зазначає, що позовні вимоги вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки  позивач – ВАТ «Охтирська швейна фабрика»  не є власником спірного майна, а тому у позивача відсутнє право звернення до суду з вимогами заявленими  у позовній заяві та в заяві про уточнення  позовних вимог. При цьому, відповідач просить суд врахувати, що  відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків проведених ПП «Тристан» з ВАТ «Охтирська  швейна фабрика» , станом на 01 вересня 2008 року  позивач по даній справі незаконно виставляв  рахунки та продовжував отримувати орендну плату вже після продажу нежитлових приміщень Дикій В.М. та Масло Н.М. (включно по лютий 2008 року), в результаті чого утворилась переплата орендної плати у розмірі 107 065 грн. 51 коп., а тому зазначену суму  позивач  мусить повернути ПП «Тристан» для подальшого перерахування цих коштів належному орендодавцю (Підприємцям Масло Н.М. та Дикій В.М.  Крім цього, відповідач просить суд врахувати, що  Постановою Вищого господарського суду  України від 07.02.2008р. по справі №5/46 касаційну скаргу Приватних підприємців Масло  Н.М. та Дикої В.М. було залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного  господарського суду від 06.08.2007р. по справі №5/46 залишено без змін. Зазначеними рішеннями позовні вимоги орендодавців Масло Н.М. та Дикої В.М. про визнання недійсним Договору оренди №2 від 20.03.2002р.  та додаткової угоди від 05.10.2002р.  було залишено  без задоволення. Таким чином, спір між  тими самими сторонами про дійсність договору оренди №2 від 20.03.2002р. та додаткової угоди до нього  вже вирішений, а тому доводити знову ті ж самі обставини немає потреби. При цьому, відповідач зазначає, що  16.10.2008р. господарським судом Сумської області було вирішено справу №13/434-08 та винесено рішення, яким задоволено  позовні вимоги ПП «Тристан»  та визнано право  на користування  нежитловими приміщеннями клубу площею 225,20 кв.м. за адресою: Сумська область, м.Охтирка, вул.Жовтнева, 4, на умовах Договору оренди №2 від 20 березня 2002 року, що діє на цей час між  орендарем – ПП «Тристан» та Орендодавцем – ПП Дикою В.М.     

Представник позивача в судовому засіданні підтримує свої позовні вимоги з урахуванням наданої заяви про уточнення  вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

При зверненні до господарського суду Сумської області з позовною заявою, позивач обґрунтовував  свої позовні вимоги тим, що  згідно Договору оперативної оренди нерухомого майна №2124 від 09.06.2004р. , який було укладено між  ВАТ «Охтирська швейна фабрика» та ПП «Тристан» , позивачем (Орендодавцем) було  передано в оренду відповідачу  (Орендатору)  у тимчасове платне володіння та  користування за встановлену плату нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Сумська область, м.Охтирка, вул.Жовтнева, 4 для здійснення оптової та роздрібної торгівлі, а також іншої комерційної діяльності. Загальна площа приміщень, які було передано в оперативну оренду становила 448,6 кв.м., при цьому орендований об?єкт складається з : а) приміщення їдальні загальною площею 215,6 кв.м. та б)  приміщення клубу загальною площею 233,0 кв.м.

Факт виконання  позивачем (Орендодавцем) своїх  зобов'язань щодо передачі майна підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 09.06.2004р.

При цьому, при зверненні до суду позивач просив суд врахувати, що на момент пред'явлення позову  вищезазначений Договір оперативної оренди нерухомого майна в судовому порядку  не було визнано недійсним, нежитлові приміщення не продані у встановлено чинним законодавством України порядку іншим особам, а отже сторони повинні добросовісно виконувати свої зобов'язання за  даним Договором.

