17/60
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.08 Справа № 17/60
За позовом Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ
до Приватної загальноосвітньої школи I-III ступенів „Альтаір”, м. Луганськ
про стягнення 18 073 грн. 08 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача –Калашнікова Г.Л., довіреність № 20-д від 07.04.2008;
від відповідача –не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15604,54 грн., інфляційні нарахування в сумі 2276,82 грн., 3% річних у сумі 191,72 грн. на підставі договору на постачання теплової енергії № 1095 від 01.10.2003.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 22.09.2008, зданому у судовому засіданні 22.09.2008 вказує, що у відповідача не має коштів для погашення заборгованості позивачу.
Відповідач 07.08.2008 звернувся з заявою (вх. № 2614 від 07.08.2008) до директора Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” з проханням не нараховувати відповідачу борг за послуги споживання тепла, а також надав копію рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16.05.2008 та договір купівлі-продажу від 18.06.2008, котрі є підставою для розірвання договору на надання теплової енергії від 01.10.2003.
Представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. Однак, дане клопотання судом відхиляється у зв'язку з тим, що строк розгляду справи, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) закінчується 15.10.2008.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд
встановив:
Між Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго” (позивач у справі) та Приватною загальноосвітньою школою I-III ступенів „Альтаір” (відповідач у справі) було укладено договір № 1095 від 01.10.2003 на поставку теплової енергії (далі –Договір).
Відповідно до п. 6.1-6.3 Договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно в грошовій формі у відповідності з затвердженими тарифами на підставі рахунків, що виставляються Постачальником (позивачем). Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата проводиться протягом 10 днів з дня вручення Споживачу (відповідачу) рахунка.
На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі щодо поставки теплової енергії належної якості та в необхідних розрахункових та договірних об'ємах, відповідачеві на його об'єкт за адресою м. Луганськ, кв. Заречний, 17а, загальною площею 2788 м2.
Також позивачем було виставлено рахунки за період жовтень 2007- березень 2008 року, на загальну суму 20804,54 грн., вручення яких підтверджується матеріалами справи.
Проте, відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки сплатив частково у сумі 5200 грн. У зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15604,54 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2276,82 грн., 3% річних у сумі 191,72 грн.
Відповідач відзивом на позовну заяву просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи відповідач не має відношення до опалюваного приміщення, оскільки воно не є у його власності згідно рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16.05.2008 та договору купівлі-продажу від 18.06.2008, котрі є підставою для розірвання договору на надання теплової енергії від 01.10.2003. Крім того, відповідач не може без приміщення здійснювати свою діяльність, у зв'язку з чим не має коштів на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої теплової енергії в обумовлені договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем.
Посилання відповідача на відсутність коштів та приміщення, яке опалювалось, до уваги судом не беруться, оскільки на момент виникнення заборгованості (жовтень 2007 –березень 2008), відповідач був власником зазначеного приміщення, а договір на постачання теплової енергії –не розірваним.
Крім того, відповідачем у судовому засідання надано довідку, що його кредиторська заборгованість перед позивачем складає 15604,54 грн.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 15604,54 грн. за поставлену теплову енергію.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2276,82 грн. та 3% річних у сумі 191,72 грн.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, вимоги позивача у цій частині є нормативно обґрунтованими, вірно нарахованими та також підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватної загальноосвітньої школи I-III ступенів „Альтаір”, м. Луганськ, кв. Мирний, буд. 1б, кв. 7, ідентифікаційний код 24194026 на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. К.Маркса, 54, ідентифікаційний код 24047779, борг у сумі 15604,54 грн., інфляційні нарахування у сумі 2276,82 грн. та 3% річних у сумі 191,72 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 180,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., видати наказ.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 14.10.2008.
Суддя О.С. Фонова
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 13.10.2008 |
Оприлюднено | 31.10.2008 |
Номер документу | 2205117 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні