Рішення

від 15.10.2008 по справі 22/323-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/323-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.08р.

Справа № 22/323-08

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 1011 грн. 60 коп.

Суддя  Пуппо Л.Д.

Представники:

Від позивача: Прокопенко Г.І. - дов. № 196 від 30.08.07.

                          Тарасенко В.М. - дов. № 339 від 22.09.08.

Від відповідача: Філоненко Т.А. - дов. № 313 від 01.01.08.

                            Селяков О.В. - дов. № 62 від 01.01.08. 

СУТЬ СПРАВИ

Позивач просить  стягнути  1011грн. 60коп.  безпідставно списаної  з його особового рахунка за накопичувальною карткою № 01020023  плати за користування вагоном №61769022, який був пошкоджений на під'їзній колії та знаходився  в  деповському ремонті протягом 5 діб.

Відповідач, проти позову заперечує, посилаючись на пропуск строку позовної давності.

ВСТАНОВЛЕНО

         Відповідно до пункту 12 Договору № ПР/ДНМ-2-05-69 від 22.08.05р.  про експлуатацію під'їзної колії Зеленодольській філії ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, при станції Жовтокам'янка, Придніпровської залізниці, з особового рахунку №6436692 Зеленодольської філії Єдиним ТЕХПД Переліком № 0402 від 04.02.08р.  списана сума 1011,60 грн. по накопичувальній картці № 01020023 від 10.02.08р., як плата за користування вагонами.

        Відповідно до частини 2 пункту 62 Статуту залізниць України ( далі - Статут) належні за перевезення вантажів і надання  додаткових  послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не  передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

       Однак, як видно з матеріалів справи, залізниця сама, без згоди позивача  списала спірну суму, що є порушенням Статуту.

       Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

       відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.  

       Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

      Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

     Частиною  другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

     Це стосується і положень про позовну давність.

     Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

     Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

      Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.

     Звертаючись до суду з даним позовом 21 серпня 2008 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними 03 вересня  2007 року, позивач  цей строк пропустив.

      Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

      Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

      Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 62, 134, 136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                       ВИРІШИВ

       В позові відмовити.

                   Суддя                                                       Л.Д.Пуппо