Рішення

від 13.03.2012 по справі 5020-90/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року справа № 5020-90/2012

За позовом: Товар иства з обмеженою відповідал ьністю

„Млинарський комплекс „ Кримфуд”,

ідентифікаційний код 25134813

(95051, м. Сімферополь, вул. Ж игаліної, 13)

до: Фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99040, АДРЕСА_1)

про стягнення 20 400,00 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників с удового процесу:

позивач (ТОВ „Млинарсь кий комплекс „Кримфуд”) - яв ку уповноважених представни ків в судове засідання не заб езпечив;

відповідач (ФОП ОСОБА _1В.) - ОСОБА_2 - представ ник, довіреність № 1-107 від 08.02.2012.

Обставини справи:

24.01.2012 Товариство з обмеж еною „Млинарський комплекс „ Кримфуд” (далі - позивач, ТОВ „Млинарський комплекс „Крим фуд”) звернулось до господар ського суду міста Севастопол я (далі - суд) із позовом до Фі зичної особи-підприємця ОС ОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення заб оргованості за поставлений т овар в сумі 20 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтова ні неналежним виконанням від повідачем своїх зобов' язан ь щодо оплати товару - борош на, отриманого ФОП ОСОБА_1 від ТОВ „Млинарський компле кс „Кримфуд” згідно з наклад ною № 3093 від 04.05.2011 на суму 20 400,00 грн.

Відповідач в порядку статт і 59 Господарського процесуал ьного кодексу України надав письмовий відзив на позов, в я кому проти позовних вимог за перечує в повному обсязі, пос илаючись на неотримання вказ аного в накладній товару, від сутність договору з позиваче м та доказів, які б підтверджу вали сам факт передачі відпо відачеві відповідного товар у /арк. с. 28-31/.

У судових засіданнях предс тавники сторін підтримали св ої вимоги й заперечення.

Позивач у засідання суду 13.03. 2012 явку уповноваженого предст авника не забезпечив, хочу пр о дату, час та місце розгляду с прави повідомлений своєчасн о та належним чином та своєча сно, про причини неявки суду н е сповістив.

Стаття 22 Господарського про цесуального кодексу України зобов' язує сторони добросо вісно користуватися належни ми їм процесуальними правами . Оскільки явка в судове засід ання представників сторін - це право, а не обов' язок, спра ва може розглядатись без їх у часті, якщо нез' явлення цих представників не перешкоджа є вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господа рського процесуального коде ксу України суд відкладає в м ежах строків, встановлених с таттею 69 цього Кодексу, розгля д справи, коли за якихось обст авин спір не може бути виріше но в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогати вою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судо вому засіданні представникі в сторін, а неможливість вирі шення спору у відповідному з асіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характериз ують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розгля нути справу у відсутність по зивача за наявними у справі м атеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши нада ні докази, заслухавши по яснення представників сторі н, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2011 на підставі видатко вої накладної № 3093 ТОВ „Мл инарський комплекс „Кримфуд ” (позивач) поставив ФОП ОСО БА_1 (відповідач) товар - бор ошно вищого ґатунку кількіст ю 6 тонн на загальну суму 20 400,00 гр н /арк. с. 6/.

За твердженням позивача, ві дповідач отримав зазначений товар, проте не оплатив його, що і стало причиною зверненн я позивача до суду із даним по зовом.

Оцінюючи наявні в матеріа лах справи докази за своїм вн утрішнім переконанням, що ґр унтується на всебічному, пов ному і об' єктивному розгляд і в судовому засіданні всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задо воленню, виходячи з наступно го.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконан ня відповідачем зобов' язан ня з оплати поставленого поз ивачем товару.

Предметом позову є матеріа льно-правова вимога Товарист ва з обмеженою „Млинарський комплекс „Кримфуд” до Фізичн ої особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборговано сті за поставлений товар, том у застосуванню до спірних пр авовідносин сторін підлягаю ть відповідні норми Господар ського кодексу України і Цив ільного кодексу України, які регулюють загальні положенн я про зобов' язання, питання виконання зобов' язань та в ідповідальності за порушенн я зобов' язань.

