Рішення

від 06.10.2008 по справі 5020-1/039-2/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1/039-2/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2008 р. справа № 5020-1/039-2/297

За позовом  Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 3)

до Державного підприємства „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”

(99043, м. Севастополь, вул. Новикова, буд. 60-А),

товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська західна будівельна компанія”

(95000, АРК, м. Сімферополь, вул. Ген. Васильєва, буд.34),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Головне управління земельних ресурсів в м. Севастополі

(99011, м. Севастополь,  вул. Демидова, 13),

Севастопольська міська філія Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”

(99011, м. Севастополь,  вул. Демидова, 13),

Севастопольська міська державна адміністрація

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 2),

про визнання договору недійсним.

                                                                                                                                       Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –Чиркова О.М., довіреність №03-15/2 від 08.01.2008;

відповідачів:

        - ТОВ „Кримська західна будівельна компанія” –не з'явився;

        - ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” –не з'явився;

третіх осіб:

       - Головне управління земельних ресурсів в м. Севастополі –не з'явився;

       - СМФ Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при  

         Державному комітеті України по земельних ресурсах” –не з'явився;

       - Севастопольська міська державна адміністрація –не з'явився.

         Суть спору:

         01.07.2008 Севастопольська міська Рада звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до державного підприємства „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” та товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська західна будівельна компанія” про визнання недійсним договору від 25.12.2006 №98/06 про спільну діяльність у сфері лісогосподарства та рекреаційної діяльності, укладеного між відповідачами.

 Позовні вимоги мотивовані недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

         Ухвалою від 03.07.2008 позовна заява Севастопольської міської Ради прийнята до розгляду суддею Алсуф'євим В.В. та порушено провадження у справі №5020-1/039. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління земельних ресурсів в м. Севастополі, Севастопольську міську філію Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та Севастопольську міську державну адміністрацію.

Ухвалою суду від 01.08.2008 справа № 5020-1/039 прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням номеру 5020-1/039-2/297.

Відповідачі та Севастопольська міська державна адміністрація у судові засідання, призначені по справі, жодного разу не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, за адресами, вказаними у позовній заяві та спірному договорі.

        Відповідачі не скористалися правом, наданим їм статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надали господарському суду відзивів на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

        Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю відзивів відповідачів на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополі та Севастопольської міської філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” суд

в с т а н о в и в:

         Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

         Такими вимогами є:

- зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

     - правочин, що вчиняється  батьками (усиновителями), не може  суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

25.12.2006 між ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” (Сторона-1) та ТОВ „Кримська західна будівельна компанія” (Сторона-2) був укладений договір № 98/06 про спільну діяльність у сфері лісогосподарства і рекреаційної діяльності (далі –Договір).

Предметом договору  відповідно до пункту 2.2 Договору є спільна діяльність Сторін по реалізації спільного проекту, відповідно до пункту 2.1 Договору, а саме: спрямування сторонами договору власних дій та зусиль на створення об'єкту садово-паркового призначення, а також проектування та будівництво (реконструкція) об'єкту стаціонарної рекреації, його соціально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію та управління майном, яке протягом дії цього договору є спільною сумісною власністю сторін договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Сторона-1 здійснює пайовий внесок (пай) у вигляді надання Стороні–2 обмеженого речового права користування земельною ділянкою для забудови (сервітут і суперфіцій) площею 6,6 га, яка, відповідно до пункту 1.2 Договору розташована за адресою:  Орлинівське лісництво, квартал № 16, виділ 30,31,45, та на якій буде здійснений спільний проект відповідно до умов Договору.

Згідно підпункту 3.1.1 Сторона-1 надає Стороні-2 право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) для досягнення мети цього договору безоплатно.

Підставою виникнення у Сторони-2 права користування земельною ділянкою (пункт 3.1 цього Договору) для забудови є цей договір, а також положення пункту 2 статті 402, статей 413-415 Цивільного кодексу України (підпункт 3.1.2 Договору).

Відповідно до підпункту 3.1.3 Договору Сторона-2 отримує право користування земельною ділянкою 6,6 га (додаток № 1) з правом здійснення забудови цієї ділянки.

