Рішення

від 21.10.2008 по справі 5020-11/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2008 р. справа № 5020-11/391

 За позовом:          Виробничо-будівельного кооперативу “Опора” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10)

до Приватного підприємства Компанії “Аква –Інженерінг ЛТД” (99011 м. Севастополь, вул. Кулакова, 84, оф. 5)

про стягнення заборгованості по договору

                 Суддя  В.Є. Дмитрієв

Представники сторін:

позивач - Бекіров К.М., довіреність № 10 від 16.01.08;

відповідач - не з'явився;

Суть спору:

23.09.2008 виробничо-будівельний кооператив „Опора” звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства Компанії “Аква –Інженерінг ЛТД”  про стягнення заборгованості по договору.

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором в результаті чого виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 26.09.2008 порушено провадження по справі.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання  не забезпечив, відзиву на позов, витребуваних документів та доказів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно: за адресою реєстрації.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

          Згідно до ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені його процесуальні права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

22.05.2008 між позивачем Виробничо-будівельним кооперативом “Опора” (Покупець) та відповідачем Приватного підприємства Компанії “Аква –Інженерінг ЛТД”  (Постачальник) укладено договір поставки № 12/05 (а.с.7-8).

Відповідно до розділу 1 цього договору “Предмет договору”, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю модульну кабину в зборі “1522” (Товар) у кількості 1 штука, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити дану продукцію у відповідності з умовами договору.

На виконання п. 7.1 Договору, ВБК “Опора” платіжним дорученням № 4474 від 28.05.08р. та № 4475 від 27.05.08 р. перерахував ПП Компанія “Аква –Інженерінг ЛТД”  передоплату в розмірі 6 531, 60 грн. та 4 899,20 грн., що складає  70 % від ціни Договору.

Але ПП Компанія “Аква –Інженерінг ЛТД”, в порушення п. 5 Договору не надало та не передало у власність ВБК “Опора” модульну кабину в зборі “1522”.

ВБК “Опора” для врегулювання спору мирним шляхом направив до ПП Компанія “Аква –Інженерінг ЛТД” лист рекомендованою кореспонденцію (вих. № 548 від 15.08.2008 р.) з вимогою повернути авансовий внесок в розмірі  11 430.80 грн. та повідомив постачальника про дострокове одностороннє розірвання Договору у відповідності з п. 12.3 Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору  у разі не поставки товару в строк вказаній в п. 5.1, грошові кошти, які поступили на розрахунковий рахунок Постачальника у якості передоплати,  повинні бути повернені Покупцю у 3-х денний строк.

Але на час розгляду справи у суді відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Згідно з п. 10.2 Договору “при затримці поставки продукції Покупцю зверх строку, передбаченого п. 5.1 Договору Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня,  за кожний день прострочення.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 549 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована  пеня в сумі 697,90 грн., яка підлягає стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  12 128,70 грн., з яких: 11 430,80 грн. –основний борг,  697,90 грн. –пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 1 652,20 грн.

Позивачем не доведено факту того, що понесені ним витрати в розмірі 1 652,20 грн. є збитками, які виникли саме з причин невиконання відповідачем умов договору   № 12/05 від 22.05.2008. Крім того, позивач не надав доказів сплати вартості по договору з ТОВ “Будівельно-інвестиційний Альянс” (а.с. 10-11). Отже суд вважає недоведеним понесення позивачем збитків у розмірі 1 652,20 грн. та їх причинно-наслідковий зв'язок з невиконанням умов договору відповідачем, у той час, як умовами договору не передбачено можливості стягнення з відповідача суми різниці вартості товару у випадку невиконання договору відповідачем.  

Таким чином, на думку суду позовні вимоги  підлягають задоволенню частково.

Згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених вимог.

України, статями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИР1ШИВ:

1.                Позов задовольнити  частково.

2.               Стягнути з Приватного підприємства Компанії “Аква –Інженерінг ЛТД” (99011 м. Севастополь, вул. Кулакова, 84, оф. 5; ідентифікаційний код № 34511260, п/р 26008120587200 в АКІБ “Укрсиббанк””, МФО 351005) на користь Виробничо-будівельного кооперативу “Опора” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10; ідентифікаційний код № 23010685, п/р 26000054800147 в СФ КБ “Приватбанк” в м. Севастополі, МФО 324935) заборгованість в сумі  12 128,70 грн., з яких 11 430,80 грн. –основний борг, 697,90 грн.–пеня,  а також  витрати по сплаті державного мита в сумі 121,29 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,84 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                         В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено i підписано

в порядку статті 84 ГПК України

27.10.2008