Згідно зі статтею 509 Цивіль ного кодексу України зобо в' язанням є правовіднош ення, в якому одна сторона (бор жник) зобов' язана вчинити н а користь другої сторони (кре дитора) певну дію (передати ма йно, виконати роботу, надати п ослугу, сплатити кошти тощо) а бо утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагат и від боржника виконання йог о обов' язку.

Відповідно до частини перш ої статті 173 Господарського ко дексу України господарським визнається зобов' язання, щ о виникає між суб' єктом гос подарювання та іншим учасник ом (учасниками) відносин у сфе рі господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб' єкт (зоб ов' язана сторона, у тому чис лі боржник) зобов' язаний вч инити певну дію господарсько го чи управлінсько-господарс ького характеру на користь і ншого суб' єкта (виконати ро боту, передати майно, сплатит и гроші, надати інформацію то що), або утриматися від певних дій, а інший суб' єкт (управне на сторона, у тому числі креди тор) має право вимагати від зо бов' язаної сторони виконан ня її обов' язку.

Майнові зобов' язання, які виникають між учасниками го сподарських відносин, регулю ються Цивільним кодексом Укр аїни з урахуванням особливос тей, передбачених Господарсь ким кодексом України (ч. 1 ст. 175 Г К України).

Зобов' язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 Цивільного кодексу Украї ни та статтею 174 Господарськог о кодексу України, зокрема, з д оговорів та інших правочинів (угод), із дій осіб, що передбач ені актами цивільного законо давства, а також із дій осіб, щ о не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов' язк и.

Правочином є дія особи, сп рямована на набуття, зміну аб о припинення цивільних прав та обов' язків. Він може вчин ятися усно або в письмовій фо рмі. Сторони мають право обир ати форму правочину, якщо інш е не встановлено законом. Пра вочин, для якого законом не вс тановлена обов' язкова пись мова форма, вважається вчине ним, якщо поведінка сторін за свідчує їхню волю до настанн я відповідних правових наслі дків (ст. ст. 202, 205 ЦК України).

На підставі наданих до мате ріалів справи доказів суд ді йшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і зміст у цивільного законодавства с лід визнати діями, що породжу ють цивільні права і обов' я зки, аналогічні зобов' язанн ям за договором поставки.

Згідно з частиною першою ст атті 712 Цивільного кодексу Укр аїни та статтею 265 Господарськ ого кодексу України, за догов ором поставки продавець (пос тачальник), який здійснює під приємницьку діяльність, зобо в' язується передати у встан овлений строк (строки) товар у власність покупця для викор истання його у підприємницьк ій діяльності або в інших ціл ях, не пов' язаних з особисти м, сімейним, домашнім або інши м подібним використанням, а п окупець зобов' язується при йняти товар і сплатити за ньо го певну грошову суму.

До договору поставки засто совуються загальні положенн я про купівлю-продаж, якщо інш е не встановлено договором, з аконом або не випливає з хара ктеру відносин сторін (ч. 2 ст. 71 2 ЦК України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач поси лається на те, що на підставі д омовленостей з відповідачем та видаткової накладної № 3093 в ід 04.05.2011 /арк. с. 6/ ТОВ „Млинарськи й комплекс „Кримфуд” передал о у власність ФОП ОСОБА_1 ш ість тонн борошна вищого ґат унку на загальну суму 20 400,00 грн, за які відповідач не розраху вався.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуал ьного кодексу України кожна сторона повинна довести ті о бставини, на які вона посилає ться як на підставу своїх вим ог і заперечень. При цьому, док азами у справі є будь-які факт ичні дані, на підставі яких го сподарський суд у визначеном у законом порядку встановлює наявність чи відсутність об ставин, на яких ґрунтуються в имоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які маю ть значення для правильного вирішення господарського сп ору.

Таким чином, позивач має дов ести факт поставки відповіда чеві борошна вищого ґатунку кількістю 6 тонн на загальну с уму 20 400,00 грн та факт отримання цього товару відповідачем, т обто підтвердити факт здійсн ення господарської операції .

Документи, які містять від омості про господарську опер ацію та підтверджують її зді йснення, є первинними докуме нтами (ст. 1 Закону України „Пр о бухгалтерський облік та фі нансову звітність в Україні” ).