У пункті 3.1.6 Договору зазначено, що право користування земельною ділянкою, що становить розмір пайової участі Сторони-1, належить Стороні-1 відповідно до чинного законодавства.

Крім того, Договір містить 6 Додатків до нього, які, як вказано у Договорі, є його невід'ємною частиною.

Укладення зазначеного договору і стало підставою для звернення Севастопольської міської Ради з позовом до господарського суду про визнання його недійсним.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, до  розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські,  селищні,  міські ради,  а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Розмежування земель державної і комунальної власності в адміністративних межах міста Севастополя не відбулося, а тому повноваження щодо розпорядження землями в межах міста належать Севастопольській міській Раді.      

Спірна земельна ділянка розташована в межах міста Севастополя, а тому Севастопольська міська Рада здійснює розпорядження цією землею і є належним позивачем у справі.

          Статтею 375 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.  Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання його власником або користувачем документу, який посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Будь-які докази наявності у ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” прав на цю земельну ділянку відсутні.

Викладене свідчить, що ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” не є землекористувачем земельної ділянки в розумінні статті 125 Земельного кодексу України, і, як наслідок, не мало правових підстав щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі не мало права передавати право користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка –це частина земної поверхні з встановленням меж, певним місцем розташування.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 02.04.2002 № 449 державний акт про право власності на земельну ділянку містить в якості обов'язкових реквізитів земельної ділянки, як об'єкта права:

-          площу земельної ділянки,

-          місце розташування земельної ділянки,

-          цільове призначення земельної ділянки,

-          план земельної ділянки, з встановленням його меж та координат, виконаний відповідно до норм законодавства про землеустрій.

Відповідно до пункту „в” частини першої статті 20, пункту „д” частини другої статті 25 Закону України “Про землеустрій” проведення землеустрою та підготовка документів з землеустрою є обов'язковим при відведенні земельної ділянки.

Спірна земельна ділянки знаходиться у фактичному користуванні  ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”, проекту відведення та документів з землеустрою на дану земельну ділянку не розроблялося, що підтверджено  Севастопольською міською філією Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у письмових поясненнях по суті позову (арк.с. 92).

Таким чином, передати право на об'єкт, якого не існує як об'єкту майнового права, неможливо.

Крім того спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Згідно вимог статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть надаватися тільки в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, спірна земельна ділянка може використовуватися тільки для ведення лісового господарства.

Як вбачається з укладеного сторонами договору, використання земельної ділянки передбачає будівництво (реконструкцію) об'єкту стаціонарної рекреації.

Викладене свідчить, що укладенням спірної угоди сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки із земель лісного фонду на землі рекреації. Однак, будь-якого рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки органами місцевого самоврядування не приймалось.

Це суперечить вимогам частини другої статті 20 Земельного кодексу України, якою встановлено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо надання цих земель у користування.

Згідно вимог статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для  визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Таким чином, на момент укладення договору сторонами не були дотримані вимоги частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, що згідно пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою визнання цього договору недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог Севастопольської міської Ради про визнання недійсним  договору від 25.12.2006 №98/06 про спільну діяльність у сфері лісогосподарства та рекреаційної діяльності, укладеного між ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” та ТОВ „Кримська західна будівельна компанія”.

Витрати Севастопольської міської Ради по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.   Позов Севастопольської міської Ради задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір від 25.12.2006 №98/06 про спільну діяльність у сфері лісогосподарства та рекреаційної діяльності, укладений між ДП “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” та ТОВ „Кримська західна будівельна компанія”, з моменту укладення.  

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська західна будівельна компанія” (м. Сімферополь, вул. Ген. Васильєва, 34, код у ЄДРПОУ 34797907, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банків відсутні) на користь Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код у ЄДРПОУ 24872845) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з державного підприємства „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” (99011, м. Севастополь, вул. Новікова, 60-а, код у ЄДРПОУ 00992266, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банків відсутні) на користь Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код у ЄДРПОУ 24872845) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).      

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

      Суддя                                                                                                                              Н. Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 13.10.2008