Так, відповідно до п.п.7.1. Договору  оперативної оренди нерухомого майна  №2124 від 09.06.2004р.  відповідач – ПП «Тристан»  був обов'язаний сплачувати орендну плату за користування нежитловими приміщеннями у встановленому Договором  розмірі    шляхом її самостійного перерахування на розрахунковий рахунок ВАТ «Охтирська швейна фабрика» не пізніше 15 числа наступного поточного місяця. Але всупереч умовам  зазначеного Договору, відповідач  протягом 2004-2005 років несвоєчасно сплачував орендну плату, а  починаючи з 2006 року по 2008 рік взагалі припинив проведення будь-яких розрахунків з ВАТ «Охтирська швейна фабрика»  за користування приміщеннями. В зв'язку з чим станом на 01.05.2008р. виникла заборгованість по сплаті орендних платежів за   Договором  оперативної оренди нерухомого майна  №2124 від 09.06.2004р. в сумі 204 436 грн. 64 коп.

Крім цього, п.9.1. даного Договору передбачено нарахування пені у випадку прострочення сплати орендної плати. Таким чином, позивач  просив суд стягнути з відповідача нараховану пеню в сумі 1 886 грн. 00 коп. Також, з посиланням на  ст.625 ЦК України, позивач просив  суд стягнути з відповідача  інфляційні збитки  в сумі  56 697 грн. 28 коп. та три проценти річних в сумі 8 150 грн. 84 коп.

В подальшому,  16.07.2008р. позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що 03.07.2008р. ВАТ «Охтирська швейна фабрика» отримано Ухвалу Верховного суду України від 04.06.2008р. по справі №2-785/07 за позовом Масло Н.М. та Дикої В.М  до ВАТ «Охтирська швейна фабрика»  та ПП «Тристан» про визнання недійсним Договору оперативної оренди нерухомого майна від 09.06.2004р.  та зобов'язання звільнити  приміщення клубу та їдальні.

Зазначеною ухвалою Верховного суду України було скасовано  рішення апеляційної інстанції по справі №2-785/07 та залишено без змін рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області  від 01.11.2007р., яким Договір оперативної оренди нерухомого майна  №2124 від 09.06.2004р. був визнаний недійсним.

Отже, Договір, який був підставою для звернення до господарського суду  Сумської області з відповідною позовною заявою, було визнано в судовому порядку недійсним, а тому позивач уточнив свої позовні вимоги по даній справі та просить суд врахувати, що умовами вищезазначеного (скасованого) Договору оперативної оренди нерухомого майна  №2124 від 09.06.2004р. (пунктом 10.1) передбачалося, що з моменту підписання даного Договору, всі інші договори , укладені Орендодавцем – ВАТ «Охтирська швейна фабрика»  стосовно об'єкта  оренди – приміщень їдальні та клубу втрачають свою юридичну чинність. Зважаючи на те, що Договір оренди від 09.06.2004р. був визнаний судом недійсним, тому втрачає чинність і вказана умова  зазначена в пункті 10.1. даного Договору.

Отже, позивач в обґрунтування своїх уточнених позовних вимог посилається на те, що 20.03.2002р. між ВАТ «Охтирська швейна фабрика» та ПП «Тристан», було укладено Договір  оренди приміщення за №2 та Угоду  від 05.10.2002р. про зміну і доповнення зазначеного Договору оренди приміщення №2 від 20.03.2002р. За умовами даного Договору відповідачу – ПП «Тристан» було передано в тимчасове користування на 15 років нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Сумська область, м.Охтирка, вул.Жовтнева, 4. Загальна площа приміщень, які було передано в оперативну оренду становила 432,2 кв.м.

Зважаючи на те, що Договір оренди від 09.06.2004р. був визнаний судом недійсним, позивач посилається на Договір  оренди приміщення за №2 та Угоду  від 05.10.2002р. про зміну і доповнення зазначеного Договору оренди приміщення №2 від 20.03.2002р. При цьому, позивач зазначає, що даний Договір на даний час діє, оскільки рішень судів щодо визнання даного Договору діючим  набрали законної сили у встановленому законом порядку.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 104 918 грн. 63 коп. – сума основного боргу по сплаті орендної плати, суму штрафних санкцій за невиконання умов Договору оренди №2 від 20.03.2002р. у розмірі 26 984 грн. 17 коп., а також в порядку ст.625 УК України інфляційні збитки в сумі 31862 грн. 49 коп. та 3% річних в розмірі 4439 грн. 91 коп.

