Постанова

від 17.10.2008 по справі 15/232-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/232-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня  2008 р.                                                          Справа № 15/232-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий-суддя –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

                                                 при секретарі – Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1927Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.08 по справі № 15/232-08

за позовом - СВК «Рублене», с. Вільхуватка

до - ВАТ «Великобурлуцький сироробний завод», смт. Великий Бурлук

про стягнення 1602,54 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) по справі № 15/232-08 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 137702,85 грн. боргу; 832,11 грн. пені; 1392,99 грн. інфляційних; 116,97 грн. - 3% річних; 1400 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині –залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, у своїй скарзі відповідач зазначає, що згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом і, що протягом січня-лютого 2008 р. він погасив заборгованість, відповідно до умов укладеного договору № 6-06 від 03.01.2006 р. Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом –зобов'язання було виконано в повному обсязі.

Також, відповідач в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками. До того ж, зазначений акт не містить жодного посилання на спірний договір. Це документ, що відображає дебіторсько-кредиторську заборгованість сторін за різними правочинами (купівлі-продажу послуг (тощо), що відбувалися за межами спірного договору, тим більше після закінчення строку його дії.

Стосовно посилання суду на картку дебіторсько - кредиторської заборгованості, то відповідачем вона була надана суду як доказ залишку заборгованості за спірним договором № 6-06 від 03.01.2006 р. станом на 01.01.2008 р. в сумі 25595,70 грн. за поставлене молоко та суми дотації 4653,91 грн., а також грошових сум перерахування цієї заборгованості. А зазначені в цій квитанції інші дані в розділах «кредит»та «дебет»- це поточні бухгалтерські дані, що стосуються інших господарських операцій, які не стосуються предмету спору.

Відповідач, також зазначає, що при розрахунку пені, 3% річних та індексу інфляції за основу відповідач взяв дати приймальних квитанцій, що є неприпустимим, оскільки вказані документи стосуються поставок молока 2008 року, тобто за межами спірного договору, а згідно умов спірного договору, нарахування пені виліковується від дати поставки партії товару, що не відповідає даті, зазначеної в приймальній квитанції.

Позивач відзив на скаргу не надав та свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач також свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2006 року між Сільськогосподарський кооперативом „Рублене” та Відкритим акціонерним товариством „Великобурлуцький сироробний завод” був укладений договір № 6-06 на поставку молока, відповідно до якого постачальник (позивач) здійснює поставку молока, а покупець (відповідач) приймає у власність та здійснює оплату молока.

Позивач у позовній заяві як на підставу своїх вимог посилається на договір № 6-06 від 03.01.2006 року та вважає його діючим. Відповідач, в свою чергу вважає цей договір таким, що припинив свою дію 31.12.2007 року на підставі п.6.6, яким передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2006 року. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не заявить про його розірвання, то у випадку відсутності взаємних претензій сторін по договірним зобов'язанням  та при необхідності та можливості продовження відносин, урегульованих договором, цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції ні апеляційному суду доказів того, що звертався до позивача з вимогою припинити дію договору або вважати його припиненим з 31.12.2007 року. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що договір № 6-06 від 03.01.2006 року є діючим, що підтверджується подальшими діями (взаємовідносинами) сторін і посилання відповідача про припинення дії договору № 6-06 з 31.12.2007 року безпідставне.  

         Так, позивач поставив відповідачу у січні–квітні 2008 року молока на суму 170077,20 грн., що підтверджується приймальними документами молочної сировини, а саме:

-  у січні 2008 року -   приймальною квитанцією № 0106 від 14.02.2008 року на суму 24703,18 грн.;

-  у лютому 2008 року –приймальною квитанцією № 0207 від 12.03.2008 року на суму 32387,44 грн.;

- у березні 2008 року –приймальною квитанцією № 0304 від 17.04.2008 року на суму 45952,80 грн.;

-у квітні 2008 року – приймальною квитанцією № 0404 від 14.05.2008 року на суму 67033,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи приймальні квитанції підписані керівником підприємства відповідача та головним бухгалтером, а також скріплені печаткою підприємства відповідача, що підтверджується матеріалами справи та спростовує доводи відповідача, викладені як  відзиві на позов так і в апеляційній скарзі.

