Постанова

від 13.10.2008 по справі 14/211-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/211-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2008                                                                                   Справа № 14/211-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.          

при секретарі судового засідання: Пшенічніковій Н.В.

за участю представників сторін: представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Аграрій-2000”, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області                      від 23.07.2008р. у справі  № 14/211-08

за позовом     товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м.Київ

до                    селянського фермерського господарства “Аграрій-2000”, Дніпропетровська область

про                  стягнення 22 031 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008р.                       (суддя С.П. Панна) у справі № 14/211-08 позовні вимоги задоволені частково.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції стягнув на користь позивача               7 952,71 грн. пені, 1 491,13 грн. річних, 8 872,03 грн. інфляційних втрат, 220,31 грн. витрат на держмито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.                        В решті позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008р., скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити,  зазначивши, що вищезгадане рішення суду першої інстанції є незаконним, не відповідає за своїми висновками обставинам справи та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

03.10.2007р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №34/509-07 (суддя Примак С.А.), були частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м.Київ, до селянського фермерського господарства “Аграрій-2000”, Дніпропетровська область,  та з відповідача на користь позивача було стягнуто 293 462,14 грн. - основного боргу, 6 789,35 грн. - пені, 6 664,62 грн. - 3% річних, 24 891,32 грн. - інфляційних,  26 002,15 грн. - штрафу, а також судові витрати.   

Однак, суму боргу, зазначену у рішення суду від 03.10.2007р., відповідач сплатив лише 11.10.2007р. та 08.11.2007р., двома частинами, що підтверджено банківськими виписками, наявними у матеріалах справи.

З огляду на це, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунків по повному погашенню заборгованості за договором у період з 16.08.2007р. (наступний день після написання позовної заяви) до 07.11.2007р., тобто до моменту остаточного розрахунку за товар по договору.

Як свідчать матеріали справи, 03.04.2006р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 68, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач –оплатити товар в строк до 10.10.2006р. включно. Пунктом 8.3. договору сторони, відповідно до положень п.6 ст.232 ГК України та ст.259 ЦК України, передбачили необмежений строк позовної давності щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором, аж до їх до повного виконання сторонами.

Позивач товар за договором поставив, відповідач же, у свою чергу, своєчасно заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду для стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тобто, предметом спору є несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, як встановлено матеріалами справи, суму основного боргу за договором відповідач сплачував поступово: 10.10.2007р. –211 492,09 грн. та 08.11.2007р. - 81 970,05 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. 15-16).

Таким чином, станом з 16.08.2007р. по 09.10.2007р. сума боргу становила                                      293 462,14 грн.; станом з 10.10.2007р. по 07.11.2007р. - відповідно 81 970,05 грн.

Згідно ч.1 ст.193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як зазначено вище, сторони згідно з п.8.3 розділу 8 договору, та відповідно                               до ст.259 ЦК України, домовились про збільшення строку позовної давності щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

З огляду на це, вимоги позивача по стягненню пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 952,71 грн. за період з 16.08.2007р. по 07.11.2007р. В решті позовних вимог щодо стягнення пені вірно відмовлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача по стягненню з відповідача 3% річних в сумі 1 491,13 грн. за період з 16.08.2007р. по 07.11.2007р. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних вірно відмовлено судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача по стягненню з відповідача інфляційних, то за період                     вересень-жовтень 2007 р. сума у розмірі 8 872,03 грн. підлягає до стягнення. Решта позовних вимог по стягненню інфляційних задоволенню не підлягає, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Зазначені в апеляційній скарзі підстави для відмови судом першої інстанції в розгляді позовної заяви згідно ст.ст.62, 80 ГПК України у зв'язку з наявністю рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет спору, з тих же підстав, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження. Вимоги позивача, задоволені рішенням суду першої інстанції від 23.07.2008р. у справі №14/211-08, стосуються періоду, який рішенням суду від 03.10.2007р. у справі №34/509-07 охоплений не був, відповідно, рішення відносно даного періоду часу прийнято не було. Тому судом першої інстанції справу №14/211-08 було прийнято до розгляду цілком обґрунтовано.

Також скаржник не погоджується з покладенням судових витрат по справі у рішенні господарського суду від 23.07.2008р. на відповідача, про що зазначив в апеляційній скарзі. Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції у цій частині вірним, оскільки, відповідно до ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, якою у ході розгляду справи визнано відповідача, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008р. не знаходить.

Керуючись ст.ст.49, 101, 103-105, ч.1 ст.193, ч.4 ст.231 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2008р. у справі                      № 14/211-08 –залишити без змін, а апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Аграрій-2000”, Дніпропетровська область, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий                                                                                          І.М. Науменко

           Суддя                                                                                         Л.М. Білецька                                                                          

           Суддя                                                                                                     О.В. Голяшкін