Дослідивши докази які мають значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі,   виходячи з наступного:

Відповідно до  ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні  особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних  прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2002р. на оприлюднених торгах по продажу нерухомого  майна ВАТ «Охтирська швейна фабрика» було продано  приміщення клубу загальною площею – 225,2 кв.м. громадянці Дикій Валентині Михайлівні, а приміщення їдальні загальною площею 229,5 кв.м. – громадянці Масло Наталії Михайлівні. Зважаючи на вищевикладене, фактично власниками  нежитлових приміщень, які перебувають у оренді у ПП «Тристан» є Дика В.М. та Масло Н.М.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року по справі №8/438 було залишено без змін Рішення господарського суду Сумської області  від 15.03.2005р. по справі №8/438, а позовні вимоги ВАТ «Охтирська швейна фабрика» про визнання недійсними оприлюднених торгів, актів про проведення прилюдних торгів та свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення залишено без задоволення оскільки  позивачем – ВАТ «Охтирська швейна фабрика» не було надано до суду доказів наявності порушень  при проведенні публічних торгів, при цьому судом було встановлено, що публічні торги були проведені у відповідності з Тимчасовим положенням про порядок  проведення прилюдних торгів  по реалізації арештованого нерухомого майна  і підстави для  визнання їх недійсними відсутні.

Таким чином, судовим рішенням визнано прилюдні торги від 12.11.2002р. , згідно яких переможцями прилюдних торгів було визнано Дику В.М. та Масло Н.М., яким було видано свідоцтво про право власності  на зазначені приміщення.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності  іншою особою, може звернутись до суду з вимогою  про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені ,має  право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, вищезазначеною нормою передбачено, що право лише власника на звернення до суду за захистом  свого порушеного права або оспорюваного права.

Крім цього, ст.770 ЦК України встановлено можливість правонаступництва у разі зміни власника речі переданої у найом, а саме: у разі зміни власника речі переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.  Аналогічним чином, ст.268 ЦК УРСР (який був чинним до 01 січня 2004 року) було передбачено збереження чинності договору при переході майна до іншого власника.

Зважаючи на те, що  позивач – ВАТ «Охтирська швейна фабрика» не є власником спірного майна,  тому  у позивача відсутнє право вимагати захисту прав, які фактично відносно позивача не порушені.  

Таким чином, посилання позивача, які надано ним  в обґрунтування позовних вимог, щодо припинення дії Договору оренди №2 від 20.03.2002р.  та додаткової угоди до нього  від 05.10.2002р. у зв'язку з систематичним порушенням ПП «Тристан» договірних зобов'язань перед ВАТ «Охтирська швейна фабрика»  не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки  ініціювати припинення дії Договору можуть лише  сторони цієї угоди, а саме Орендодавці Масло Наталія Михайлівна та Дика Валентина Михайлівна та орендар  ПП «Тристан» за згодою сторін або за рішенням  суду у разі звернення з позовом однієї із сторін угоди.

Зважаючи на те, що  ВАТ «Охтирська швейна фабрика» не наділено правомочністю припиняти дії  вищезазначеної угоди, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо   визнання дії Договору оренди приміщення № 2 від 20.03.2002 року та Додаткової угоди до нього від  05.10.2002 року, які були укладені між ВАТ “Охтирська швейна фабрика” та ПП “Тристан” припиненими зв'язку з систематичним порушенням ПП “Тристан” умов договору та своїх зобов'язань, є необґрунтованими, неправомірними і , відповідно, не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –  

В И Р І Ш И В:

          В  задоволенні позову ВАТ «Охтирська швейна фабрика» – ВІДМОВИТИ.

СУДДЯ                                                                                ЛУЩИК М.С.

Повний текст рішення підписано 27.10.2008р.

З оригіналом згідно:

Радник І-го  заступника

голови господарського суду

Сумської області                                                   Кунець О.М.