Статтею 9 Закону України „П ро бухгалтерський облік та ф інансову звітність в Україні ” встановлені вимоги до перв инних документів, до яких, зок рема, відносяться: видатко ва накладна, товарно-транс портна накладна, податкова н акладна. Так, первинні докуме нти повинні бути складені пі д час здійснення господарськ ої операції, а якщо це неможли во - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та в порядкування оброблення дан их на підставі первинних док ументів можуть складатися зв едені облікові документи. Пе рвинні та зведені облікові д окументи можуть бути складен і на паперових або машинних н осіях і повинні мати такі обо в' язкові реквізити: назву д окумента (форми); дату і місце складання; назву підприємств а, від імені якого складено до кумент; зміст та обсяг господ арської операції, одиницю ви міру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її о формлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу і дентифікувати особу, яка бра ла участь у здійсненні госпо дарської операції.

Аналогічні вимоги містять ся і у Положенні про документ альне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зат вердженому наказом Міністер ства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (з подальшими змінами і до повненнями) та зареєстровано му в Міністерстві юстиції Ук раїни 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Полож ення).

Зокрема, згідно з пунктом 2.1 П оложення, первинні документи - це документи, створені у пи сьмовій або електронній форм і, що фіксують та підтверджую ть господарські операції, вк лючаючи розпорядження та доз воли адміністрації (власника ) на їх проведення. Господарсь кі операції - це факти підпр иємницької та іншої діяльнос ті, що впливають на стан майна , капіталу, зобов' язань і фін ансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Поло ження первинні документи пов инні бути складені у момент п роведення господарської опе рації або, якщо це неможливо, б езпосередньо після її заверш ення.

Пунктом 2.4 Положення встано влено, що первинні документи повинні мати такі обов' язк ові реквізити: найменування підприємства, установи, від і мені яких складений документ , назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та об сяг господарської операції, одиниця виміру господарсько ї операції (у натуральному та /або вартісному виразі), посад и і прізвища осіб, відповідал ьних за здійснення господарс ької операції і правильність її оформлення, особистий чи е лектронний підпис або інші д ані, що дають змогу ідентифік увати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна № 3093 від 04.05.2011 на суму 20 400,00 грн, копія якої міститься в матеріалах справ и /арк. с. 6/, складена з порушенн ям зазначених вимог, оскільк и не дає змоги ідентифікуват и особу, яка брала участь у зді йснення поставки борошна вищ ого ґатунку кількістю 6 тонн з боку відповідача та отримал а зазначений товар. Так, у вказ аній накладній в графі „Отри мав (-ла)” стоїть підпис невідо мої особи, без розшифровки пі дпису та зазначення посади, п ідпис не засвідчений печатко ю відповідача, в той час коли в ідповідач, хоча і є фізичною о собою, але має круглу печатку .

Також суд зауважує на наст упному.

За загальним правилом, від пуск товарно-матеріальних ці нностей фізичній особі-підпр иємцю не потребує подання до віреності, якщо підприємець особисто отримує такі ціннос ті. Водночас, якщо фізична осо ба-підприємець доручає отрим ання товарно-матеріальних ці нностей іншій особі, приміро м, найманому працівникові, то в даному випадку потрібна ві дповідна довіреність, я ка оформлюється згідно з вим огами Інструкції про порядок реєстрації виданих, поверну тих і використаних довіренос тей на одержання цінностей, з атвердженої наказом Міністе рства фінансів України № 99 ві д 16.05.1996 (з подальшими змінами і д оповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції Укра їни 12.06.1996 за № 293/1318 (далі - Інструк ція).

Відповідно до пункту 2 Інстр укції сировина, матеріали, па ливо, запчастини, інвентар, ху доба, насіння, добрива, інстру мент, товари, основні засоби т а інші товарно-матеріальні ц інності, а також нематеріаль ні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінн ості) відпускаються покупцям або передаються безплатно т ільки за довіреністю одержув ачів.