 Так, станом на 12.05.2008 року заборгованість відповідача перед СВК „Рублене” становить 157912,01 грн., про що свідчить акт звіряння розрахунків, котрий підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, тому посилання відповідача на те, що зазначений акт разом з іншими документами не може вважатись доказом, що підтверджує суму заборгованості, безпідставне.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що розрахунки за поставлене молоко здійснюються в безготівковій формі протягом 5-ти банківських днів з дня поставки партії товару, згідно актів розбіжностей та діючого Протоколу узгодження цін.

Документів, які б підтверджували або спростовували доводи позивача, що відповідачем претензії по якості поставленого молока не заявлялися, акти розбіжностей щодо кількості та якості поставленого позивачем молока не укладалися, позивач не надав. Разом з тим, відповідач в судовому засіданні також не заявляв щодо наявності претензій з якості поставленого позивачем молока.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що саме підписанням приймальних квитанцій відповідач засвідчив якість поставленого молока та відсутність претензій щодо його відповідності вимогам стандартів та ТУ.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується відзивом до позовної заяви № 428 від 14.07.2008 року (вх.№ 12468) станом на 01.01.2008 року відповідач мав заборгованість за поставлене позивачем молоко в сумі 25595.70 грн. та 4623.88 грн., що також підтверджується карточкою дебіторсько-кредиторської заборгованості з 01.01.2008 року по 29.02.2008 року по клієнту - СВК “Рублене”за вихідним номером 429 від 14.07.2008 року, підписаного в.о. голови правління М.М.Ситніковим та в.о. головного бухгалтера Т.А.Акопян. В цій карточці зазначається про перерахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі 16000 грн. платіжним дорученням № 13 від 08.01.2008 року  в сумі 4000 грн., № 11 від 09.01.2008 року в сумі 2000 грн., № 154 від 17.01.2008 року в сумі 3000 грн., № 181 від 23.01.2008 року -3000 грн., № 253 від 30.01.2008 року -4000 грн. , № 18 від 18.01.2008 року –4623.88 грн. Ці дані повністю співпадають з даними позивача, викладеними в приймальних квитанціях №№ 0106, 0207, 0304, 0404.

Позивач в судовому засіданні пояснив суду першої, що у довідці № 173 від 10.06.2008 року (арк.с. 22) в даних “нараховано” за січень 2008 року сума 29357,09 складається з суми поставленого молока 24703,18 та суми дотації 4653.91 (приймальна квитанція № 0106), за лютий 2008 року –сума 44870,98 складається з суми поставленого молока 32387,44 грн. та дотації в сумі  12483,54 грн. (приймальна квитанція 0207), за березень 2008 року –сума 65895,81 грн. складається з суми 45952,80грн. (заборгованість за поставлене молоко) та дотації в розмірі 9031,41 грн., транспортних послуг 9093,00грн. та ПДВ на транспортні послуги 1818,60 грн. (приймальна квитанція № 0304), за квітень 2008 року сума 91847,98 грн. складається з суми поставленого молока -67033.78 грн. суми дотації в розмірі 13029,67 грн., транспортних послуг без ПДВ –9820,44 грн. та ПДВ 1964,09 грн. (приймальна квитанція № 404). Із наведених позивачем довідок вбачається, що дотаційні суми на поставлене молоко перераховувались відповідачем у розмірі, що відповідає даним,  визначеним у приймальних квитанціях та у карточці дебіторсько-кредиторської заборгованості з 01.01.2008 року по 29.02.2008 року по клієнту - СВК “Рублене”.

