Постанова

від 17.09.2008 по справі 36/481-4/283

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/481-4/283

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.09.2008                                                                                           № 36/481-4/283

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Синиці  О.Ф.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Буравльова С.І.

 при секретарі:           Волуйко Т.В.

 За участю представників:

 від позивача - Тарасенко Р. А. – по довіреності

 від відповідача -Письмака О. Є. – по довіреності

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "СІБ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2008

 у справі № 36/481-4/283 (Борисенко І.І.)

 за позовом                               Малого приватного підприємства "СІБ"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"

 про                                                  стягнення 398806,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р., відмовлено МПП "СІБ" у стягненні з ВАТ "Київський річковий порт" 459800 грн. 40 коп. витрат на поліпшення орендованого майна, 6067 грн. 37 коп. витрат на будівництво легкого павільйону.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2008р. рішення попередніх судів скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для нового розгляду з зауваженнями щодо неповноти дослідження обставин справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. (суддя Борисенко І.І.) розглянуто позов МПП "СІБ" і в його задоволенні відмовлено. Свою відмову у позові суд мотивував тим, що позивачем не усунуто невизначеності стосовно адреси за якою відбувалось будівництво і компенсація за яке стала предметом позову. Також суду застосував строк позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач просить його скасувати, а позовні вимоги задовольнити. Скаржник вказує, що ВАТ "Київський річковий порт" не здійснив звірку документів за якими необхідно було встановити його заборгованість у компенсації вартості проведеного будівництва та поліпшення орендованих приміщень. Позивач вважає, що строк позовної давності у стягненні компенсації починається 20.12.2002р., коли рішенням господарського суду міста Києва у справі №3/508 його було "виселено" із спірних приміщень, так як з цього часу стало зрозуміло, що позивач має право на відшкодування витрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не встановила обставин для скасування рішення господарського суду.

14.04.1993 р. між сторонами у справі було укладено договір оренди, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу в орендне користування частину приміщення, яке знаходиться на 3-ому вантажному районі Київського річкового порту площею 287 кв. м під авторемонтні майстерні з окремим входом та виїздом. Строк дії договору сторони обумовили в 20 років з дня його підписання (п. 3).

30.10.1995 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди за умовами якого відповідач передав в орендне користування частину приміщення, яке знаходиться на 3-ому вантажному районі Київського річкового порту площею 287 кв. м під авторемонтні майстерні з окремим входом та виїздом. Строк дії договору сторони обумовили в 20 років з дня його підписання (п. 3).

01.09.2000 р. між МП «СІБ» і ВАТ «Київський річковий порт» було укладено договір оренди нежитлового приміщення і відкритої складської площадки № 03-03, за умовами якого відповідачем передано позивачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване на 3-ому вантажному районі Київського річкового порту: три етажна по 59,55 кв. м, 240, 12 кв. м, 77, 59 кв. м; загальною площею 377, 75 кв. м; відкрита площадка загальною площею 450, 0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12.

Згідно п. 1.3 вищезазначеного договору оренди № 03-03 від 01.09.2000 р. орендар (позивач) бере в оренду нежитлове приміщення площею 377, 75 кв. м для розміщення авторемонтної майстерні з окремим в'їздом та відкриту площадку, яка прилягає до майстерні площею 450, 0 кв. м для автостоянки. Договір вступає в дію з дня підписання його сторонами та акту прийому-передачі орендованого приміщення і відкритої площадки та діє до 01.09.2001 р. (п.6.1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач разом з передачею в оренду частини своїх виробничих приміщень, дав позивачу згоду на проектування та будівництво павільйону та навісу біля виробничої будівлі по вул.. Електриків, 12 – а (лист № 01-29-296 від 07.10.1996 р.) і останній поніс відповідні витрати. Що стосується місцезнаходження цих споруджуваних об'єктів (вул. Електриків, 12 – а чи 12), то для спірного предмету позову про повернення витрат в зв'язку з припиненням договору оренди № 03-03 від 01.09.2000 р. неточності в адресі не мають визначального значення для встановленої суми витрат в 459800 грн. (по СТО) та 6067 грн. (по павільйону).

Проте, з розірванням договору оренди № 03-03 від 01.09.2000 р. в судовому порядку, рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2002 р. у справі № 3/508, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 р., встановлено, що договір оренди припинив свою дію з 05.02.2002 р.

Ця обставина має преюдиціальне значення (ч. 2 ст. 35 ГПК України) для визначення початку перебігу строку позовної давності, наслідків закінчення цього строку та відсутності доказів про поважність причин його пропуску і тому наявними є підстави для відмови у позові, заявленому 30.05.2005 р.

У відповідності до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється у три роки.

Статтею 80 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

За змістом п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила  Цивільного кодексу України про позовну  давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Як передбачено ст. 786 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем.

В той же час, позивач звернувся до суду із позовом у вересні 2005 року, при цьому він не просив і не наводив поважних причин для поновлення йому строку позовної давності.          

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск строку позовної давності позивачем.

Таким чином, підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2008 р. про відмову у позові відсутні.

Враховуючи  викладене вище, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду міста  Києва від 01.07.2008 р. у справі № 36/481 – 4/283 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „СІБ” на рішенняГосподарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 36/481 – 4/283 –залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 36/481 – 4/283 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 36/481 – 4/283 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Синиця  О.Ф.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Буравльов С.І.

 25.09.08 (відправлено)