Пунктом 13 зазначеної Інстру кції встановлено, що довірен ість, незалежно від строку її дії, залишається у постачаль ника при першому відпуску ці нностей. У разі відпуску цінн остей частинами на кожний ча стковий відпуск складається накладна (акт приймання-здач і або інший аналогічний доку мент) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видач і. В цих випадках один примірн ик накладної (або документа, щ о її заміняє) передається оде ржувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у пос тачальника довіреності і вик ористовується для спостереж ення і контролю за відпуском цінностей згідно з довірені стю, а також для проведення ро зрахунків з одержувачем. Піс ля закінчення відпуску цінно стей служби, що здійснювали ї х відпуск, здають довіреніст ь разом з документами на відп уск останньої партії цінност ей працівникам, на яких покла дено обов' язки з ведення бу хгалтерського обліку.

Отже, якщо товар отримувавс я не відповідачем, а іншою осо бою, позивач був зобов' язан ий надати відповідну довірен ість, яка б підтверджувала це й факт.

Проте, в матеріалах справи т ака довіреність відсутня.

Таким чином, надана позивач ем до матеріалів справи вида ткова накладна не має юридич ної сили, оскільки не відпові дає вимогам, які пред' являю ться до первинних документів , та, як наслідок, не підтвердж ує факту здійснення зазначен ої в ній господарської опера ції.

Крім того, згідно з Правила ми перевезень вантажів автом обільним транспортом в Украї ні, затвердженими наказом Мі ністерства транспорту Украї ни № 363 від 14.10.1997 (з подальшими змі нами і доповненнями), зареєст рованими в Міністерстві юсти ції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила), товарно-транспор тна накладна - єдиний для всіх учасників транспортног о процесу юридичний документ , що призначений для списання товарно-матеріальних ціннос тей, обліку на шляху їх перемі щення, оприбуткування, склад ського, оперативного та бухг алтерського обліку, а також д ля розрахунків за перевезенн я вантажу та обліку виконано ї роботи.

Відповідно до пунктів 10.8, 10.12 зазначених Правил у товарно -транспортній накладній зазн ачається прізвище, ім' я, по б атькові представника Замовн ика та документ, згідно з яким він уповноважений супроводж увати вантаж. Здача Замовник ом і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться на валом, наливом або в контейне рах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товар но-транспортній накладній.

Основними документами на п еревезення вантажів є товарн о-транспортні накладні та до рожні листи вантажного автом обіля (абз. 1 п. 11.1 Правил).

Дорожній лист вантажного а втомобіля є документом, без я кого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Правил).

Пунктами 11.4-11.7 Правил передба чено, що оформлення перевезе нь вантажів товарно-транспор тними накладними здійснюєть ся незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарн о-транспортну накладну на пе ревезення вантажів автомобі льним транспортом Замовник ( вантажовідправник) повинен в иписувати в кількості не мен ше чотирьох екземплярів. Зам овник (вантажовідправник) за свідчує всі екземпляри товар но-транспортної накладної пі дписом і при необхідності пе чаткою (штампом). Після прийня ття вантажу згідно з товарно -транспортною накладною воді й (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпля р товарно-транспортної накла дної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експе дитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляр и, засвідчені підписом ванта жоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), перед ається Перевізнику.

Отже, у разі відвантаження п озивачем зазначеного товару у нього повинен був залишити ся примірних товарно-транспо ртної накладної, оформленої відповідно до вищенаведених правил.

Але, товарно-транспортна на кладна № 309 від 04.05.2011, копія якої н адана позивачем до матеріалі в справи /арк. с. 24/, не відповіда є вимогам чинного законодавс тва щодо її оформлення. Зокре ма, у графі „Вантаж одержав” в ідсутній підпис вантажоодер жувача (ФОП ОСОБА_1В.) та ві дбиток його печатки; не запов нені й інші обов' язкові рек візити документа, що робить й ого таким, що не має юридичної сили.

Суд звертає увагу і на розбі жності, які існують у наданих позивачем документах. Так, у в идатковій накладній № 3093 від 04 .05.2011 є застереження, що отриман ня продукції здійснюється за адресою: вул. Жигаліної, 13, м. Сі мферополь, АР Крим, України, 95051 /арк. с. 6/. Водночас, у товарно-т ранспортній накладній № 309 ві д 04.05.2011 пунктом розвантаження є м. Севастополь /арк. с. 24/.