В довідці позивача (арк.с. 22) зазначається, що відповідачем перераховано 20623,88 грн. Саме таку суму відповідач зазначив у вищезазначеній карточці  -16000 грн. та 4623,88 грн., а всього 20623.88 грн. Стосовно отриманого від позивача молока  в січн і- травні відповідач в судовому засіданні пояснив, що воно поставлялося за договором № 4-08 від 08.01.2008 року, але в судове засідання доказів укладання такого договору не надав. Відповідач зазначає, що договір поставки молока 4-08 від 08.01.2008 року укладено на рік з правом пролонгації і є реальна можливість виконати по взаємній згоді визначені договором обов'язки. У відзиві на позовну заяву відповідач повідомляє, що станом на 17.06.2008 року позивачу перерахована частково сума боргу за молоко в сумі 9000 грн., але доказів перерахування заборгованості не надав. Відповідач помилково вважає, що позивачем зазначено в позовній заяві договір від 08.01.2008 року (відзив відповідача арк.с 36).

Суд встановив, що відповідач отримав від позивача молоко в січні 2008 року –на суму 24703,20 грн. та заборгованість станом на 01.02.2008 року становила 34299 грн. та по дотаційним виплатам –4653,91 грн., що повністю співпадає з даними по приймальній квитанції № 106 за січень 2008 року. Із карточки дебіторсько-кредиторської заборгованості з 01.01.2008 року по 29.02.2008 року по клієнту - СВК “Рублене”також вбачається, що в лютому 2008 року  позивач поставив на адресу відповідача молоко на суму 32387,40 грн. та відповідачем нараховано дотаційних виплат на суму 12483,54 грн., що також повністю співпадає з даними приймальної квитанції 0207 за лютий 2008 року. Крім того, із наданих відповідачем документів вбачається, що відповідачем в лютому 2008 року перераховано за поставлене молоко 17000 грн. та 4653,91 грн. дотації,  а всього 21653,91 грн. Отже, суд вважає позивачем повністю доведено позовні вимоги в сумі 137702,85 грн. за поставлене молоко у січні-квітні 2008 року за спірними приймальними квитанціями з урахуванням заборгованості станом на 01.01.2008 року в сумі 25595,70 грн., щодо наявності якої  не заперечує відповідач.

Стосовно стягнення заборгованості за транспортні послуги в сумі 22696,13 грн. згідно приймальних квитанцій 0404 за квітень 2008 року  та 0304 за березень 2008 року, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги в частині стягнення транспортних послуг в сумі 22696,13 грн. у тому числі ПДВ, оскільки згідно договору № 6-06 від 03.01.2006 року позивач зобов'язаний надавати Покупцю (відповідачу) рахунок-фактуру на оплату транспортних витрат по доставці молока до 5 числа кожного місяця. Однак позивач в судове засідання не надав документів, що підтверджують факт надсилання рахунків-фактур на оплату транспортних послуг.

Згідно п.4.2 договору на поставку молока за порушення строків оплати молочної сировини (молока), Покупець сплачує пеню 0,1 % від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позов та у своїй скарзі посилається на те, що позивачем розрахунок суми пені, інфляційних витрат та 3% річних зроблено  з урахуванням суми дотацій. Суд першої інстанції також обґрунтовано визнав, що це є припущенням відповідача, оскільки в розрахунок містить суму боргу за молоко, за виключенням суми дотацій: наприклад, нараховано за січень 24703,18 перераховано 16000 грн., тобто сума боргу 8703,18, крім того нараховано дотацію в сумі 4653,91 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі  832,11 грн. , 116,97 грн. - 3 % річних є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню повністю.

Верховний Суд України листом № 62-97р від 03.03.1997 року надав рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок інфляційних втрат обчислений вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми 1392,99 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

За  таких обставин та підсумовуючи викладене, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі основного боргу  137702,85 грн., пені в сумі  832,11 грн., 3% річних в сумі 116,97 грн. та інфляційних втрат в сумі 1392,99 грн., та залишив без розгляду позовні вимоги в іншій частині позову.

З огляду на вищевказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 ГПК України,-

                                                       постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 16. 07.08 по справі № 15/232-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                         Могилєвкін Ю.О.     

                                 судді                                                          Пушай В.І.

                                                                                                     Плужник О.В.    

         Повний текст постанови підписаний 17.10.2008 року.