Подорожній лист № 772 вантажн ого автомобіля з 1-31 травня 2011 ро ку, копія якого надана позива чем до матеріалів справи /арк . с. 25/, у графах „виїзд із гаража ” та „повернення в гараж” не м істить жодних відомостей /ар к. с. 25/, а отже, взагалі неможлив о встановити, чи здійснював в одій виїзди у зазначений пер іод. Журнал видачі (обліку) дор ожніх листів з 1-31 травня 2011 року також не містить відомостей щодо показань спідометру пр и виїзді та при поверненні /ар к. с. 27/, а тому не є належним та до пустимим доказом у справі.

Таким чином, під час розгляд у справи жодного первинного бухгалтерського документа, щ о відповідає вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітніст ь в Україні” або свідчить про отримання товару відповідач ем, позивач суду не надав.

Згідно із частиною першою с татті 43 Господарського проце суального кодексу України го сподарський суд оцінює доказ и за своїм внутрішнім переко нанням, що ґрунтується на все бічному, повному і об' єктив ному розгляді в судовому про цесі всіх обставин справи в ї х сукупності, керуючись зако ном.

Беручи до уваги вищевиклад ене та враховуючи, що позивач ем не доведено належними та д опустимими доказами наявнос ті у ФОП ОСОБА_1 зобов' яз ання перед позивачем у сумі 20 400,00 грн, у суду відсутні правов і підстави для задоволення з аявлених позовних вимог.

Відповідно до частини перш ої статті 49 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и у спорах, що виникають при ви конанні договорів та з інших підстав, судовий збір поклад ається на сторони пропорційн о розміру задоволених позовн их вимог.

Розмір судового збору, поря док його сплати, повернення і звільнення від сплати встан овлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України).

Згідно з частинами першою т а другою статті 4 Закону Украї ни „Про судовий збір” судови й збір справляється у відпов ідному розмірі від мінімальн ої заробітної плати у місячн ому розмірі, встановленої за коном на 1 січня календарного року, в якому відповідна заяв а або скарга подається до суд у, - у відсотковому співвідн ошенні до ціни позову та у фік сованому розмірі. За подання до господарського суду позо вної заяви майнового характе ру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позо ву, але не менше 1,5 розміру міні мальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімаль них заробітних плат.

Статтею 13 Закону України „П ро Державний бюджет України на 2012 рік” мінімальна заробіт на плата у місячному розмірі встановлена: з 1 січня - 1073 гри вні.

Отже, при зверненні 24.01.2012 до су ду із даним позовом позивач п овинен був сплатити 1 609,50 грн (1073, 00*1,5=1609,50). Натомість, фактично поз ивачем сплачено 1 506,00 грн /арк. с . 5/, що є меншим, ніж визначено з аконом, на 103,50 грн.

Ухвалами від 30.01.2012 та 01.03.2012 суд з обов' язував позивача надат и докази сплати судового збо ру у розмірі, встановленому с таттею 4 Закону України „Про с удовий збір”, а саме: доплатит и 103,50 грн.

Проте, позивач не виконав ци х вимог суду.

Враховуючи те, що судом прий нято рішення про відмову у по зові, судовий збір покладаєт ься на позивача у повному обс язі, а тому недоплачена сума с удового збору підлягає стягн енню з позивача в доход Держа вного бюджету.

На підставі викладеного, к еруючись статтями 49, 82-85 Господ арського процесуального код ексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товари ства з обмеженою відповідаль ністю „Млинарський комплекс „Кримфуд” (ідентифікац ійний код 25134813; 95051, м. Сімферополь , вул. Жигаліної, 13; п/р 26008000231032 в АКБ „Чорноморський банк реконст рукції та розвитку”, м. Сімфер ополь, МФО 384577) до Державног о бюджету міста Севасто поля (код ЄДРПОУ 38022717, рахуно к № 31215206783001 в ГУ ДКС України в м. Се вастополі, МФО 824509, код бюджетн ої класифікації 22030001, код плате жу 23013519) судовий збір в сумі 1 03,50 грн (сто три грн 50 коп.).

Видати наказ після набр ання рішенням законної сили.

Суддя підп ис В.О. Головко

Повне рішення в поряд ку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

19.03.2012.